Рішення № 39355936, 11.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8729/14 11.06.14

За позовом Селянського (фермерського) господарства "Атланта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології"

про стягнення заборгованості 150 000,00 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Швець В.В. (за довіреністю від 15.05.2014);

від відповідача: Сай В.У.(за довіреністю від 11.07.2013).

В судовому засіданні 11 червня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

08.05.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява вих.№112 від 30.04.2014 Селянського (фермерського) господарства "Атланта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні Технології" про стягнення заборгованості 150 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 11.06.2014.

В судове засідання, призначене на 11.06.2014 з'явився представники сторін та надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача подав заяву б/н від 11.06.2014 про визнання боргу у сумі 150 000,00 грн. у повному обсязі.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2012 року між Селянським (фермерським) господарством "Атланта" (далі за текстом - позивач, СГ «Атланта») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (далі за текстом - відповідач, ТОВ «Високі аграрні технології») було укладено Договір купівлі-продажу товару № КП1712/012 (далі за текстом - Договір), за яким Продавцем є відповідач, а Покупцем - позивач.

Позивач зазначає, що за умовами зазначеного Договору Покупець зобов'язаний прийняти товар на умовах, визначених Договором, та провести оплату за товар в строк і на умовах, вказаних у ст. 5 цього договору (п. 6.1 Договору), а Покупець зобов'язаний передати товар Покупцю згідно умов Договору (п. 6.2 Договору).

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що на підставі Договору, Додатку №1 та рахунку-фактури до нього № СФ-0000212 від 17.12.2012 позивач виконав свої зобов'язання за Договором та здійснив передоплату за товар на суму 1 590 000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Відповідача.

Проте, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав лише частково та поставив Позивачеві товар лише на суму 1 440 000,00 грн.

Позивач вказує на те, що 09.04.2014 звернувся до відповідача з проханням повернути суму попередньої оплати за товар у розмірі 150 000,00 грн. Однак, станом на час розгляду справи докази повернення існуючої заборгованості до суду не представлено.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 150 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду, відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2012 між Селянським (фермерським) господарством "Атланта" та ТОВ «Високі аграрні технології» було укладено Договір купівлі-продажу товару № КП1712/012.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1. встановлено, що цей Договір визначає умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п.2.1. Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару.

Згідно з п.2.2. Договору всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного Договору є його невід'ємною частиною.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Загальна сума вказаного Договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документів на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного Договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару. Загальна сума даного Договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документів на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії цього Договору.

Сторонами було визначено та погоджено, що оплата товару згідно даного Договору проводиться наступним чином (п. 5.5 Договору): 672 000,00 грн. попередньо оплачується Покупцем в строк до 28.12.2012 р., 1 568 000,00грн. оплачується Покупцем в строк до 30.11.2013.

Крім того, у відповідності до п. 6.1. Договору покупець зобов'язаний прийняти товар на умовах, визначених Договором, а згідно з п.6.2. Договору продавець зобов'язаний передати товар покупцю згідно умов Договору.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору 17.12.2012 сторони підписали Додаток №1 до Договору, в якому визначили найменування товару (гібрид кукурудзи НС-6045, гібрид кукурудзи Інагуа, гібрид соняшника Косово, гібрид соняшника НС-6045), загальну вартість товару (2 240 000,00 грн.) та термін поставки товару - по узгодженню.

На підставі Договору, вищевказаного Додатку до нього та рахунку-фактури №СФ-0000212 від 17.12.2012 позивач виконав свої зобов'язання за Договором та здійснив передплату за товар на суму 1 590 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи: № 5, 25-30, 2345, 2351, 2354, 2356, 2499, 2599, 453 та 524 відповідно від 24.12.2012, 28.11.2013, 29.11.2013, 13.12.2013, 26.12.2013, 17.03.2014, 24.03.2014.

Судом встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання частково та поставив позивачеві товар лише на суму 1 440 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000020, РН-0000025, РН-0000024, РН-0000083 та РН-0000109 відповідно від 22.11.2013, 26.11.2013, 27.02.2013, 02.04.2013, 09.04.2013 та товарно-транспортними накладними № 803853 серія 10ААВ від 22.02.2013, 8961704 серія БЗС від 26.02.2013, 803855 серія 10ААВ від 27.02.2013, 803854 серія 10ААВ від 02.04.2013 та 803856 серія 10ААВ від 09.04.2013.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, 09.04.2014 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути суму попередньої оплати за товар у розмірі 150 000,00 грн.

Однак, станом на час розгляду справи докази сплати наявної заборгованості до суду не представлені.

З огляду на вищевикладене, відповідач допустив порушення своїх зобов'язань за Договором, що виражається в невиконанні умов Договору і має заборгованість перед Позивачем у сумі 150 000,00 грн. за непоставлений товар.

В судовому засіданні 11.06.2014 представником відповідача подано заяву, відповідно до якої ТОВ «Високі аграрні технології» визнає борг у сумі 150 000,00 грн. перед СГ «Атланта» у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 150 000,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом під час розгляду справи не встановлено обставин, які могли б слугувати перепоною для задоволення позову внаслідок його визнання відповідачем.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем визнано позов, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача сплати суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 150 000,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 000,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Атланта" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-А, код ЄДРПОУ 36376609, р/р 26000013010840 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Селянського (фермерського) господарства «Атланта» (39740, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Пятихатки, вул. Жовтнева, буд. 4, код ЄДРПОУ 31899053, р/р 26006019408258 в КФ АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849, м. Кременчук) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 150 000, 00 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.06.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало