Вирок № 39351364, 23.06.2014, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1361/13-к

1-кп/264/35/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кашицької С.А. при секретарі Тарасенко О.А., за участю прокурора Попудько Г.А., захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, росіянина, без громадянства, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України, який проживає в АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно обинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується в тому , що він 21 листопада 2012 року приблизно о 21 годині, будучі в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в кухні будинку АДРЕСА_1, в ході сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_4, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдав ОСОБА_4 численні удари рукою по голові та тулубу, чим заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка виразилась в крововиливах на повіках правого ока, в скуловій області справа, в лобній області зліва з переходом на повіку лівого ока, ліву щоку, шию; крововиливу в м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобній області зліва, в тім'яно-потиличній області, крововиливу під тверду мозкову оболонку в скронево-тім'яно- потиличну область зліва з переходом на основу, під м'які мозкові оболонки і речовину головного мозку у скроневій області зліва, перелому 7-го ребра по передній пахвовій лінії зліва, крововиливу в тканину нижньої долі лівої легені, крововиливу під капсулу з діафрагмальної поверхні лівої долі печінки з субкапсулярним дефектом, чисельні синці верхніх і нижніх кінцівок, тулубу, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_4 настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під оболонки та в речовину головного мозку.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив суду, що він протягом тривалого часу проживав у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 Вони проживали по АДРЕСА_1. Крім того, з ними проживала його мати ОСОБА_4, однак господарство вони вели окремо. Мати офіційно ніде не працювала, їй допомагала його сестра. 21 листопада 2012 року ОСОБА_4 приблизно о 17-00 годині пішла з дому для того, щоб зустрітися із господаркою кіоску, розташованого в АДРЕСА_2, та домовитись з приводу повернення боргу, оскільки до цього вона брала продукти у борг. Приблизно о 22 годині 21 листопада 2012 року ОСОБА_4 повернулась додому в нетверезому стані, з тілесними ушкодженнями в області обличчя та тулуба. Він намагався з'ясувати хто, як і де заподіяв їй тілесні ушкодження, але вона не могла нічого сказати , тому що була у сильному алкогольному сп'янінні.Він приніс тазик з водою, умив її та вклав спати. Вранці вона прокинулась, однак з нею він не спілкувався, він подав їй воду і після цього вона заснула. Весь день вона проспала, а ввечері приблизно о 22 годині в неї піднялась температура, він поклав їй компрес на голову,після чого вона стала хрипіти, він викликав швидку допомогу . Коли приїхала швидка допомога , то лікар повідомив, що ОСОБА_4 померла та викликав міліцію. Тілесні ушкодження він їй не наносив, хто міг це зробити, йому не відомо, шкодує, що своєчасно не викликав швидку допомогу, яка б могла допомогти ОСОБА_4.

Сторона обвинувачення в обґрунтування вини ОСОБА_3 в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої, посилається на показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, витяг з кримінального провадження, протокол огляду трупу, карту виїзду швидкої допомоги, слідчий експеримент, судово-медичну експертизу, деталізацію вхідних та вихідних телефонних дзвінків на мобільний телефон ОСОБА_4 та ОСОБА_3, протоколи тимчасового доступу до речей та документів та на речові докази.

Суд, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_3 , допитавши потерпілого ОСОБА_2, свідків, дослідивши докази, які були надані суду, вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не доведена та ОСОБА_3 підлягає виправданню за ч. 2 ст. 121 КК України з наступних підстав.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що померла ОСОБА_4 - його сестра по лінії батька. Вона співмешкала з ОСОБА_3 з літа 2012 року . В останній раз він бачив сестру 21 листопада 2012 року о 16-20 годині у стані алкогольного сп'яніння, коли вона прийшла до брата ОСОБА_11 , який проживав у іншій половині будинку . Вона сварилась із братом ОСОБА_11, він чув крім крику сестри також і його крики. Оскільки очевидцем подій він не був , то нічого пояснити щодо обставин злочину не міг . 23 листопада 2012 року до нього приїхали робітники міліції , після чого вони поїхали до районного відділку міліції та о 21-00 годині повідомили про смерть сестри. Він насписав заяву щодо притягнення до кримінальної відповідальності винну особу.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він у 2012 році працював в службі охорони приватного охоронного підприємства «Рись» старшим мобільної групи. Він охороняв об'єкти по місту, в тому й числі й кіоск, розташований в АДРЕСА_2. Одним з реалізаторів вказаного кіоску була ОСОБА_4, а її цивільний чоловік ОСОБА_3 07 листопада 2012 року він в складі групи виїжджав на виклик в кіоск, розташований в районі АДРЕСА_2. В кіоску була господарка кіоску - ОСОБА_16, ОСОБА_19 та ОСОБА_4 разом із своїм співмешканцем. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були в стані сильного алкогольного сп'яніння. Господарка кіоску ОСОБА_16 разом з ОСОБА_19 виявили недостачу товару на суму 1000 грн. ОСОБА_4 написала розписку з зобов'язанням повернути вказану суму грошей. Він взяв у неї номер мобільного телефону і наступного дня телефонував для уточнення обставин недостачі товару, але вона відповіла, що з господаркою самі розберуться. 18 листопада 2012 року він зателефонував ОСОБА_4, щоб зустрітися з нею та попити кави. Вони зустрілись з нею в районі пл.Кірова та ОСОБА_4 та вона повідомила йому, що хоче піти від ОСОБА_3 та попросила його допомогти у пошуку житла. Після цієї зустрічі він більше не бачив її. 22 листопада 2012 року він телефонував їй, але ніхто не відповідав і він вирішив її більше не турбувати.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що в листопаді 2012 року працював в охоронному підприємстві «Рись» водієм оперативної групи та здійснював охорону торгових об'єктів. У жовтні - листопаді 2012 року, точніше дату пригадати не зміг, у нічний час він разом із ОСОБА_17 виїжджав на виклик до кіоску, розташованому в АДРЕСА_2. По прибутті з'ясувалось, що в кіоску знаходились жінка-продавець на ім'я ОСОБА_4 та її співмешканець, які були в нетверезому стані. Пізніше до кіоску приїхала його господарка, в касі не вистачало грошей , але пояснити, куди ділись гроші ОСОБА_4 не могла та пообіцяла, що вранці поверне їх. ОСОБА_4 написала розписку про повернення суми грошей . Між ОСОБА_4 та її співмешканцем конфлікту не було та у розмову ОСОБА_4 з господаркою він не втручався. Візуально було видно, що ОСОБА_4 знаходилась у сильному алкогольному сп'янінні, оскільки вона погано трималась на ногах та не могла чітко відповісти на питання. Після цього виїзду він їх більше не бачив, не телефонував та чи повернули вони суму боргу, йому не відомо.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона є власницею кіоску, в якому працювала ОСОБА_4 Її хлопця ОСОБА_3 вона бачила один раз. Восени 2012 року їй зателефонував її син та повідомив, що в кіоску знаходиться продавець в нетверезому стані разом з чоловіком. Вона зателефонувала іншому продавцю ОСОБА_19 та попросила прийняти зміну та викликала охорону з охоронного агентства «Рись». Коли вона приїхала до кіоску, побачила ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3, які перебували в стані сильного алкогольного сп'яніння. При перевірці товару виявили недостачу на суму 1000 грн., яку ОСОБА_4 обіцяла повернути та при цьому ОСОБА_4 склала розписку, в якій зобов'язалась повернути гроші, однак так їх і не повернула. 20, 21 та 22 листопада 2012 року вона телефонувала ОСОБА_4, але на дзвінки ніхто не відповідав. Більше ОСОБА_4 вона не бачила.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 він бачив восени 2012 року. Дівчина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 працювала реалізатором в кіоску АДРЕСА_2 , де його мати ОСОБА_16 на той момент була господаркою цього кіоску АДРЕСА_2 та ОСОБА_4 одну ніч пропрацювала в даному кіоску реалізатором. Восени , точну дату він не пам»ятає , він приблизно о 01-00 годині прийшов до кіоску матері , щоб взяти сигарети. ОСОБА_4 відчинила йому двері кіоску, вона була у стані алкогольного сп'яніння та знаходилась зі своїм хлопцем ОСОБА_3, який також був у стані алкогольного сп'яніння. Він подзвонив своїй матері та сказав, що її реалізатор п'є. Приблизно о 02-00 - 03-00 годині приїхала його мати та робітники охоронного підприємства «Рись». Перевіривши касу, мати виявила, що в ній немає грошей в сумі 1000 грн. Після цього він більше не бачив ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 вона знає давно, оскільки вона жила у цивільному шлюбі із її сином ОСОБА_6 на протязі 3-4 років. Навесні 2012 року ОСОБА_4 та її син розійшлися. В останній раз вона бачила ОСОБА_4 живою 21 листопада 2012 року на поминках її чоловіка. В неї тоді були сини ОСОБА_26, ОСОБА_6, ОСОБА_27, ОСОБА_30 та друг її сина ОСОБА_6 - ОСОБА_8. ОСОБА_4 прийшла вже в стані алкогольного сп'яніння, на її обличчі під оком був несвіжий слід від синця , вони покликали її за стіл та вона випила два невеликих стаканчика спиртного, а потім вона пішла та її син ОСОБА_6 пішов її провести , але швидко повернувся . 23 листопада 2012 року ОСОБА_6 повідомив їй про смерть ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що з 2003 року по 2010 рік проживав у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 Спочатку вони проживали у нього, а потім у ОСОБА_4 в будинку в АДРЕСА_3. Їх будинки знаходяться один напроти одного. ОСОБА_4 була гарною людиною, однак любила вживати спиртні напої. Після того, як розійшлися із ОСОБА_4, вони продовжували зберігати дружні відносини, дзвонили один одному. ОСОБА_4 стала проживати із ОСОБА_3, якого він близько не знав. В останній раз він бачив ОСОБА_4 21 листопада 2012 року, приблизно в 17.00-17.30 годині вона прийшла до нього додому на поминки його батька , на її обличчі він побачив сліди синців, які вже були не свіжі, і на його питання, що трапилось, відповіла, що вона впала. ОСОБА_4 була вже у стані алкогольного сп'яніння, вони сіли за стіл та ОСОБА_4 ще трохи випила. Після цього вони вийшли з нею на вулицю та вона пішла додому, а пізніше повернулась босоніж та сказала, що її не пускає додому брат ОСОБА_11. Він пішов разом з нею до її брата та сказав ОСОБА_11, що цей будинок також належить й ОСОБА_4, після чого вона зайшла в будинок. Потім ОСОБА_4 попросила провести її , він її провів і вона попросила їй подзвонити. Після цього він більше не бачив її. 23 листопада 2012 року до нього приїхали працівники міліції та повідомили про те, що ОСОБА_4 померла.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання пояснила, що проживає в фактичних шлюбних відносинах на протязі двох з половиною років з потерпілим ОСОБА_2, в якого була сестра ОСОБА_4, яка спочатку проживала з ними, а в подальшому з літа 2012 року стала жити у свого співмешканця ОСОБА_3 21 листопада 2012 року, вона приходила до них , вона була в стані сильного алкогольного сп'яніння, прийшла босоніж без верхнього одягу і просила ОСОБА_2 зателефонувати їй на мобільний телефон, оскільки вона його загубила. ОСОБА_2 телефонував, але телефон не відповідав. Після цього вона пішла, потім знову повернулась вже одягнута і знову просила зателефонувати їй на мобільний, але телефон був відключений. Куди вона потім пішла після цього їй не відомо. Коли і як вона померла, вона теж нічого не знає. Поховання організовували вона та ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він знаходився у дружніх стосунках із ОСОБА_3, який раніше жив із ОСОБА_4. Стосунки в них були гарні. В листопаді 2012 року він проживав у ОСОБА_6 в будинку по АДРЕСА_4. 21 листопада 2012 року у ОСОБА_6 було застілля, на яке прийшла ОСОБА_4 в вечірній час. Мати ОСОБА_6 запросила її до столу. Після цього ОСОБА_6 на прохання ОСОБА_4 ненадовго уходив з нею, щоб розібратись з її братом. Чи брала ОСОБА_4 в нього мобільний телефон, він не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку пояснив, що він відбуває покарання в Волновахській ВК №120.ОСОБА_4 доводилась йому рідною сестрою по батьку. З сестрою він взагалі не спілкувався. З ким вона проживала на момент 21 листопада 2012 року він не знає. 21 листопада 2012 року бачив її востаннє живою. Вона прийшла до нього вночі в стані сильного алкогольного сп'яніння, він в цей момент спав, вона його розбудила, з нею був ОСОБА_6, який попросив впустити її переночувати. Через деякий час вона пішла і більше він її не бачив. Про те, що ОСОБА_4 померла, він дізнався на другий день.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він є приватним підприємцем по ремонту та продажу мобільних телефонів, та працює на території Іллічівського ринку. 18 січня 2013 р. до нього прийшов ОСОБА_11 та запропонував придбати у нього мобільний телефон «Нокія». Вказаний телефон був зламаний, в нього був зламаний дисплей. ОСОБА_11 надав йому паспорт ОСОБА_4 та він придбав вказаний телефон. Сім-картки в даному телефоні не було. В нього є журнал, в який він записує всі телефони, які необхідно відремонтувати, та які він виставляє на продаж. Він відремонтував мобільний телефон та виставив на продаж. Згодом вказаний телефон було вилучено за рішенням суду.

