Постанова № 39356139, 04.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Справа№ 910/11982/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ерідан"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р.

у справі № 910/11982/13 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор", м. Київ

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства «Ерідан»

про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання додаткового договору укладеним

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор" до Київської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства «Ерідан» про визнання договору оренди земельної ділянки площею 0,4125 га, кадастровий номер 8000000000:88:140:0020що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Григорія Андрющенко, 4-в, , укладеного між Київською міською радою та Гаражно-будівельним кооперативом "Авіатор", який посвідчено 30.01.2003р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та внесено до реєстру за №138, а також зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 11.02.2003р. за №91-6-00086 у книзі записів державної реєстрації договорів, поновленим на строк 10 років до 13.02.2023р. на тих самих умовах, які передбачені договором та визнання укладеним договору про продовження (поновлення) строку дії договору оренди земельної ділянки в редакції запропонованій позивачем:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у встановлений ст.33 Закону України "Про оренду землі" строк не надав заперечень стосовно поновлення спірного договору, внаслідок чого договір від 30.01.2003р. в силу прямої вказівки закону підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. у справі №910/11982/13 задоволено позовні вимоги Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор" до Київської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання додаткового договору укладеним.

Визнано договір оренди земельної ділянки площею 0,4125 га, кадастровий номер 8000000000:88:140:0020, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Григорія Андрющенка, 4-в, укладений між Київською міською радою та Гаражно-будівельним кооперативом "Авіатор", який посвідчено 30.01.2003р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та внесено до реєстру за №138, а також зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 11.02.2003р. за №91-6-00086 у книзі записів державної реєстрації договорів, поновленим на строк 10 років до 13.02.2023р. на тих самих умовах, які передбачені договором.

Визнано укладеним договір про продовження (поновлення) строку дії договору оренди земельної ділянки в редакції запропонованої позивачем.

Стягнуто з Київської міської ради на користь Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор" судовий збір в сумі 2294 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в силу приписів положень ст.. 33 ЗУ «Про оренду землі» позивачем було доведено наявність необхідних умов для застосування правового механізму автоматичної пролонгації договору оренди на землі на попередніх умовах.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Ерідан" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ерідан" до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р. апеляційне провадження у справі №910/11982/13 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ерідан" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2014р. Касаційну скаргу задоволено. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 у справі № 910/11982/13 скасовано. Справу № 910/11982/13 направлено до Київського апеляційного господарського суду.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2014р. сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/11982/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А. та Чорна Л.В.

На підставі апеляційної скарги Приватного підприємства "Ерідан", м. Київ на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 04.04.2014р. порушено апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року у відповідності до положень ст.. 27 ГПК України до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Приватне підприємство "Ерідан" у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 04.06.2014 року.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/11982/13 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/11982/13.

Представники відповідача в судове засідання 04.06.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 20.06.2002р. №43/43 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", було затверджено проект відведення земельних ділянок Гаражно-будівельному кооперативу "Авіатор" для будівництва, експлуатації та обслуговування підземних гаражів по вул. Григорія Андрющенка, 4-в у Шевченківському районі м.Києва та передано Гаражно-будівельному кооперативу "Авіатор" земельні ділянки загальною площею 0,44 га для будівництва, експлуатації та обслуговування підземних гаражів по вул.Григорія Андрющенка, 4-в у Шевченківському районі м.Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

На виконання рішення №43/43 від 20.06.2002р. Київської міської ради, 30.01.2003р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, за змістом п.1 якого Київська міська рада передає, а Гаражно-будівельний кооператив "Авіатор" приймає в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку, місце розташування якої вул.Григорія Андрющенка, 4-в у Шевченківському районі м.Києва, розміром 0,4125 га для будівництва, експлуатації та обслуговування підземних гаражів у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

11.02.2003р. спірний договір оренди земельної ділянки було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис за №91-6-00086 у книзі записів державної реєстрації договорів, а земельну ділянку передано Гаражно-будівельному кооперативу "Авіатор" за актом приймання-передачі, підписаним між позивачем та відповідачем.

Листом № 219 від 19.08.2004 року Голова правління ГБК «Авіатор» Корнєєв В.І. звернувся до Київської міської ради з проханням припинити право користування частиною земельної ділянки по вул.. Г. Андрющенко, 4-В, в Шевченківському районі м. Києва, площею 0,07 га на користь ПП «Ерідан».

Рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 року № 998/2408 «Про передачу приватному підприємству «Ерідан» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування пункту технічного обслуговування автомобілів з офісним приміщенням на вул.. Григорія Андрющенка, 4-г у Шевченківському районі м. Києва» затверджено проект відведення земельної ділянки Приватному підприємству «Ерідан» та вирішено передати підприємству у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку загальною площею 0,07 га для будівництва, експлуатації та обслуговування пункту технічного обслуговування автомобілів з офісним приміщенням на вул.. Григорія Андрющенка, 4-г у Шевченківському районі м. Києва за рахунок частини земель, наданих відповідно до пункту 4 рішення Київської міської ради від 20.06.2002 року № 43/43 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 11.02.2003 року № 91-6-00086.

На підставі зазначеного вище рішення 18.08.2005 року, між ГБК «Авіатор» та Київською міською радою укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки зареєстрований 11.02.2003 року за № 91-6-00086, який було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 23.08.2005 р. за № 91-6-00478 (належним чином завірена копія зазначеного договору міститься в матеріалах справи том 1 а. с. 36).

Згідно вказано договору було внесено ряд змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 30.01.2003 року, укладеного між Київською міською радою та Гаражно-будівельним кооперативом "Авіатор", поміж яких у пункті першому було змінено розмір орендованої земельної ділянки з первісних 0, 4125 га на 0,3437 га, тим самим зменшивши її розмір.

Рішеннями Київської міської ради від 08.02.2007 року № 108/769 «Про передачу Приватному підприємству «Ерідан» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів на вул.. Григорія Андрющенка, 4-г у Шевченківському районі м. Києва» поновлено на один рік договір оренди земельної ділянки площею 0,0688 га на вул.. Григорія Андрющенка, 4-г у Шевченківському районі м. Києва від 23.08.2005 року № 91-6-00477, укладений між Київською міською радою та ПП «Ерідан» на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 року № 998/2408.

Рішенням Київської міської ради від 27.11.2008 року № 663/663 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.08.2005 року № 91-6-00477 та продаж цієї земельної ділянки Приватному підприємству «Ерідан» для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів на вул.. Григорія Андрющенка, 4-г у Шевченківському районі м. Києва» було поновлено на один рік договір оренди.

Оскільки, ПП «Ерідан» не скористався своїм правом викупити земельну ділянку, Київська міська рада черговим рішенням від 08.07.2010 року № 1154/4592 поновила підприємству строк договору оренди.

Надалі ПП «Ерідан» було збудовано на вказаній земельній ділянці об'єкт нерухомості, право власності на якій рішенням господарського суду Рівненської області від 13.05.2009 року було визнано за даним підприємством.

23.09.2009 року Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на підставі судового акту було видано ПП «Ерідан» свідоцтво на право власності на зазначений об'єкт нерухомості.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 10.06.2011 року була зареєстрована декларація за № КВ 14311004645 про готовність об'єкта до експлуатації.

Проте як вбачається з матеріалів справи листом вих.№06-04 від 23.04.2012р. Гаражно-будівельний кооператив "Авіатор" повідомив відповідача про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 30.01.2003р. не враховуючи внесення змін до зазначеного договору.

Оскільки на вказаний лист позивачем не було отримано відповіді Гаражно-будівельний кооператив "Авіатор" листом вих.№06-04 від 13.06.2012р. повторно звернувся до Київської міської ради з проханням продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 30.01.2003р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ «Про оренду землі»), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про оренду землі" набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України, зокрема, статтею 764 вказаного кодексу, передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 759 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина 2 статті 792 зазначеного вище кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (стаття 31 вказаного вище закону).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно звернуто увагу на те, що положення про поновлення договору оренди земельної ділянки містить, як Закон України "Про оренду землі", так і Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, які не є тотожними.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 17.02.2011р. (яка була чинною на момент звернення позивача з листом від 24.04.2012р. до відповідача, а також на момент припинення строку дії спірного договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладання договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Зазначені положення законодавства також були роз'яснені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» де було зосереджено увагу на можливість автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі продовження користування орендарем земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Таким чином для поновлення права оренди земельної ділянки відповідно до земельного законодавства необхідна наявність, зокрема, наступних юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною ділянкою; сторони сумлінно виконують свої зобов'язання за договором; відсутнє письмове повідомлення органу місцевого самоврядування (або держадміністрації) про відмову відновити договір протягом місяця після закінчення строку договору; сторони укладають відповідний договір (тобто або новий договір оренди або додаткову угоду до старого договору), яка реєструється відповідно до закону.

Як було зазначено вище, між позивачем та відповідачем 30.01.2003 року було укладено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 0,4125 га, яка розташована за адресою вул. Григорія Андрющенка, 4-в у Шевченківському районі м. Києва, для будівництва, експлуатації та обслуговування підземних гаражів у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Натомість на підставі добровільної відмови від частини орендованої земельної ділянки (0,0688 га) на користь ПП «Ерідан» у відповідності до положень ст. 141 Земельного кодексу України, Київською міською радою було прийнято рішення від 23.12.2004 року № 998/2408, на підставі якого приватному підприємству «Ерідан» було передано у короткострокову оренду 0,07 га. земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування пункту технічного обслуговування автомобілів з офісним приміщенням на вул.. Григорія Андрющенка, 4-г у Шевченківському районі м. Києва площею

У зв'язку з чим 18.08.2005 року, між ГБК «Авіатор» та Київською міською радою укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки зареєстрований 11.02.2003 року за № 91-6-00086, яким було зменшено площу орендованої Гаражно-будівельним кооперативом "Авіатор" земельної ділянки до 0,3437 га.

Зі схематичного порівняння планів земельних ділянок, які є невід'ємними додатками до договорі оренди від 30.01.2003 року та 18.08.2005 року, вбачається що земельна ділянка площею 0,07 га надана ПП «Ерідан» у короткострокову оренду рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 року № 998/2408, являється частиною первісної земельної ділянки наданої Гаражно-будівельному кооперативу «Авіатор» у оренду відповідно до договору оренди від 30.01.2003 року. (0,4125- 0,3437 = 0,0688 га).

На підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 4 5, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

У відповідності до положень законодавства України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Натомість як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції не було надано належної оцінки наявним доказам та достовірно не з'ясовані дійсні обставини справи, що у свою чергу вплинуло на формування не вірного висновку щодо наявності підстав для поновлення договору оренди у запропоновані позивачем редакції.

Як вище зазначалося положеннями ст.. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що автоматичне поновлення договору можливе лише на попередніх умовах, а у разі наявності наміру змінити певні його умови сторонам необхідно досягти взаємної згоди.

Проте як вбачається з матеріалів справи позивач просить суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та відповідачем 30.01.2003 року, який в свою чергу втратив чинність з моменту реєстрації укладеного між ГБК «Авіатор» та Київською міською радою договору про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2013 року, тобто з 23.08.2005 р.

Таким чином з огляду на відсутність належних доказів, які б ставили під сумнів чинність укладеного між ГБК «Авіатор» та Київською міською радою договору про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2013 року, теоретична можливість застосування положень ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» могла б розглядатися у розрізі саме цього договору.

Крім того як було зазначено вище, ПП «Ерідан» на земельній ділянці, наданій підприємству у короткострокову оренду рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 року № 998/2408, було збудовано офісний центр.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакціях, чинних на момент спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Відповідно до підпункту «ґ»пункту 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 р. N 2), вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Як було зазначено у описовій частині постанови право власності ПП «Ерідан » на офісний центр і пункт технічного обслуговування автомобілів за адресою: м. Київ, вул.. Григорія Андрющенко, 4-Г, загальною площею 4485,8 кв. м. підтверджується свідоцтвом про право власності № 9676-п від 23.09.2009 року, при цьому земельна ділянка на якій розміщено даний об'єкт нерухомості була частиною первісної земельної ділянки наданої позивачу у оренду за договором від 30.01.2013 року та виділена у окрему земельну ділянку рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 року № 998/2408.

Враховуючи ту обставину, що згідно вимог законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, проте першочергове право на придбання цієї земельної ділянки шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди залишається саме за ПП «Ерідан».

З урахуванням вищенаведених обставин справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у заявленому позивачем обсягу.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/11982/13 скасуванню.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ерідан» на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року по справі № 910/11982/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року по справі 910/11982/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор» (01135, м. Київ, вул. Андрющенко, 4-в, код ЄДРПОУ 22954533) на користь Приватного підприємства «Ерідан» (03113, м. Київ, вул. Лагерна, 30, код ЄДРПОУ 30181190) судові витрати у розмірі 1 147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень 00 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

Матеріали справи № 910/11982/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.В. Чорна