Постанова № 39356151, 11.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа№ 910/1606/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання Сауляку О.О.

за участю представників сторін

позивача Мельник А.В. - дов.від 30.01.2014р.

відповідача Кривошея Д.А.- дов. від. 29.10. 2013р. №220/501/д

третьої особи не з'явився, про день, час та місце розгляду справи

повідомлений належним чином

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від

20.03.2014 р.

у справі № 910/1606/14 (суддя: Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Біохімексім"

до відповідача Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України

про стягнення заборгованості за невиконання грошового

забовязання за Договором поставки від 18.06.2013р.

№ 286/3/13/16 у сумі 410 104, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Біохімексім" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за невиконання грошового забовязання за Договором поставки від 18.06.2013р.№286/3/13/17 у сумі 410 104, 80 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 №910/1604/14 позов задоволено повністю, а саме стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Біохімексім" заборгованість у розмірі 410 104,80 грн..

Не погоджуючись із вищезазначеним Рішенням, відповідач Міністерство оборони України звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, за якою просив оскаржене судове рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові. У доводах апеляційного оскарження відповідач наголошував на тому, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для розгляду даної справи, а тому не правильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Ухвалою КАГС від 23.04.2014р. № 910/1606/14 апеляційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

У останнє судове засідання від 11.06.2014р. представник третьої особи-Державна казначейська служба не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення від 06.06.2014 № 0411606404565, що залучене до матеріалів справи. З огляду на те, що представники позивача та відповідача не заперечували проти розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України у відсутності представника третьої особи, колегія суддів продовжила розгляд справи за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дійшла висновку апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, Рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2014р. по даній справі залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.06.2013 між ТОВ «Біохімексім» (далі - постачальник) та Міністерством оборони України (далі - замовник) було укладено Договір № 286/3/13/16 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовнику мило, засоби мийні та засоби для чищення (лот. 4 Мило туалетне тверде «Класичне» без обгортки у формі кусків по 100 г), зазначене у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) вказані у цьому Договорі.

Строк дії Договору сторони визначили в п. 10.1, відповідно до якого Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання Договору, визначаються наведеною специфікацією: мило туалетне тверде «Класичне» без обгортки у формі кусків по 100 г, ДСТУ 4537:2006, загальна кількість товару, яку необхідно поставити - 22 120 кг, ціна за одиницю - 15,45 грн.

Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби, які повинні відповідати нормативній документації та встановленим порядком погоджені з МО України.

Приймання товару оформляється Актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний Акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою (п. 2.7. Договору).

Пунктом 3.1 Договору погоджено, що ціна Договору становить: 410 104, 80 грн., у тому числі: ПДВ 68 350,80 грн. - загальний фонд.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до умов Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки визначені Договором (п. 6.3.1), а замовник в свою чергу зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати грошові кошти за поставлені товари протягом 90 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених Договором(п. 6.1.1).

На виконання умов Договору 26.06.2013 позивачем було поставлено товар - мило туалетне тверде «Класичне» без обгортки у формі кусків по 100 г (згідно ДСТУ 4537:2006) у кількості 22 120 кг, загальною вартістю 410 104,80 грн. з ПДВ.

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою Накладною № 99 від 25.06.2013, Актом приймання № 143 від 26.06.2014, повідомленням-підтвердженням № 4 від 26.06.2013 та відповідачем не заперечується.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 90 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі). До рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна постачальника; повідомлення-підтвердження.

У відповідності до п. 4.1 Договору для оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 97 від 20.06.2013. При цьому, суд першої інстанції врахував те, що належним чином засвідчені копії Акту приймального контролю (якості) товару, видаткової накладної та повідомлення-підтвердження (як того вимагають положення п. 4.2 Договору) наявні в матеріалах справи.

Однак, як свідчать матеріали справи, свого зобов'язання з оплати поставленого товару відповідачем виконано не було, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 410 104, 90 грн.

Та обставина, що оплату за поставлений товар здійснено не було, відповідачем не заперечувалася як в суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи.

Але в той же час, відповідач, заперечуючи по заявленому позову, посилається на відсутність бюджетного фінансування на оплату поставленого за Договором товару, а тому, за його думкою, у нього відсутні підстави для здійснення розрахунків за Договором.

Судом першої інстанції, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу відсутності обов'язку здійснювати розрахунки за поставлений товар, відхилено з огляду на наступне.

Факт відсутності бюджетного фінансування не звільняє Міністерство оборони Україїни від виконання зобов'язань щодо оплати поставленої та прийнятої продукції, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Частина 2 ст. 218 ГК України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція стосовно того, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від матеріальної відповідальності за порушення зобов'язання, викладена в Постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012.

При цьому, на те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності вказав і Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004).

Умовами п. 4.1 Договору в частині оплати вартості поставленого товару передбачено, що оплата здійснюється за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом видатків.

Однак, дана умова не є ні визначенням строку/терміну виконання зобов'язання, адже не є подією, яка має неодмінно настати, ні відкладальною обставиною, так як в даному випадку вона стосується лише обов'язків відповідача щодо оплати наданих послуг, а відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України відкладальна обставина має змінювати права та обов'язки сторін.

Таким чином, за висновком місцевого господарського суду відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наявності заборгованості за поставлений на виконання умов Договору товар у розмірі 410 104, 80 грн. З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За доводами апеляційного оскарження Міністерство оборони України повторює свої заперечення на позов, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційного оскарження за наявними матеріалами справи, дійшла висновку, що Господарським судом м. Києва у повному обсязі досліджено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні відносини, і тому підстав для зміни чи скасування оскарженого судового Рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2014р. № 910/1606/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. №910/1606/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. № 910/1606/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи №910/1606/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді Г.В. Корсакова

М.Л. Яковлєв