Ухвала суду № 39354436, 20.06.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/16423/12 Провадження №11/773/44/14 Головуючий у 1 інстанції:Ющук Олег Сергійович Категорія: ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 365 КК України Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів - Хомицького А.М., Польового М.І.,

з участю

прокурора - Плечій О.М.,

підсудного - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора на постанову Луцького міськрайонного суду від 16 квітня 2014 року, якою справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 365 КК України направлено прокурору Луцького району для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередній - заставу.

Знято арешт на нерухоме майно накладений постановою слідчого прокуратури Луцького району Гуцуляка Т.Ю. від 19.09.12 року, а саме з :

- квартири 77,83 м2, що знаходиться АДРЕСА_1;

- частки в статутному фонді ТОВ «Неофіт ЛТД» в розмірі 70 % (код ЄДРПОУ 20137132).

Повернуто закордонний паспорт ОСОБА_1, зданий на зберігання слідчому прокуратури Луцького району Гуцуляку Т.Ю.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд

В С Т А Н О В И В :

Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що, перебуваючи на посаді директора ДП ДГ «Рокині», протягом листопада 2009 року по листопад 2010 року, перевищуючи свої службові повноваження, без дозволу Національної академії аграрних наук України незаконно списав сільськогосподарську техніку, яка перебувала на балансі підприємства, а саме: два комбайни зернові «СК-5», 1986 та 1988 років випуску, інв. №№ 10500021, 10500022, вартістю 12338,92 грн. та 13124,41 грн. відповідно; два комбайни «СК-6», 1983 та 1985 років випуску, інв. №№ 10500024, 10500025 вартістю 11497,7 грн. та 18210,82 грн. відповідно; трактор колісний МТЗ-82 1985 року випуску, інв. №10500046, балансовою вартістю 13322,54 грн.; трактор ДТ-75 (бульдозер), 1990 року випуску, інв. № 10500044 балансовою вартістю 9916,07 грн.; трактор гусеничний ДТ-75М, 1983 року випуску інв. № 10500043 вартістю 15138,13 гри.; бульдозер Д-606, 1990 року випуску, інв. № 10500011, балансовою вартістю 11434,50 грн., всього на загальну суму 119578,49 грн.

Дану сільськогосподарську техніку, за вказівкою ОСОБА_1 працівниками підприємства розібрано або порізано та передано невстановленим особам, а кошти від реалізації привласнено останнім.

Таким чином, директор ДП ДГ «Рокині» ОСОБА_1, будучи керівником державного підприємства, тобто службовою особою, перевищив службові повноваження та з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, вчинив привласнення ввіреного йому державного майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, яке перебувало на балансі підприємств, внаслідок чого, заподіяв вищевказаній державній науковій організації збитків у великих розмірах на загальну суму 119578,49 грн., тобто вчинив злочини, передбачені ч.3 ст.365, ч.4 ст.191 КК України.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 16 квітня 2014 року клопотання захисника підсудного ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено, кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.365, ч. 4 ст.191 КК України, направлено прокурору Луцького району для організації проведення додаткового розслідування.

Повертаючи кримінальну справу для проведення додаткового розслідування суд вказав про поверхове і однобічне проведення досудового слідства в частині встановлення суми завданих збитків, неповнота і неправильність якого не може бути усунута під час розгляду в суді. З урахуванням наведеного, суд повернув кримінальну справу прокурору для проведення додаткового розслідування.

Не погоджуючись з постановою Луцького міськрайонного суду від 16 квітня 2014 року прокурором подано апеляційну скаргу. Вважає, що дане судове рішення є незаконним у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. У своїй апеляції та доповненні до неї просить постанову Луцького міськрайонного суду від 16 квітня 2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Вказує, що повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неправильність або неповнота досудового слідства не може бути усунена в судовому засіданні. Вважає, що суд не прийняв жодних мір для усунення виявлених недоліків досудового слідства.