Свідок ОСОБА_29.в судовому засіданні пояснив, що 19 або 21 листопада 2012 року він їхав з роботи та вийшов на зупинці ЗОШ №45, щоб придбати сигарети. В цей момент до нього підійшла дівчина з заплаканим обличчям та поросила забрати у її хлопця, який сидів на зупинці, мобільний телефон. Він попросив у цього парня повернути мобільний телефон, на що той почав тикати йому в обличчя мобільний телефон. Він вибив у нього з рук телефон, який впав на землю, після чого вони почали штовхатися та виражатися нецензурною лайкою, а дівчина в цей момент пішла у бік школи, де він купував сигарети. Він не бачив чи підбирала вона мобільний телефон. Він купив сигарети та пішов додому.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений - її син. ОСОБА_4 проживала разом з її сином та з нею з літа 2012 року по день смерті. 21 листопада 2012 року приблизно о 10-00 годині ОСОБА_4 пішла з дому, а ОСОБА_3 в цей день розбирав у дворі сарай. О 12-00 годині ОСОБА_4 повернулась додому, а приблизно о 18-00 годині знову пішла. При цьому її син провів її до калитки та десь через 10 хвилин повернувся до будинку. Приблизно о 22 годині ОСОБА_4 повернулась додому в стані сильного алкогольного сп'яніння . Вона покликала сина, він її забрав та про щось з нею розмовляв , але ніякого шуму не було. На наступний день вранці вона поїхала на ринок , а коли повернулась , то готувала їжу , а її син та ОСОБА_4 весь день провели у себе в кімнаті , ОСОБА_4 себе плохо почувала , а вночі ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 01-30 годині ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_4 чомусь хрипить та викликав швидку медичну допомогу та вийшов їх зустрічати . Швидка медична допомога по приїзду зафіксувала смерть ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 випивали та вона також іноді вживала спиртні напої. З ОСОБА_4 в неї ніяких відносин не було, як і конфліктів. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в її присутності не конфліктували та не бились, тілесних ушкоджень на тілі та обличчі ОСОБА_4 вона також не бачила , ОСОБА_3 її не бив.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засідання пояснила, що вона не знає ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_3 Восени 2012 року вона подзвонила своєму чоловіку та він спустився до неї щоб зустріти. Її дитина, якій на той момент було 5 років знайшла біля гаражу по вул..Васнецова в м.Маріуполі мобільний телефон. Вони прийшли додому, де оглянули телефон - це був «Самсунг» білого кольору. Оскільки в них були такі ж самі телефони, вона поставила знайдений телефон на зарядку та ввімкнула його. На цей телефон ніхто не дзвонив, тому вона вийняла з нього сім-картку та викинула її.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що на початку жовтня 2012 року він був вдома зі своїм сином. Йому подзвонила дружина та попросила зустріти її. Він вийшов з сином зустріти дружину та біля гаражу по вул..Васнецова в м.Маріуполі син знайшов мобільний телефон «Самсунг» білого кольору. Він взяв телефон, оглянув його, на вид він був як новий, тільки на екрані була невелика тріщина. він поклав його в карман та приніс додому. Вдома він поставив телефон на зарядку з сім-карткою, яка знаходилась в цьому телефоні, яку в подальшому вони викинули. На даний телефон, поки він стояв на зарядці ніхто не дзвонив.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_5 суд приходить до переконання, що вони повністю співпадають з показаннями обвинуваченого. Враховуючи, що останнього було затримано 23 листопада 2012 року і 25 листопада 2012 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі, суд виключає можливість спілкування обвинуваченого і свідка та узгодження їх позицій в показаннях.

