Ухвала суду № 39352427, 13.06.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

13 червня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Оніпко О.В.

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.

за участю ОСОБА_1 і представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду від 2 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Рівненського міського суду від 2 квітня 2014 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_1, що мешкає в АДРЕСА_1, в межах визначеної за рішенням суду суми заборгованості в розмірі 55 590,60 гривень.

У поданій на ухвалу апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалася на її незаконність та необґрунтованість через порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначала про неспівмірність вжитих заходів забезпечення позову зі спірними правовідносинами та недодержання в зв'язку з цим правил ст.ст. 151-153 ЦПК України.

З наведених підстав просила ухвалу Рівненського міського суду від 2 квітня 2014 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності вимог про забезпечення позову у спосіб накладення арешту та з підставності припущення, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України за заявою осіб, що беруть участь в справі, суд може забезпечити позов на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року), вбачається, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як убачається, міським судом правильно враховано обґрунтованість того припущення, що при виконанні рішення суду може затруднитися чи унеможливитися стягнення спірних грошових коштів, а тому, зважаючи на обставини справи та характер спірних відносин сторін, вірним є його висновок про правову доцільність забезпечення позову у справі.

Доводи апеляційної скарги про неспівмірність забезпечення позову зі спірними відносинами не заслуговують на увагу через їх необґрунтованість, а покликання ОСОБА_1 на недодержання положень процесуального закону при вирішенні питання про забезпечення позову спростовуються правильністю висновків суду.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України є додержання судом першої інстанції вимог закону при постановленні оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 32-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Рівненського міського суду від 2 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: