Постанова № 39356178, 16.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р. Справа № 914/481/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Данко Л.С., Кордюк Г.Т.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Мартиневич О.А.

від відповідача (скаржника) - Гнатковська М.І.

від третьої особи-1 - не з'явився

від третьої особи-2 - Гнатковська М.І.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економічної політики Львівської міської ради, б/н та б/д

на рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року (підписане 29.04.2014 року), cуддя Матвіїв Р.І.

у справі № 914/481/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД", м. Львів

до відповідача Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, м. Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівська міська рада, м. Львів

про визнання договору укладеним

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року по справі №914/481/14 позов ТзОВ «Олімпік ЛТД» задоволено. Суд вирішив визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД" (79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Бузкова, будинок 13, код ЄДРПОУ 25555897), Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України (79017, Львівська обл., місто Львів, вул. Мечнікова, будинок 16 А, код ЄДРПОУ 14321647) та Департаментом економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська обл., місто Львів, пл. Ринок, будинок 1, код ЄДРПОУ 34814859) договір про внесення змін і доповнень до договору про пайову участь №215 від 28.09.2010 року зі змінами, внесеними додатковою угодою №261 від 17.11.2010 року, на умовах, визначених Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД" та Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України у проекті договору, долученого до листа №12 від 06.02.2014 року, направленого 06.02.2014 року та отриманого 06.02.2014 року Департаментом економічної політики Львівської міської ради, а саме: «Договір про пайову участь №215 від 28.09.2010 року зі змінами, внесеними додатковою угодою №261 від 17.11.2010 року доповнити п.3.1.1 наступного змісту: « 3.1.1. Відповідно до п. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розмір пайового внеску Дольовика у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, передбачений п. 3.1 договору №215 від 28.09.2010 року, зменшується, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва Замовником або Дольовиком інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.».

Суд у рішенні, посилаючись на положення п.5 ст.30 та п.7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», враховуючи ухилення відповідача від укладення договору про внесення змін до договору про пайову участь, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент економічної політики Львівської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року по справі №914/481/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, оскільки Львівською міською радою ухвала про часткове звільнення відповідача від сплати пайового внеску не приймалась, відтак, правові підстави для зменшення розміру пайового внеску відсутні. Крім того, вказує, що пункт, який позивач просить внести до договору, є аналогічним ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а відтак, вимога про його внесення є безпідставною, оскільки такий лише дублює норму закону.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, вказуючи на правомірність рішення місцевого господарського суду та безпідставність доводів апелянта. Зокрема, наголошував, що наявність окремої ухвали міської ради не може бути єдиною підставою для зменшення розміру пайового внеску, а положення п.5 ст.30 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає інші підстави для зменшення розміру пайового внеску.

Представник Львівської міської ради в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Представник Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 120). Поряд з цим, останній був присутній в попередньому судовому засіданні (26.05.2014 року), проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Оскільки явка представника третьої особи-1 не визнавалась обов'язковою та останній належним чином повідомлений про судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2010 року між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України (в тексті договору - замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпік ЛТД» (в тексті договору - дольовик) укладено договір про пайову участь №215, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 замовник зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором та ЗУ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Згідно п.1.2 договору, замовник здійснює будівництво 10-ти поверхового житлового будинку з мансардним поверхом та офісними приміщеннями в рівні цокольного поверху на вул. Тракт Глинянський, 153 у м. Львові.

Пунктом 3.1 договору встановлений обов'язок дольовика (ТзОВ «Олімпік») сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 1048530,71 грн., з яких: 50000 грн. - до 25 жовтня 2010 року та 998530,71 грн. - до 31 грудня 2011 року.

17 листопада 2010 року на підставі звернення ТзОВ «Олімпік» (№2-11843 від 04.11.2010 року) між сторонами наведеного договору укладено додаткову угоду №261 про внесення змін до договору про пайову участь №215 від 28 вересня 2010 року. Сторони погодили внести зміни у п.3.1 договору в частині терміну сплати першого траншу платежу пайового внеску, який дольовик повинен був сплатити до 25 грудня 2010 року.

На виконання технічних умов №15-3927 від 19.08.2005 року, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Олімпік ЛТД» Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" на підключення житлового будинку по вул. Тракт Глинянський, 153 у місті Львові (з урахуванням змін, зазначених в листі ЛМКП "Львівводоканал" №15-538 від 14.02.2011 року), позивачем передано ЛМКП "Львівводоканал" зворотній клапан AVK DN 350 PN 10 53-350 350007 на суму 32436,67 грн. (згідно видаткової накладної №РН - 0000007 від 22.03.2012 року, з відміткою представника ЛМКП "Львівводоканал" Пирожок Маряни Дмитрівни про отримання, на підставі довіреності №464/1 від 22.03.2012 року) та, відповідно до ухвали Львівської міської ради №1206 від 16.02.2012 року, передано безоплатно у власність територіальної громади м. Львова зовнішню водопровідну мережу діаметром 160 мм., довжиною 130, 29 м/п, що прокладена біля житлового будинку на вул. Тракт Глинянський, 161-б, залишковою балансовою вартістю 94076,40 грн., яка в подальшому зменшена до 87368,40 грн. (підтверджується підписаним та скріпленим печатками позивача та представника ЛМКП "Львівводоканал" актом прийому-передачі).