Суд , давая оцінку показанням свідків : ОСОБА_17 ОСОБА_20 ОСОБА_16 ОСОБА_23 , які були допитані в судовому засіданні , вважає , що вказані свідки дали показання щодо подій, які відбувались 07 листопада 2012 року, і жодним чином не доводять факт скоєння 21 листопада 2012 року ОСОБА_3 злочину.

Проаналізував показання свідків : ОСОБА_10, ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_29 , вбачається , що вказані свідки дали показання та вказали на обставини, які передували подіям злочину, а свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 поясили також , що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були нормальні стосунки .

Таким чином , проаналізував показання вищевказаних свідків , дані ними в судовому засіданні , суд вважає , що жоден із допитаних свідків не надав суду ніяких відомостей щодо обставин, що мають пряме чи опосередковане значення для даного кримінального провадження.

Суд вважає , що позиція прокурора з приводу того, що обвинувачений навмисно вводить суд в оману, даючи неправдиві показання з метою уникнення відповідальності, є надуманою, оскільки показання ОСОБА_3, які він давав в судовому засіданні, нічим не спростовуються.

Також сторона обвинувачення посилається на слідчий експеримент, як на доказ вини ОСОБА_3 (т.1 а.с. 65-68)

Суд , дослідивши та вивчивши протокол проведення слідчого експерименту, критично відноситься до даного протоколу проведення слідчого експерименту та не приймає його до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Слідчий експеримент - це слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або прокурор у присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проводить інші необхідні досліди чи випробування.

Сама назва - експеримент - свідчить про те, що суть його полягає в проведенні дослідних заходів. Експеримент може проводитись для перевірки слідчої версії щодо механізму скоєння злочину, причин та умов якої-небудь події, щодо походження фактів, які перевіряються.

Між тим, протокол проведення слідчого експерименту не містить достовірної інформації про механізм скоєння ОСОБА_3 злочину, оскільки останній на питання про кількість ударів та механізм їх нанесення чіткої відповіді не давав, пояснюючи тим, що він не пам'ятає. Також, слід зазначити, що у даному випадку протокол слідчого експерименту за змістом фактично є протоколом допиту підозрюваного, який під час цієї слідчої дії повторив показання, які давав на допиті. Відповідно ж до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору. Виходячи з цього, показання підозрюваного під час слідчого експерименту також не можуть бути використані судом в якості джерела доказів. Доказове значення у суді має не особистісний аспект слідчого експерименту, а його об'єктивний результат, одержаний внаслідок проведення певних дослідницьких дій.

