Ухвала суду № 39355823, 17.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4595/14

Справа №643/341/14-ц Головуючий 1 інст. - Поліщук Т.В.

Категорія :сімейні Доповідач - Макаров Г.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Макарова Г.О.,

С у д д і в Кружиліної О.А.,

Котелевець А.В.,

при секретарі Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 19 травня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, неустойки по аліментам на утримання дитини та оплати лікування, -

в с т а н о в и л а:

13.01. 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , який в подальшому уточнила, та просила суд стягнути на її користь суму заборгованості по аліментам на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 1 грудня 2013 року в розмірі 3899,95 грн., неустойку (пеню) у зв'язку з виникненням заборгованості о аліментам в розмірі 10224,23 грн., витрати на лікування сина в розмірі 8868,08 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн., а також судовий збір у розмірі 284 грн. 45 коп.

На обґрунтування позову посилалась на те, що рішенням Московського районного суду м.Харкова від 3 березня 2010 року з відповідача було стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі ? частини з усіх видів заробітку, починаючи з 20 травня 2009року та до повноліття дитини, але відповідач з лютого 2013 року не сплачує аліменти на утримання сина, та станом на 1 грудня 2013 року має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 3899,95 грн., неустойку за несплату аліментів в розмірі 10224 грн. 23 коп. Також зазначала, що їх син захворів на тяжке захворювання, знаходиться на обліку та на лікуванні в Інституті здоров'я дітей та підлітків ОСОБА_2 медичних наук, нею були витрачені кошти на лікування в 2013 році в розмірі 17736 грн. 17 коп. та на правову допомогу в розмірі 5000 грн. в зв'язку з чим просила стягнути з відповідача 8869 грн.08 коп. на лікування та за правову допомогу 5000 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на лікування сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 8183 грн. 33 коп., витрати на правову допомогу в сумі 1705 грн. 20 коп., судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп., всього 10132 грн. 13 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення районного суду скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги , заперечення на них, судова колегія вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_3 відповідно до положень ст..308 Цивільного процесуального кодексу України відхилити, рішення районного суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами 12 травня 2009 року було розірвано шлюб, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає з позивачем.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 3 березня 2010 року з відповідача було стягнуто аліменти в розмірі ? частини з усіх видів доходу щомісячно з 20 травня 2009 року по досягнення дитиною повноліття, відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 16 квітня 2014 року станом на 1 лютого 2013 року відповідачем переплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 3132 грн. 45 коп., у березні 2013 року сплачено 505 грн. замість 363 грн., також з розрахунку вбачається що заборгованість по аліментам по виконавчому листу № 2-788/10 станом на 1 квітня 2014 року відсутня. (а.с.79-81), з урахуванням цього судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову в цій частині вимог.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що неповнолітній ОСОБА_5, має тяжке захворювання на цироз печінки, потребує постійного лікування (а.с.26-44).

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції «Про права дитини», дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.ст.150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитини повною загальною освітою, готувати її до самостійного життя , поважати дитину та утримувати її до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, як то розвитком дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Висновок суду першої інстанції, що неповнолітня дитина потребує додаткових витрат на лікування, відповідає встановленим у справі обставинам, ґрунтується на законі і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Також, судом першої інстанції відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справа» здійснено розрахунок та стягнуто з відповідача витрати, на правову допомогу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду додатковими доказами, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави до його скасування та задоволення апеляційної скарги у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді :