Рішення № 3935604, 26.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/194

26.05.09

За позовом: ТОВ „МД Груп”;

До: ВАТ „Київський санітарно-технічний завод”;

Про: стягнення 16 614,57 грн.

Суддя О.В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Грищук Т.О., представник, довіреність №244 від 12.03.2009 р.;

Від відповідача: Ральченко В.П., представник, довіреність б/н від 10.02.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 16 641,57 грн. (16 058,64 грн. основного боргу + 582,93 грн. інфляційних втрат), 166,42 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач—Відкрите акціонерне товариство „Київський санітарно-технічний завод”, повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Матеріали справи свідчать про те, що позивач поставив на користь відповідача продукцію на загальну суму 21 500,34 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН1-008025 від 09.10.2008 р. на суму 16 284,90 грн. та №РН1-007367 від 17.09.2008 р. на суму 5 215,44 грн.

Факт одержання продукції відповідачем підтверджується довіреностями останнього серії ЯПБ №657468 від 09.10.2008 р. та серії ЯПБ №657433 від 17.09.2008 р.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вищезазначені документи свідчать про те, що між сторонами були укладені угоди.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за угодами, поставлену позивачем продукцію оплатив частково. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складала 16 058,64 грн.

18.11.2008 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. №1130 з вимогою погасити заборгованість, яка залишена відповідачем без задоволення. Про направлення вищезазначеної претензії відповідачеві свідчить опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція №8364 від 18.11.2008 р.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено абзацом 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарюванні та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після подачі позовної заяви до господарського суду відповідачем на користь позивача заборгованість була сплачена частково, у сумі 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №427 від 21.05.2009 р.

Враховуючи вищезазначені обставини, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмета спору, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

За прострочку оплати позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 582,93 грн.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 80 п. 1-1, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київський санітарно-технічний завод” (інд. 03148, м. Київ, вул. Сім”ї Сосніних, 7, код ЄДРПОУ 01412450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МД Груп” (інд. 01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 11-а, к. 54, код ЄДРПОУ 31991010) 15 058 (п’ятнадцять тисяч п’ятдесят вісім) грн. 64 коп. основного боргу, 582 (п’ятсот вісімдесят дві) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 166 (сто шістдесят шість) грн. 42 коп. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

О.В. Мандриченко