Крім того, за висновком експерта № 2818 при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4 були виявлені наступні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, що виражалася синцями на повіках правого ока, в виличної області справа, в лобовій області справа, в області нижньої щелепи справа, на спинці носа в центрі, в лобовій області ліворуч з переходом на повіки лівого ока, ліву щоку, шию; крововиливи у м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобовій області зліва, в тім'яно-потиличній області, крововиливу під тверду мозкову оболонку в скронево-тім'яно-потиличній області зліва з переходом на основу, під м'які мозкові оболонки і речовину головного мозку в скроневій області ліворуч утворилися від дії тупих предметів, яким могло бути основа долонної поверхні кисті сторонньої людини, можливо в строк і за обставинами, зазначеними в постанові та в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які привели до смерті. Крім того, при дослідженні трупу було виявлено перелом 7-го ребра по передній пахвовій лінії зліва, крововиливу в тканину нижньої долі лівої легені, крововиливу під капсулу з діафрагмальної поверхні лівої долі печінки з субкапсулярним дефектом, чисельні синці верхніх і нижніх кінцівок, тулубу і в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. Причиною смерті потерпілої є закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку. Експерт, враховуючи дані протоколу проведення слідчого експерименту, а також наявність тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_4, вважає, що тілесні ушкодження могли утворитись за обставинами, які зазначені в протоколі проведення слідчого експерименту з ОСОБА_3 та не могли утворитись при власноручному заподіянні та падінні з висоти власного росту. (т.1 а.с. 60-62)

Між тим, в ході слідчого експерименту, який зафіксовано в протоколі слідчого експерименту та на відеозапису, ОСОБА_3 на питання скільки ударів він заподіяв ОСОБА_4, відповів, що він не знає і їх було багато. Крім того, пояснив, що удари приходились по обличчю, щокам, вуху, рукам, але точно не зміг відповісти на питання, оскільки не пам'ятає події. Крім того, з відеозапису слідчого експерименту вбачається, що під час зазначеної слідчої дії ОСОБА_3 перебував у наручниках, які обмежували рух його рук, у зв'язку з чим з відеозапису неможливо встановити яким шляхом і куди конкретно наносились удари потерпілій.

Такий протокол і відеозапис слідчого експерименту, на думку суду, виключає можливість надання висновків, які викладені у висновках експерта, тому висновок експерта при яких обставинах та в частині механізму та послідовністі заподіяння тілесних ушкоджень , не може бути доказом вини ОСОБА_3, та не приймається судом до уваги , оскільки, як вже зазначалось вище, ОСОБА_3 прямо не вказував на механізм та послідовність заподіяння тілесних ушкоджень

Крім того, в п. 1 резолютивної частини висновку експерта № 2818 є посилання на те, що виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, що виражалася синцями на повіках правого ока, в виличної області справа, в лобовій області справа, в області нижньої щелепи справа, на спинці носа в центрі, в лобовій області ліворуч з переходом на повіки лівого ока, ліву щоку, шию; крововиливи у м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобовій області зліва, в тім'яно-потиличній області, крововиливу під тверду мозкову оболонку в скронево-тім'яно-потиличній області зліва з переходом на основу, під м'які мозкові оболонки і речовину головного мозку в скроневій області ліворуч утворилися від дії тупих предметів, яким могло бути основа долонної поверхні кисті сторонньої людини. Також відповідно до п. 2 висновку експерта № 2818/3, враховуючи локалізацію перелому 7-го ребра по передній пахвовій лінії зліва, який мався у ОСОБА_4, він міг утворитись від дії тупого предмету, яким могло бути основа долонної поверхні правої кисті. Між тим, обвинувачений ОСОБА_3 не був оглянутий експертом на предмет наявності чи відсутності в нього тілесних ушкоджень, характерних для заподіяння подібного роду тілесних ушкоджень потерпілій.

Сторона обвинувачення також , крім того , стверджує, що ОСОБА_3 і раніше завдавав тілесні ушкодження потерпілій, оскільки 21 листопада 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_10 бачили її з несвіжими слідами ушкоджень на обличчі. Проте така позиція, що саме ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження, сліди яких бачили свідки, не підтверджується жодним доказом з боку обвинувачення.