Зазначає, що суд першої інстанції при винесенні постанови посилався на лист №03-070-17-17/5262 від 20.07.2012 Державної фінансової інспекції у Волинській області «Про неможливість проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП ДГ «Рокині» за 2009-2010», що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позапланова виїзна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП ДГ «Рокині» за період з 01.01.2009 року по 01.01.2011 року була проведена в ході досудового слідства на підставі постанови Луцького міськрайонного суду від 20.08.2012 року, згідно якої було встановлено незаконне списання з балансу підприємства 9 одиниць основних засобів на суму 753562,22 грн. без дозволів Української академії аграрних наук, а саме: будівель та споруд на суму 685067,83 грн. і сільськогосподарської техніки на суму 68494,39 грн., в тому числі 4 комбайнів на суму 55171,85 грн., а також нестачу 3 одиниць сільськогосподарської техніки на загальну суму 51084,10 гривень, що в свою чергу підтверджено документами бухгалтерського обліку.

Також вказує, що суд вдався до оцінки правильності інвентаризації ДП ДГ «Рокині», однак не взяв до уваги, що вказані недоліки були охоплені ревізором в ході проведення ревізії.

В поданому запереченні захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та не ґрунтується на матеріалах кримінальної справи. Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, який доповів суть постанови та доводи апеляції, прокурора, який свою апеляцію підтримав, просив постанову суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, підсудного та його захисника, які апеляцію не визнали і просили постанову суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 281 КПК України (в редакції 1960 року) та постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні шляхом більш ретельних і повного допиту підсудного, потерпілих, свідків, у тому числі нових про обставини, які мають значення для правильного вирішення кримінальної справи, витребування документів, огляду місця події, та проведення інших процесуальних дій, а також дачею судових доручень органу досудового слідства згідно ст. 315-1 КПК України.

Рішення суду про повернення справи на додаткове розслідування має бути обґрунтованим. При цьому суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання та обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію дій вчиненого, достовірність того чи іншого доказу, надавати перевагу одним доказам перед іншими, а також вважати встановленими обставинами, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Зокрема, суд, мотивуючи свою постанову, вказав лише, що при розгляді даної кримінальної справи необхідно встановити суму завданих діями ОСОБА_1 збитків.

Крім того, в оскаржуваному рішенні оцінено на предмет допустимості такий документальний доказ, як матеріали інвентаризації ДП ДГ «Рокині», та на підставі вказаного зроблено висновок про необхідність обов'язкового проведення досудового слідства, оскільки були поверхнево та однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість визначення розміру завданих збитків внаслідок наявності підстав вважати певні докази недопустимими та недостатності інших доказів, які б доводили інкримінований обвинуваченням розмір збитків.

На думку колегії суддів судом першої інстанції належним чином не сформульовано в чому полягає неповнота чи неправильність досудового слідства і чому ця неправильність чи неповнота не можуть бути усунуті в судовому засіданні, оскільки в даному випадку суд повинен дослідити та проаналізувати докази в процесі судового розгляду і прийняти відповідне рішення, оцінюючи їх на предмет належності та допустимості, і їх недостатність чи невідповідність вимогам закону не є, визначеною кримінально-процесуальним законом підставою, для повернення справи на додаткове розслідування.

Крім того, судом зроблено передчасний та невмотивований висновок про необхідність зняття арешту з майна, накладеного по даній справі, оскільки відповідне рішення приймається під час винесення вироку. Немає вказівки також ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах постанови про те, які саме слідчі дії необхідно провести під час додаткового розслідування.

З врахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є передчасною, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

При новому судовому розгляді слід кримінальну справу розглянути у відповідності до вимог кримінально-процесуального кодексу України, дослідити усі зібрані досудовим слідством докази, дати цим доказам належну правову оцінку в їх сукупності, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України в редакції 2012 року, ст.365, 366, 374 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду від 16 квітня 2014 року, якою справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 365 КК України направлено прокурору Луцького району для організації проведення додаткового розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.

Головуючий:

Судді: