Ухвала суду № 39351246, 18.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4744/14 Справа № 192/1857/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Омелюх В. М. Доповідач - Глущенко Н.Г. Категорія 19/27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

18 червня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Гасановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

«Комерційний банк «Надра»

на заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 7 березня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07.03.2014 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач вважає, що судом неправильно визначені спірні правовідносини та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи / а. с. 66-67 /.

Зазначеним рішенням від 07.03.2014 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 878022/ФЛ від 08.09.2008 року, яка складається з: 123875,92 грн. - заборгованості по кредиту, 13954,60 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості, 4233,32 грн. - індекс інфляції, а всього 244315,88 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Крім того, з відповідачки на користь банку стягнено судові витрати по справі у розмірі 2443,15 грн. / а. с. 57-59 /.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.09.2008 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 878022/ФЛ (далі Договір), згідно якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 126418,59 грн. на придбання нового житла з виплатою процентної ставки 18,59 % річних строком до 07.08.2028 року. Погашення кредиту та сплату процентів за користування ним позичальник зобов'язаний здійснювати щомісячно в розмірі мінімального щомісячного платежу 2007,29 грн. у строки, що передбачені умовами договору, зокрема п. п. 3.3.; 3.3.2; 3.3.3, який підписано сторонами / а. с. 5-6 /.

Кредитні кошти надані ОСОБА_2 в повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами № № 121, 125 від 08.09.2008 року та випискою з особистого рахунку / а. с. 7-9 /.

Згідно п. 2.1 Договору, в забезпечення виконання відповідачкою спірного Договору, між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки відповідно до якого відповідачкою передано в іпотеку придбаний нею за кредитні кошти житловий будинок по вул. Польовій,71 в с. Аполонівка Солонянського району Дніпропетровської області.

Попри взяті на себе зобов'язання відповідачка ОСОБА_2 не виконувала умови Договору стосовного своєчасного повернення отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, у зв'язку з чим, за Договором виникла заборгованість, яка була визначена позивачем станом на 03.04.2013 року в сумі 256957,74 грн., де: 123875,92 грн. - заборгованість за кредитом; 102252,04 грн. - заборгованість по процентам; 13954.60 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; 1264,86 грн. - штраф; 4233,32 грн. - індекс інфляції / а. с. 1- 4,10 /.

За таких обставин, та виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що, в силу ст.ст. 526,549,610,611,615,626,628,629,1054,1055,10561 ЦК України та умов Договору, - позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 123875,92 грн. - заборгованість за кредитом; 102252,04 грн. - заборгованість по процентам; 13954,60 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; 4233,32 грн. - індекс інфляції, оскільки кредитний договір укладено між сторонами у відповідності з вимогами чинного законодавства і банком при укладенні договору було надано боржнику всю необхідну, достовірну та доступну інформацію про послугу у вигляді надання кредиту, що підтверджено підписами кредитора та боржника у спірному кредитному договорі.

Щодо стягнення з відповідачки на користь банку 12641,86 грн. штрафу, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки суперечать вимогам п. п. 5.3; 4.3.3; 4.3.4;3.3.1;3.3.2;3.3.3 Договору. Такий штраф, на думку суду першої інстанції, може бути стягнений лише за порушення п. п. 4.3.1; 4.3.2;4.3.5 - 4.3.14 Договору, умови яких не стосуються поверненню грошових коштів, при цьому в позовній заяві взагалі відсутнє обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначеного штрафу, як і не надано будь-яких доказів, які підтверджують ці позовні вимоги. Крім того, штраф у вигляді 10% від суми кредиту за порушення умов кредитного договору, щодо своєчасного повернення отриманих коштів, Договором не передбачений.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував прав і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ « КБ «Надра» в силу ст.ст. 525,526,549,610,611,612,615,625,626,628,629,1054,1055,10561 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та умов Кредитного договору № 878022/ФЛ від 08.09.2008 року, що укладений та підписаний сторонами.

Розрахунок заборгованості в частині стягнення: 123875,92 грн. - заборгованість за кредитом; 102252,04 грн. - заборгованість по процентам; 13954,60 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; 4233,32 грн. - індекс інфляції, - проведено правильно у відповідності з вище зазначеними нормами матеріального права та умовами Кредитного договору № 878022/ФЛ від 08.09.2008 року.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права та умов кредитного договору.

Відповідно ж до ст. 212 ПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі (які підтримані представником позивача і в суді апеляційної інстанції) є надуманими та такими, що не відповідають вимогам матеріального і процесуального права та матеріалам справи, оскільки суд першої інстанції задовольнив в повному обсязі позовні вимоги банку про стягнення з відповідачки 123875,92 грн. - заборгованості по кредиту; 102252,04 грн. - заборгованості по процентам; 13954.60 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості; 4233,32 грн. - індексу інфляції, а отже підстав для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового рішення про стягнення цих же сум не має.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно відмовив банку у стягненні з відповідачки штрафу в розмірі 12641,86 грн.

оскільки позичальником, тобто відповідачкою, порушено п.4.3.11 Договору, а тому згідно п. п. 5.3; 4.3; 4.3.3; 4.3.4 Договору позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми кредиту, - не можуть бути прийняті до уваги, так як є надуманими і такими що не відповідають ні вимогам норм матеріального права, ні умовам Договору, що укладений між сторонами.

Так, згідно п. 4.3.4 Договору - позичальник у випадку порушення виконання зобов'язань, передбачених Договором, зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції, визначені у п. п. 5.1 - 5.3 Договору.

Відповідно п. 5.3 Договору - у разі порушення позичальником вимог п. 4.3, за виключенням п. п. 4.3.3; 4.3.4 цього Договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п. 1. 1 цього Договору, за кожен випадок.

Доказів того, що відповідачкою було порушено вимоги п. 4.3 Договору - банк суду не надав, які не вказав на такі порушення в своєму позові / а. с. 2-4 /.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідачкою порушено п. 4.3.11 Договору, згідно якого позичальник зобов'язаний надати додаткове забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором у разі суттєвого погіршення фінансового стану позичальника, невиконання умов або визнання недійсним Договору застави, зазначеного у п. 2.1 та/чи договору поруки, визначеного у п. 2.4 цього Договору, зниження вартості за цим Договором, - є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема умов спірного Договору, кредит в сумі 126418,59 грн. відповідачці було надано для придбання нового житла - будинку № 71 по вул. Польовій в с. Аполонівка Солонянського району Дніпропетровської області (п. п. 1.1;1.2 Договору) і в забезпечення виконання позичальником (відповідачкою) своїх зобов'язань, щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, - відповідачка уклала з банком договір іпотеки предметом якого є придбаний за кредитні кошти житловий будинок № 71 по вул. Польовій в с. Аполонівка Солонянського району Дніпропетровської області (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2.2. Договору - банк, у разі суттєвого погіршення фінансового стану позичальника, зниження вартості забезпечення, визначеного у п. 2.1 цього Договору, має право вимагати надання позичальником додаткового забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором. Банк на власний розсуд оцінює запропоноване позичальником додаткове забезпечення і має право визнати його недійсним.

Як пояснив суду апеляційної інстанції представник позивача, банк, з вимогами до відповідачки про додаткове забезпечення виконання останньою своїх зобов'язань за Договором, - не звертався.

Відповідно п. 4.2.5 Договору - банк має право вимагати від позичальника документи, що підтверджують його поточний фінансовий стан, але доказів того, що фінансовий стан відповідачки погіршився і виникла потреба в додатковому забезпеченні зобов'язань по договору з боку позичальника, - позивач суду не надав, як і не надав доказів того, що банком взагалі вирішувалося таке питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що жодних підстав вважати, що відповідачкою порушено п. 4.3.11 Договору, - не має, а тому і відсутні підстави щодо стягнення з неї штрафу в розмірі 10% від суми кредиту на підставі п. 5.3 Договору. До того ж, ні в своєму позові, ні в розрахунку, банк жодним чином не обґрунтував на підставі чого і у зв'язку з якими порушеннями з відповідачки слід стягнути штраф у розмірі 12641,86 грн. / а. с. 1-4, 10 /.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови банку у стягненні штрафу в розмірі 12641,86 грн. є законним та обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - відхилити.

Заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 7 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: