Постанова № 39350274, 19.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 р. Справа № 804/13300/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О. при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В.

без участі сторін

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09 жовтня 2013 року звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України про скасування відповіді та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:

- поновити строк оскаржування відповіді Державної казначейської служби України від 22.05.2013р. №5-13/5258-12598,

- відповіді Державної казначейської служби від 22.05.2013 року № 5-13/5258-12598 та 30.08.2013 року №5-13/18-20078 скасувати;

- зобов'язати Державну казначейську службу України прийняти виконавчий лист №2-а-9489/08 до виконання, датою прийняття вважати момент звернення - 16.04.2013р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з оскаржуваних листів-відповідей Державної казначейської служби вбачається, що остання відмовляє позивачу у прийнятті до виконання виконавчого листа №2-а-9489/08 від 28.08.2010 року у зв'язку з відсутністю підстав для виконання рішення суду зобов'язального характеру. Позивач вважає повідомлення про відмовлення прийняття зазначеного виконавчого листа до виконання від 22.05.2013 року № 13/5258-12598 та 30.08.2013 року №5-13/18-20078 несуть неправомірний характер та суперечать нормам ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та ЗУ «Про виконавче провадження».

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого уповноваженого представника не направив, заперечення проти позову не надав, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

З огляду на приписи ст.41, ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які висвітлюють обставини спірних правовідносин; фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-9489/08/0470, виданого 22.01.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_2 державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням визначеного частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 15 серпня 200В року. Державним виконавцем, відповідно до вимог ст.. 25 Закону України «Про виконавче провадження», 12.02.13 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам. Даною постановою боржникові встановлений семиденний строк для самостійного виконання рішення.

На адресу відділу примусового виконання рішень надійшов лист Управління Пенсійного фонду України в Нікопольському районі Дніпропетровської області з повідомленням про добровільне виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку. Після проведення перерахунку сума, що підлягає до сплати, складає 96483,40 грн. Одночасно Управлінням було повідомлено, що виконання рішення в частині проведення виплати на даний час неможливо, так як фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фактична виплата нарахованих грошових коштів буде невідкладно проведена після відповідного бюджетного фінансування.

У зв'язку з зазначеним, 04.04.2013 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в порядку п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», та зазначено, що зазначений виконавчий документ полягає поверненню стягувачеві, як частково виконаний, для подальшого виконання в частині виплати нарахованої за виконавчим документом суми до відповідного органу Державної казначейської служби України у порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Листами Державної казначейської служби України від 22.05.2013 року № 13/5258-12598 та 30.08.2013 року №5-13/18-20078 позивачу відмовлено у прийнятті до виконання виконавчого листа по справі № 2-а-9489/08/0470 у зв'язку з відсутністю правових підстав для виконання рішення суду зобов'язального характеру.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями відповідача, оформленими листами від 22.05.2013 року № 13/5258-12598 та 30.08.2013 року №5-13/18-20078, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування таких рішень та зобов'язання прийняти виконавчий лист до виконання.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача, викладених в рішеннях, оформлених листами, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р. № 4901-VI (далі - Закон № 4901) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Частиною 1 статті 3 Закону № 4901 визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетним призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень» від 19.09.2013 року внесені зміни до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до цих змін розділ II Закону № 4901-VI після пункту 2 доповнено новим пунктом наступного змісту: «3. Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Вказані зміни набрали чинності з 16.10.2013 року.

Згідно частини 1 статті 158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії або про стягнення з відповідача коштів.

Оскільки судове рішення, яке виконується, ухвалено 28 серпня 2010 року, тобто до набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень» від 19.09.2013 року, то його виконання повинно проводитись органом Державної виконавчої служби, а не Державною казначейською службою.

За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність постанови від 04.04.2013 про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим листом № 2а-9489/08/0470, виданим 22.01.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Частиною 3 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що позивачем у даному позові вимога про скасування вказаної постанови від 04.04.2013 про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим листом № 2а-9489/08/0470, виданим 22.01.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, не заявлялась,

За викладених обставин, враховуючи приписи ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач - Державна казначейська служба України - правомірно відмовив у прийнятті до виконання виконавчого листа №2-а-9489/08 від 28.08.2010 року. Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем оскаржувані рішення, оформлені листами від 22.05.2013 року № 5-13/5258-12598 та 30.08.2013 року №5-13/18-20078, прийнято з порушенням норми права, що підлягає застосуванню. Натомість суд вважає, що зазначене не є підставою для скасування таких рішень відповідача та зобов'язання Державну казначейську службу України прийняти виконавчий лист №2-а-9489/08 до виконання, оскільки зазначені рішення не впливають на права та обов'язки позивача, оскільки виконавчий лист № 2а-9489/08/0470, виданий 22.01.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, повинен бути виконаний Державною виконавчою службою. Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Власенко