Ухвала суду № 39349831, 10.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5247/12

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекціії у м. Хмельницькому (далі - позивач) до Комунального підприємства "Цивільжитлобуд" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

28 лютого 2014 року позивач звернувся до суду з заявою про зміну та встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а саме: стягнути з банківських рахунків відповідача та за рахунок його готівки кошти в рахунок погашення податкового боргу.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2014 вказану заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та прийняте нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду 29.10.2012 вирішено: розстрочити виконання грошового зобов'язання позивача на суму 383891,78 грн. на тридцять місяців, починаючи з часу набрання законної сили цієї ухвали, шляхом сплати заявником рівними частками у розмірі по 12796,39 грн. щомісячно до повного погашення податкового боргу, але не пізніше 30.04.2015.

Відповідно до довідок податкового органу станом на 01.04.2014 відповідач має недоїмку по орендній платі за землю у розмірі 149221,12 грн. (пеня 7422,23 грн.) і по ПДВ - 355960,7 грн. (пеня 5037,32 грн.). При цьому відповідач надав суду довідки про відсутність боргу по сплаті розстроченої суми за рішенням суду з відповідними доказами цього, а позивач графіки погашення розстроченого податкового боргу позивача, якими стверджує про неповне погашення розстроченого податкового боргу. Отже, відповідач має недоїмку, яка складається з поточного боргу та розстроченого судовим рішенням, тому платежі відповідно до вимог п.87.9 ст.87 Податкового кодексу ( далі - ПК) України податковий орган буде зараховувати в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати визначеного платником, тому не має однозначних підстав стверджувати про порушення відповідачем умов розстрочення, так як надані ним докази сплати розстроченого боргу.

Окрім цього, потрібно враховувати, що постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №35453193 від 23.11.2012 міським відділом Хмельницького міжрайонного управління юстиції відрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2270/5247, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 13.11.2012 року у якому позивач - ДПІ у м. Хмельницькому є стягувачем. Тобто, позивач, який згідно ст.95 ПК України є органом стягнення, отримав виконавчий лист по справі і безпідставно скерував його для виконання органу ДВС, який у цьому випадку проводить виконання судового рішення, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606 - ХІV (далі Закон) .

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке. Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що ПК України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні ПК України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого п. 95.3 ст. 95 ПК України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному п.п. 95.7 - 95.21 ст. 95 ПК України.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно в розглядуваних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України від 21.04.99 № 606-ХІУ "Про виконавче провадження". З огляду на це суд першої інстанції безпідставно видав виконавчий лист про примусове виконання судового рішення у порядку ст. ст. 257 та 258 КАС України, тому що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме ПК України, а не законодавством про виконавче провадження.

Також колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем. Але оскільки відстрочка і розстрочка є складовими способу та порядку виконання судового рішення, то умови їх надання може бути переглянуто у процесі розгляду судом заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягувач - заявник у цій справі не має законних підстав для зміни способу виконання судового рішення, так як він не довів факт порушення відповідачем ухвали суду про розстрочення. Більше цього, заявник просить змінити спосіб виконання судового рішення шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, яке не змінилось, при цьому навіть не визначає дату (місяць, рік) коли це сталося, розмір порушення (сума), що також свідчить про відсутність порушення. Крім цього, судове рішення про стягнення з позивача податкового боргу по ПДВ і орендній платі за землю на загальну суму 383891,78 гривень у порушення вимог ст. 95 ПК України, знаходиться на виконанні в органі ДВС, який виконує його відповідно до вимог Закону. Тобто, заявник на думку суду, повинен привести виконання цього судового рішення відповідно до вимог ПК України, згідно якого він є органом стягнення (не орган ДВС), що дасть йому змогу встановити фактичне виконання рішення суду і після цього у випадку потреби ставити питання щодо зміни способу виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалюється іменем України та є обов'язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За змістом ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження може звернутися до адміністративного суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Правила цієї статті кореспондуються із положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", де зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Отже, підставою для застосування положень ч. 1 ст. 263 КАС України є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно залишив заяву позивача про зміну способу і виконання рішення без задоволення.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2014, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.