Ухвала суду № 39349794, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6395/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРАЙ УКРАЇНА» до Київської регіональної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, скасування акту,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРАЙ УКРАЇНА» (надалі за текстом - «ТОВ «АРАЙ УКРАЇНА») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення № 180 від 26.08.2011 р., яким Київською регіональною митницею Державної митної служби України визначено суму податкового зобов'язання із сплати ввізного мита в розмірі 501 482 грн. 61 коп. та податкового повідомлення № 181 від 26.08.2011 р., яким товариству визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 100 296 грн. 53 коп. Позивач просив також визнати протиправним та скасувати акт № 47/11/100000000/32670305 від 16.08.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення № 180 від 26.08.2011 р. та № 181 від 26.08.2011 р. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, як правонаступник Київської регіональної митниці Державної митної служби України, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати назване судове рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2008 р. ТОВ «АРАЙ УКРАЇНА» на митну територію України був ввезений комплектний об'єкт «зерносушильний комплекс на 113 тис. тон».

Зазначений товар декларувався позивачем за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності - 8419 31 00 00 щодо якого Законом України «Про митний тариф України» встановлено ставку ввізного мита у розмірі 0%.

В серпні 2011 р. посадовцями відділу контрольно-перевірочної роботи Київської регіональної митниці Державної митної служби України проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «АРАЙ Україна» вимог законодавства України з питань митної справи.

Результати перевірки оформлено актом № 47/11/100000000/32670305 від 16.08.2011 р.

Згідно цьому акту товарний код УКТ ЗЕД визначено невірно, оскільки імпортоване елеваторне обладнання не може класифікуватися як єдиний об'єкт.

На думку митного органу кожна складова зерносушильного комплексу має класифікуватись за окремим кодом УКТ ЗЕД: стальні силоси для зберігання зерна - за кодом 7309 00 90 00, опорні конструкції зерноочисника - за кодом 7308 90 99 00, зерносушарки проточні - за кодом 8419 31 00 00, норії для змішування сипучих матеріалів - за кодом 8428 32 00 00, цепні транспортери - за кодом 8428 39 98 00.

При цьому, для силосів зі сталі (код 7309 00 90 00) має застосовуватись ставка ввізного мита у розмірі 7 %.

Зазначене, на думку митного органу, призвело до несплати позивачем 401 186 грн. 09 коп. ввізного мита та 80 237 грн. 22 коп. податку на додану вартість.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Київською регіональною митницею Державної митної служби України прийнято податкове повідомлення № 180 від 26.08.2011 р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання із сплати ввізного мита в розмірі 501 482 грн. 61 коп., у тому числі 401 186 грн. 09 коп. за основним платежем та 100 296 грн. 52 коп. за штрафними санкціями та податкове повідомлення № 181 від 26.08.2011 р., яким товариству визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 100 296 грн. 53 коп., у тому числі 80 237 грн. 22 коп. за основним платежем та 20 059 грн. 31 коп. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин засади організації та здійснення митної справи в Україні визначались Митним кодексом України від 11 липня 2002 р. № 92-IV.

У статті 1 цього кодексу міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до пункту 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно пункту 15 статті 1 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Пункт 35 статті 1 Митного кодексу України визначає, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Частиною 2 статті 78 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до частини 1 статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Згідно частини 1 статті 265 Митного кодексу України порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 р. № 339 (втратив чинність 01.06.2012 р.).

Відповідно до пункту 7 цього Порядку у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.

За змістом статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин) особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону. Платники податку, визначені у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) особі, визначеній у підпункті «б» пункту 10.1 цієї статті.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера.

Водночас, із наявної в матеріалах справи доповідної записки голови комісії з проведення службової перевірки вбачається, що з метою митного оформлення ввезеного товару ТОВ «АРАЙ УКРАЇНА» звернулось до Київської регіональної митниці Державної митної служби України із заявою про його класифікацію.

На підставі цієї заяви відповідачем було прийнято рішення № 10000/8/0002 від 05.02.2008 р., яким дозволено оформлення складових комплектного об'єкта, які зазначені у специфікації на комплектний об'єкт, за кодом 8419 31 00 00 згідно УКТ ЗЕД.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає нормативно обґрунтованою позицію суду попередньої інстанції щодо висновку про те, що митний орган не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.П.Мельничук

Ухвала складена в повному обсязі 12 червня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мельничук В.П.