Враховуючи наведене вище, відповідно до вимог ст.181 ГК України ТзОВ «Олімпік ЛТД» звернулось до Департаменту економічної політики Львівської міської ради з пропозицією укласти договір про внесення змін до договору про пайову участь №215 від 28 вересня 2010 року а саме: доповнити договір пунктом 3.1.1, що стосується обов'язкового зменшення пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова позивача, якщо технічними умовами передбачено необхідність будівництва третьою особою-1 інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність (лист ТзОВ «Олімпік ЛТД» №12 від 06 лютого 2014 року), (арк. справи 21).

До вказаного листа позивач долучив три примірники проекту договору від 13 січня 2014 року про внесення змін і доповнень до договору про пайову участь №215 від 28 вересня 2010 року із змінами, внесеними додатковою угодою №261 від 17 листопада 2010 року.

Лист з пропозицією позивача та долученими до нього примірниками проекту договору від 13.01.2014 року відповідач отримав 06.02.2014 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції Центру надання адміністративних послуг адміністративно-господарського Управління Львівської міської ради (вхідний № 2-1786).

У відповідь на пропозицію позивача укласти договір про внесення змін до договору про пайову участь, відповідач надіслав останньому лист за вих.№23-301 від 17 лютого 2014 року, в якому повідомив, що оскільки об'єкт будівництва введено в експлуатацію, а рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2013 року по справі №914/1293/13 позов першого заступника прокурора м. Львова, заявлений в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради до ТзОВ «Олімпік ЛТД», Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України; за участю третіх осіб: Львівської міської ради та ЛМКП «Львівводоканал» про стягнення заборгованості у розмірі 119805,07 грн. задоволено, відтак, правові підстави для внесення змін до договору про пайову участь відсутні.

У зв'язку з наведеним вище, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив визнати укладеним договір про внесення змін і доповнень до договору про пайову участь №215 від 28 вересня 2010 року із змінами, внесеними додатковою угодою №261 від 17 листопада 2010 року.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відмовляючи у прийнятті пропозиції ТзОВ «Олімпік ЛТД» про укладення договору, яка викладена у листі за вих.№12 від 06 лютого 2014 року, Департамент економічної політики Львівської міської ради посилається на задоволення позовних вимог у справі господарського суду Львівської області №914/1293/13, в якій судом, рішенням від 26 листопада 2013 року присуджено до стягнення з ТзОВ «Олімпік ЛТД» 119805,07 грн. - заборгованості по сплаті пайового внеску за договором про пайову участь №215 від 28 вересня 2010 року.

Проте, як встановлено місцевим господарським судом, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 березня 2014 року по справі №914/1293/13 рішення господарського суду Львівської області від 26 листопада 2013 року по вказаній справі скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено. На момент розгляду справи судом першої інстанції вказана постанова набрала законної сили та є чинною.

Існування наведеного вище спору спростовує твердження апелянта про безпідставність дублювання в тексті договору норми п.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

В даному випадку таким законом є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: п.5 ст.30, згідно якого, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

Згідно ч.5 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Поряд з цим, пунктом 7 Прикінцевих положень наведеного вище закону встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Відповідно до Листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №23-11/6294/0/6-11 від 22 липня 2011 року, органи місцевого самоврядування за зверненням замовника будівництва (факт не звернення замовника будівництва щодо перегляду умов, встановлених отриманими рішеннями або умов укладених на підставі цих рішень договорів, може розглядатись як добровільна згода замовника будівництва на виконання таких рішень) зобов'язані з дотриманням строків розгляду таких звернень внести відповідні корективи у прийняті рішення та/або укладені договори, виходячи з норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Враховуючи наведені вище законодавчі норми та те, що положення, яке викладене у договорі про внесення змін до договору про пайову участь №215 від 28 вересня 2010 року відповідає чинному законодавству, а також у зв'язку з ухиленням відповідача від дотримання норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що підтверджується поданням позову про стягнення з позивача 119805,07 грн. - як заборгованості по сплаті пайового внеску за договором про пайову участь №215 від 28 вересня 2010 року, тим самим порушуючи права ТзОВ «Олімпік ЛТД», відтак, вимога останнього про визнання укладеним договору про внесення змін до договору про пайову участь є законною та підставною.

Посилання скаржника на відсутність правових підстав для зменшення розміру пайового внеску, у зв'язку з відсутністю ухвали Львівської міської ради про часткове звільнення відповідача від сплати пайового внеску не беруться судом до уваги, оскільки пунктом 3.3 Положення про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, на який посилається скаржник, передбачено право міської ради окремою ухвалою повністю або частково звільнити замовника від сплати пайового внеску за поданням та обґрунтуванням Департаменту економічної політики і за погодженням з рядом комісій, враховуючи внесок юридичної/фізичної особи у соціально-економічний розвиток міста, а у п.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» міститься імперативна норма, згідно якої розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу), необхідність будівництва яких, передбачається технічними умовами поза межами земельної ділянки замовника. Відтак, наявність окремої ухвали міської ради не є єдиною підставою для зменшення розміру пайового внеску.

Щодо твердження скаржника про недоцільність дублювання у договорі норми закону, судова колегія вважає таке помилковим, оскільки, між сторонами договору виник спір саме щодо застосування до правовідносин, що виникли з договору, положення п.5 ст.30 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору про внесення змін до договору про пайову участь.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

В такому випадку суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року по справі №914/481/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Департаменту економічної політики Львівської міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 18.06.2014 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Данко Л.С.

Кордюк Г.Т.