Також суд зазначає, що за змістом ст. ст. 95, 198 КПК України показання підозрюваного, які він давав в ході розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, а також під час досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення, не можуть бути використані судом, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Стосовно посилання сторони обвинувачення на деталізацію телефонних розмов з мобільного телефону ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 114-123) та ОСОБА_3 суд не приймає їх як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, оскільки ніякої інформації, яка б підтверджувала його вину, вони не містять. Щодо позиції обвинувачення про неправдиву версію ОСОБА_3 про те, що його мобільний телефон до 21 листопада 2012 року перебував у нього, тоді як відповідно до деталізації вхідних та вихідних дзвінків з жовтня 2012 року його телефоном користувався інший абонент, що підтверджується і поясненнями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які пояснили в судовому засіданні, що в жовтні 2012 року вони знайшли мобільний телефон та користувались ним, то цей факт жодним чином не підтверджує версію обвинувачення щодо скоєння останнім злочину відносно ОСОБА_4 Будь-яких переконливих доводів, які б пов'язували дану обставину з подією злочину, встановлювали наявність чи відсутність фактів, що мають значення для даного кримінального провадження стороною обвинувачення не наведені.

Посилання сторони обвинувачення на те, що згідно схеми пересування ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 135) вона пересувалась в районі свого місця мешкання, а також місць мешкання ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, що свідчить про те, що вона 21 листопада 2012 року знаходилась на території Іллічівського району м. Маріуполя, суд вважає , ніким не оспорюється , але суд вважає , що дані обставини не доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину .

Також, суд має зауважити, що згідно протоколу тимчасового доступу до речей і їх вилучення від 20 лютого 2013 року (т. 1 а.с. 206) у ОСОБА_14 вилучено мобільний телефон з ІМЕІ кодом НОМЕР_1, тоді як ІМЕІ мобільного телефону ОСОБА_3 НОМЕР_2. Вказані розбіжності сторона обвинувачення не спростувала та не усунула.

Стосовно витягу з кримінального провадження, протоколу огляду місця події, карти виїзду швидкої допомоги, на які посилається прокурор, як на докази вини ОСОБА_3, суд вважає, що викладені в них факти ніким не оспорюються, між тим жодних доказових значень, які б доводили причетність ОСОБА_3 до скоєного злочину, вони не містять.

В судовому засіданні в якості речових доказів були досліджені речі потерпілої ОСОБА_4, в яких вона була в день заподіяння їй тілесних ушкоджень. Між тим, вказані речові докази жодним чином не доводять вину ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого злочину, оскільки належність цих речей потерпілій стороною захисту та обвинуваченим не оспорюється.

Згідно ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення не надала суду жодного прямого або непрямого доказу вини ОСОБА_3, а ті докази, які були досліджені судом, суд вважає , що не є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого злочину. Стороною обвинувачення не надано суду жодних доказів , які б свідчили про причетність ОСОБА_3, до скоєння інкримінованого йому злочину .

Таким чином , суд вважає , що вина ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочину , не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні , не доказана та не доведена та ОСОБА_3 підлягає виправданню за ч. 2 ст. 121 КК України .

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази - речі потерпілої ОСОБА_4 - куртку, пайту, дві пари джинсових штанів слід знищити, мобільний телефон «Самсунг» GT-E1200M - повернути ОСОБА_3, мобільний телефон «Нокіа 2330» - повернути потерпілому ОСОБА_2, журнал з прийому мобільних телефонів та електронний носій з відеофіксацією слідчого експерименту та деталізаціями вхідних та вихідних дзвінків - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України та виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Речові докази - речі потерпілої ОСОБА_4 - куртку, пайту, дві пари джинсових штанів - знищити, мобільний телефон «Самсунг» GT-E1200M - повернути ОСОБА_3, мобільний телефон «Нокіа 2330» - повернути потерпілому ОСОБА_2, журнал з прийому мобільних телефонів та електронний носій з відеозаписом слідчого експерименту та деталізаціями вхідних та вихідних дзвінків - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя : Кашицька С. А.