Постанова № 39356224, 20.06.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" червня 2014 р. Справа № 903/361/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

від органу прокуратури - Білера І.В. (посвідчення №026119),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Фізичної особи-під-приємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 14.05.2014р. у справі №903/361/14

за позовом Покурора м.Луцька в інтересах держави, в особі -

Державного комунального підприємства «Луцьктепло»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 22 483 грн. 35 коп. заборгованості по розрахунках та пені,-

Представнику органу прокуратури роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.05.2014р. у справі №903/361/14 (суддя Філатова С.Т.) з урахуванням заяви про зменшення вимог частково задоволено позов Про-курора м.Луцька в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства «Луцьк-тепло» (надалі в тексті - ДКП «Луцьктепло») до Фізичної осби-підприємця ОСОБА_3 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_2) про стягнення 22 483 грн. 35 коп. заборгованості по розрахунках та пені згідно укладеного договору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за спожиту теплову енергію на день розгляду спору становить 7 788 грн. 76 коп., стверджується договором №4-6 на надання послуг по теплопостачанню від 01.12.2001р., договорами про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №4-6 від 01.12.2001р. №б/н від 22.08.2006р., №б/н від 01.10.2006р. та №б/н від 06.12.2011р., а також рахунками з вересня 2013р. по лютий 2014р. на за-гальну суму 16 824 грн. 08 коп. Позивачем заявлено до стягнення 11 119 грн. 97 коп., а з урахуван-ням заяви про зменшення позовних вимог - 7 788 грн. 76 коп. Відповідачем не спростовано наяв-ність заборгованості по оплаті послуг теплопостачання за період з вересня 2013р. по лютий 2014р. включно.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 14.05.2014р., Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в да-ній справі та прийняти нове рішення, яким в позові в частині стягнення 7 788 грн. 76 коп. пені відмовити.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матері-ального та процесуального права, зазначаючи, що на його думку в зв'язку з укладенням Договору №4-6 від 01.12.2001р. між його сторонами виникли відносини у сфері надання житлово-комуна-льних послуг. Однак, приймаючи рішення суд першої інстанції посилається на норми Закону Ук-раїни «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», проте, суд не врахував положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'я-зань», норми якого передбачають обмеження суми пені подвійною обліково ставкою НБУ.(арк. справи 77).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2014р. у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 74).

Позивач та Прокурор не скористалися своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

В засіданні суду апеляційної інстанції 20.06.2014р. Прокурор заперечив проти доводів апе-ляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матері-ального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа 12.04.1995р. розпорядженням Виконавчого комітету Луцької міської ради.(арк.справи 18).

Матеріалами справи стверджується, що ДКП «Луцьктепло»-теплопостачальна організація та ФОП ОСОБА_2-споживач, уклали договір №4-6 від 01.12.2001р. на надання послуг по тепло-постачанню (надалі в тексті - Договір), згідно якого, теплопостачальна організація зобов'язувалась надавати споживачу послуги по теплопостачанню, а споживач - оплачувати їх на умовах і в строки, передбачені цим договором і додатками до нього. Споживач зобов'язувався проводити передоп-лату за послуги в розмірі 100% вартості послуг, визначених згідно з додатком №1 в термін до 01 числа розрахункового місяця.(п.3.2 Договору). При порушенні строку оплати послуг, споживач сплачує йому пеню у розмірі 1% від суми простроченого боргу за кожен день прострочення пла-тежу.(п.4.4 Договору).

Договір вступає в силу з 01.12.2001р. і діє до 01.12.2002р. По закінченні строку дії Договір вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії не надійшла заява про його перегляд або відмову однієї із сторін.(п.5.1 Договору).(арк.справи 6-7).

Додатком 1 від 01.12.02001р. до Договору сторони визначили вартість послуг в сумі 1 124 грн. 78 коп., договорами про зміни до основного Договору

- №б/н від 22.08.2006р. - в сумі 4 095 грн. 85 коп.;

- №б/н від 01.10.2006р. - в сумі 3 669 грн. 54 коп.;

- №б/н від 06.12.2011р. - в сумі 4 322 грн. 65 коп.

Договір №4-6 від 01.12.2001р., Додаток 1 до нього та договорами про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №4-6 від 01.12.2001р. підписано представником ДКП «Луцьктепло» та ФОП ОСОБА_2, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 7-10).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору протягом вересня 2013 року - лютого 2014р. ДКП «Луцьктепло» надало, а ФОП ОСОБА_2 - спожив послуги з опалення приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що стверджується рахун-ками, в яких зазначено, що ці рахунки є актами надання послуг:

- №221 від 18.09.2013р. на суму 112 грн. 06 коп.,

- №2108 від 24.10.2013р. на суму 3 092 грн. 05 коп.,

- №2280 від 25.11.2013р. на суму 3 504 грн. 61 коп.,

- №1277 від 18.12.2013р. на суму 3 513 грн. 84 коп.,

- №2112 від 27.01.2014р. на суму 3 300 грн. 76 коп.,

- №2255 від 25.02.2014р. на суму 3 300 грн. 76 коп., а всього на загальну суму 16 842 грн. 08 коп.(арк.справи 11-16).

Матеріалами справи стверджується, що взяті на себе зобов'язання Відповідач виконав час-тково, сплативши загалом 3 331 грн. 21 коп. матеріали справи не містять доказів погашення забор-гованості в сумі 13 510 грн. коп., однак Позивач заявив до стягнення 7 788 грн. 76 коп.

Виходячи із суми заборгованості, яка була на час подання позову до суду, а саме 11 119 грн. 87 коп., на підставі п.4.4 Договору, ст.ст. 230-232 ГК України та ст.625 ЦК України, Позивач нара-хував 11 119 грн. 87 коп.. пені за не своєчасне внесення оплати за період з вересня 2013р. по бере-зень 2014р., 150 грн. 83 коп. втрат від інфляції та 92 грн. 58 коп. -3% річних.(арк.справи 17).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задо-воленню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавcтва, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості по розрахунках та пені.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні правила встановлює і ст.174 ГК України.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єк-ти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зо-бов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутнос-ті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зви-чайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підста-вою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відпо-відно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одно-стороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що 01.12.2001р. з моменту укладення сторонами Догово-ру між ними виникли відносини енергопостачання, оскільки характер відносин сторін відповідає визначенню, приведеному у ч.1 ст.275 ГК України - за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого дого-вором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного облад-нання, що ним використовується.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про теплопостачання», відносини між суб'єктами дія-льності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 24 даного Закону передбачено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, як зазначено в п.4 цієї статті споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією.

Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опа-лення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р. №630 послуги надаються споживачеві на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

Тарифи на послуги затверджені рішеннями виконкому Луцької міської ради №682-1 від 06.10.2011р., №31-1 від 25.01.2014р. (арк.справи 36-40).

Матеріалами справи стверджено, що ФОП ОСОБА_2, не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов'язання, не оплатив вартості наданих послуг у повному обсязі, в зв'язку з чим заборгував ДКП «Луцьктепло» 7 778 грн. 76 коп., що стверджується наявними матеріалами справи та підлягає до стягнення з Відповідача.

Крім того Скаржник не заперечує існування заборгованості.

Згідно п.3.2 Договору Відповідач зобов'язувався проводити попередню оплату за послуги в розмірі 100% їх вартості, визначеної згідно з додатком №1 в термін до 01 числа розрахункового місяця.

Споживач на підставі діючих тарифів, які є обов'язковими для обох сторін та розрахунків площі наведених в додатку №1 до Договору, вираховує вартість послуг та сплачує їх до 01 числа розрахункового місяця.

Згідно зі ст.230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного вико-нання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що при порушенні строку оплати послуг Позивача ОСОБА_4 сплачує йому пеню у розмірі 1% від суми простроченого боргу за кожен день прострочки платежу.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання Скаржника на неправомірність застосуван-ня судом Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за не своє-часне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» та упущення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»

Колегія також звертає увагу, що, як вірно встановлено місцевим господарським судом, в даному випадку відповідальність за несвоєчасну сплату вартості комунальних послуг регулюється спеціальним законом. Так, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підпри-ємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»» - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі бу-динки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому за-конодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. За несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прост-рочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків зага-льної суми боргу.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції і так використав своє право передбачене п.3 ст.83 ГПК України та зменшив пеню на 3 331 грн. 21 коп.

Переглядаючи рішення в цій частині, колегія суддів приймає до уваги, що згідно ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: сту-пінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'я-зання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інте-ресів боржника зменшити розмір до сплати штрафних санкцій.

Крім того, частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути змен-шений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обста-вин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Колегія суддів зауважує, що зі змісту наведених норм випливає необхідність для суду, ви-рішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання - об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Крім того, стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кре-дитора, про що правомірно свідчить висновок суду першої інстанції.

Із зазначених мотивів, на переконання судової колегії - встановивши обставини справи і підстави порушення Відповідачем грошового зобов'язання, суд першої інстанції визнав даний ви-падок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу і покликаючись на поло-ження ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України та врахувавши ступінь виконання ним грошово-го зобов'язання, правомірно зменшив розмір пені на 3 331 грн. 21 коп.

Колегія суддів також вважає даний випадок виключним і не вбачає підстав для переоцінки фактів у даній справі.

Аналогічна правова позиція вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. у справі №2/20/2012/5003.

З огляду на вищевикладене, на підставі ст.ст.230-232 ГК України, п.4.4 Договору з враху-ванням обмежень, встановлених ч.6 ст.232 ГК України та ч.1 ст.1 ЗУ «Про відповідальність суб'-єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інс-танції що з Відповідача за період з вересня 2013р. по березень 2014р. підлягає до стягнення 7 788 грн. 76 коп. пені і ця сума не перевищує 100% відсотків загальної суми боргу.

Перевіривши з підстав ст.625 ЦК України поданий Відповідачем розрахунок 150 грн. 83 коп. інфляційних втрат за період прострочки платежів вересня 2013р. по березень 2014р. та 92 грн. 58 коп. -3% річних за цей же період (арк.справи 17), апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги підставні і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час розгляду спору судом першої інстанції, судовою колегією не вста-новлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 46, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішен-ня господарського суду Волинської області від 14.05.2014р. у справі №903/361/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №903/361/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.