Рішення № 3935374, 09.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.09 Справа № 15/97

за позовом

дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 10 520 822 грн. 23 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача –Бережний Р.В., юрисконсульт, довіреність № 238/10 від 31.12.08;

від відповідача –Глушков Г.В., юрисконсульт, довіреність № 6 від 06.01.09.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

стягнути з відповідача основний борг за поставлений природний газ в сумі 7 324 274 грн. 97 коп. за договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого постачання № 06/07-1374БО-20 від 01.10.07;

стягнути з відповідача пеню в сумі 1 038 989 грн. 80 коп.;

стягнути з відповідача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 1 866 335 грн. 23 коп. ;

стягнути з відповідача три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 290 097 грн. 83 коп.;

стягнути з відповідача борг за роботи з обмеження газопостачання 1 184 грн. 40 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав у судовому засіданні 09.06.09 відзив на позовну заяву, в якому визнав борг у сумі 7 324 274 грн. 97 коп.

Також, відповідач просить зменшити суму пені, заявлену до стягнення позивачем.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як постачальником, та відповідачем, як покупцем, 01.10.07 було укладено договір на постачання природного газу №06/07-1374ТЕ-20, за яким позивач зобов'язався передати у власність покупцю в період з 01 жовтня 2007 року по 31 жовтня 2007 року природний газ, а відповідач мав прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до договору та додаткових угод Постачальник передав Покупцю протягом жовтня-грудня 2007 року та січня-квітня 2008 року газ на суму 25 183 378 грн. 82 коп.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу (п.3.3 договору). Згідно п. 3.4 договору встановлено, що не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Постачальнику два примірника акту приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця та погоджені газорозподільною або газотранспортною організацією. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Розмір боргу за договором станом на день подачі позовної заяви до суду та на день прийняття даного судового рішення становить 7 324 274 грн. 97 коп., що також підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за роботи з обмеження газопостачання 1 184 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 3.5.6 договору покупець зобов’язаний компенсувати витрати з відключення газопостачання протягом трьох банківських днів з моменту отримання платіжної вимоги доручення.

Між сторонами складено акт виконаних робіт № 39/19 від 31.07.08, підписаний обопільно, що є підставою для компенсації витрат на виконання робіт з примусового припинення газопостачання.

Відповідач відповідно до умов договору не компенсував витрати на виконання зазначених робіт, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1 184 грн. 40 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідач відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 7 324 274 грн. 97 коп.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 1 866 335 грн. 23 коп. Даний розмір інфляційних нарахувань є обґрунтованим. Тому, вимога по стягненню інфляційних нарахувань підлягає задоволенню у заявленій до стягнення сумі.

Вимоги по стягненню 3 % річних у сумі 290 097 грн. 83 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі.

На підставі п.п. 7.1, 7.2 договору позивачем нараховано пеню в сумі 1 038 989 грн. 80 коп. Вимога по стягненню пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечень щодо обґрунтованості розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач не надав.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв’язку з частковим визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача підлягають стягненню борг у сумі 7 324 274 грн. 97 коп., пеня у сумі 1 038 989 грн. 80 коп., інфляційні втрати у сумі 1 866 335 грн. 23 коп. та 3% річних у сумі 290 097 грн. 83 коп., борг за роботи з обмеження газопостачання 1 184 грн. 40 коп.

Клопотання відповідача, за яким він просить зменшити суму пені судом відхиляється з наступних підстав.

Слід враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання.

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, відсутність вини відповідача у виникненні боргу та заборгованість населення, бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язання шляхом зменшення розміру пені.

Також, не може бути підставою зменшення розміру пені і проведення відповідачем реструктуризації заборгованості за спожиту теплову енергію, оскільки Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»передбачає право на реструктуризацію заборгованості наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, на термін до 60 місяців. Відповідно до Прикінцевих положень цього Закону він набрав чинності з 01.07.2003р. Отже, в порядку, визначеному названим Законом, підлягає реструктуризації заборгованість, яка виникла у період до 01.07.2003р. Між тим, як вбачається із матеріалів даної справи з відповідача стягується заборгованість за природний газ, поставлений позивачем у продовж жовтня-грудня 2007 року та січня-квітня 2008 року.

Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено зокрема у постанові від 24.03.2009р. по справі №10/1994.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даному випадку розмір пені не перевищує розмір збитків.

Так, розмір пені, за яким здійснено її нарахування позивачем, передбачено договором підписаним обопільно сторонами.

Більше того, саме такий розмір пені, що обчислюється за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, обмежено законодавцем.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За наведених підстав у їх сукупності відсутні дійсні об’єктивні обставини для зменшення розміру пені.

Крім того, згідно положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання є правом, а не обов’язком судді при прийнятті рішення.

Так, вказана процесуальна норма разом з нормою ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовуються на розсуд суду першої інстанції, який розглядає спір.

Тому, оцінивши наведені відповідачем доводи та надані ним докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відхилення клопотання щодо зменшення розміру пені.

Суд вважає за необхідне вказати, що сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду на стадії виконавчого провадження (в тому числі щодо зменшення штрафних санкцій).

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі 15/97 до вирішення питання по справі про банкрутство.

Дане клопотання судом відхилено з наступних підстав. Ухвалою від 04.06.09 відповідно до ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі 20/20б щодо Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа»припинено. Крім того, лише порушення провадження у справі не підставою зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 25 500 грн. 00 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Баумана, 17, ідентифікаційний код 13401321, на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827: борг у сумі 7 324 274 грн. 97 коп., пеню у сумі 1 038 989 грн. 80 коп., інфляційні втрати у сумі 1 866 335 грн. 23 коп., 3% річних у сумі 290 097 грн. 83 коп., борг за роботи з обмеження газопостачання 1 184 грн. 40 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 25 500 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 12.06.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко