Рішення № 39355925, 11.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8617/14 11.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННИЙ АЛЬЯНС"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Подільське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо КП «Київпастранс»

про стягнення 116 000,00 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Коростій А.С. (за довіреністю від 08.04.2014);

від відповідача: Магратій Я.В. (за довіреністю від 02.01.2014);

від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні 11 червня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

07.05.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява б/н від 06.05.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННИЙ АЛЬЯНС" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 116 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 11.06.2014.

В судове засідання, призначене на 11.06.2014, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача надав відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронний Альянс» (далі за текстом - ТОВ «Охоронний Альянс») та Подільським тролейбусним ремонтно-експлуатаційним депо КП «Київпастранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Долавр» (далі за текстом - ТОВ «Долавр») було укладено Договір №2801 про уступку кредиторських прав (далі за текстом - Договір).

Позивач зазначає, що предметом зазначеного Договору є уступка кредиторських прав, що виражається у сумі боргу у розмірі 116 000,00 грн., які виникли між третьою особою та первісним кредитором, внаслідок неналежного виконання третьою особою умов Договору про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей №01/11-2012 від 01.11.2012.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що первинний кредитор передає право вимоги на грошове стягнення в розмірі 116 000,00 грн. позивачу (п.1.3. Договору). Умовами пункту 2.2. Договору визначено, що третя особа впродовж 15-ти банківських днів з моменту його підписання зобов'язана перерахувати позивачу суму боргу.

Позивач вказує на те, що зазначена умова Договору не виконана.

На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача загальну суму боргу у розмірі 116 000,00 грн.

В судовому засіданні 11.06.2014 відповідачем надано відзив на позовну заяву,відповідно до якого відповідач визнає заявлені позовні вимоги на суму 116 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи слідує, що 01.11.2012 між КП «Київпастранс» Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо (замовник) та ТОВ «Долавр» (виконавець) було укладено Договір №01/11-2012 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей.

Однак, замовник за вказаним Договором умови Договору не виконав, з огляду на що 28.01.2014 між ТОВ «Долавр» (первісний кредитор), КП «Київпастранс» Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо (боржник) та ТОВ «Охоронний Альянс» (новий кредитор) було укладено Договір про уступку кредиторських прав №2801.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з п.4.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором та основним договором.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що цей Договір регулює правовідносини, що виникли внаслідок підписання первісним кредитором та боржником Договору про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей №01/11-2012 від 01.11.2012 (основний договір) та набуття права стягнення боргу новим кредитором за вказаним основним договором.

Як вбачається з Договору, на умовах основного договору первісний кредитор надав послуги охорони боржникові. Боржник замовлену послугу не сплатив, що не відповідає умовам основного договору. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України та умов основного договору, якщо боржник не виконує взяті зобов'язання первісний кредитор вправі вимагати стягнення грошових коштів.

Відповідно до п.1.3. Договору, первісний кредитор передає право вимоги на грошове стягнення в розмірі 116 000,00 грн., що виникло між ним та боржником на умовах основного договору, а новий кредитор приймає право стягнення грошових коштів, що зазначені в цьому пункті.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором відповідач має сплатити новому кредитору - позивачу.

Розділом 2 вказаного Договору передбачено права та обов'язки сторін.

Так, у відповідності до п.2.1. первісний кредитор повинен передати новому кредитору всі документи, що стосуються зобов'язання за основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання цього Договору.

В свою чергу, пунктом 2.2. Договору передбачено, що боржник зобов'язується зробити перерахунок коштів, розмір яких вказаний в п.1.3. цього Договору, на поточний рахунок нового кредитора у термін до 15-ти банківських днів з моменту підписання цього Договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач стверджує, що відповідач взятих на себе згідно Договору зобов'язань по сплаті орендних платежів не виконало, а відповідач доказів на спростування таких тверджень суду не надав.

Станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості за Договором не провів, тому вимогу позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах Договору необхідно визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у сумі 116 000,00 грн.

11.06.2014 відповідачем було визнано борг перед позивачем за Договором на суму 116 000,00 грн., що підтверджується відповідною заявою, наявною в матеріалах справи.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом під час розгляду справи не встановлено обставин, які могли б слугувати перепоною для задоволення позову внаслідок його визнання відповідачем.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 116 000,00 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2 320,00 грн. відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з огляду на те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННИЙ АЛЬЯНС" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Шосе набережне, 2, код ЄДРПОУ 31725604) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННИЙ АЛЬЯНС" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 3, р/р 2600230112561 в АТ «Банк «Національні Інвестиції», МФО 300498, код ЄДРПОУ 38611989) грошові кошти у сумі 116 000,00 грн. (сто шістнадцять тисяч гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 2 320,00 грн. (дві тисячі триста двадцять гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений 16.06.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало