Постанова № 39349471, 17.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. Справа№ 925/2141/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

за участю представників:

від позивача: Цибізова О.О. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.02.2014

у справі № 925/2141/13 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика»

про стягнення 6 093, 58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі, позивач) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» (далі, відповідач) про стягнення 5 313, 69 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 410, 71 грн. пені, 7,72 грн. індексу інфляції, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 361, 46 грн. та 1 720, 50 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.02.2014 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення із Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 5 313, 69 грн. боргу, 408, 65 грн. пені, 7, 72 грн. індексу інфляції, 361, 46 грн. три проценти річних, 1 719, 92 грн. судового збору.

У решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Миронівська птахофабрика» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду Черкаської області від 27.02.2014 у справі № 925/2141/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі відповідач наголошує на відсутності у нього заборгованості перед позивачем у зв'язку з тим, що між сторонами були укладені чотири господарські договори про постачання природного газу, по яких позивач поставляв природний газ, а відповідач його оплачував, при цьому станом за 2011 рік була переплата відповідачем коштів в сумі 2888782,62 грн. за газ, отриманий по договорах № 77/217/11П і № 77/218/11П від 26.05.2011; в лютому 2012 року позивач повернув відповідачу зайво перераховані кошти за мінусом боргу відповідача по договорах № 55/304/11П і № 55/337/11П від 30.08.2011, тому відповідач вважає, що жодної заборгованості перед позивачем не має.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» у справі № 925/2141/13 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 для розгляду апеляційної скарги у справі № 925/2141/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 29.05.2014.

28.05.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 27.02.2014 без змін.

У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 29.05.2014, представника відповідача, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 розгляд справи було відкладено на 17.06.2014.

16.06.2014 від відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що на 17.06.2014 у Черкаському окружному адміністративному суді призначено розгляд справи № 823/1565/14 за позовом Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика»адміністративно-господарських санкцій та пені.

Згідно пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Водночас, неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні одного представника, апелянт мав можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.

Крім того, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Однак, це є правом суду, а не його обов'язком.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, клопотання апелянта про відкладення розгляду справи колегією суддів не задоволено.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача, який повідомлений належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила наступне:

30.08.2011 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (продавцем) та Приватним акціонерним товариством «Миронівська птахофабрика» (покупцем) було укладено договір поставки природного газу № 55/337/11 (далі, Договір; том 1, а.с. 121-124), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2. цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно пункту 3.1. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 0%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м. газу природного газу - 3368,97 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 20 %, всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3425,97 грн.

Пунктом 3.1.1. Договору визначено, що загальна вартість Договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

У пункті 3.2. Договору сторони домовились, що ціна за 1000 куб.м. газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Згідно пункту 4.1 Договору остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно умови пункту 5.1. Договору строк поставки газу: з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року включно.

В пункті 7.3.1 Договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 9.3 Договору строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання Договору протягом серпня - вересня 2011 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5 313 грн. 69 коп., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.08.2011 (том 1, а.с. 15) на суму 2 401 грн. 61 коп. та від 30.09.2011 (том 1, а.с. 16) на суму 2 912 грн. 08 коп. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їхніми печатками. Спір щодо вартості та ціни природного газу між сторонами відсутній.

Як зазначає позивач, відповідач не сплатив кошти за поставлений позивачем по вказаному Договору газ, у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 5 313,69 грн. боргу та нарахованих на цю суму пені у розмірі 410,71 грн., індексу інфляції у розмірі 7,72 грн. та три проценти річних в сумі 361,46 грн. та за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Із матеріалів справи вбачається і відповідачем підтверджено, що позивач поставив відповідачу по Договору № 55/337/11, а останній отримав природний газ на загальну суму 5 313 грн. 69 коп., про що сторони підписали акти прийому-передачі природного газу від 31.08.2011, від 30.09.2011.

Відповідно до пункту 4.1. Договору відповідач повинен був розрахуватися із позивачем за поставлений газ до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, тобто відповідач повинен був перерахувати позивачу кошти по цьому Договору не пізніше 04.09.2011 та 04.10.2011.

Однак, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній у вказані строки кошти за отриманий по Договору № 55/337/11 природний газ не перерахував, перерахування коштів у вказаній сумі відповідачем не здійснювалося і в подальшому.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі про відсутність у нього заборгованості за природний газ, отриманий у серпні-вересні 2011 року по Договору № 55/337/11, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Стверджуючи про відсутність заборгованості перед позивачем по Договору № 55/337/11, відповідач вказує на проведення заліку зустрічних вимог та посилається на акт звіряння розрахунків від 20.11.2013 (том 1, а.с. 42), в якому вказано про те, що сальдо на 31.10.2013 на користь ДК «Газ України» становить 0 грн. 00 коп. Також у своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на п 4.3. Договору № 55/337/11П від 30.08.2011, яким передбачено, що у платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Відповідач у своїй апеляційній скарзі наголошує, що даний пункт договору необхідно вважати волевиявленням сторін на зарахування зустрічних вимог та про це волевиявлення відомо сторонам з моменту підписання Договору № 55/337/11П від 30.08.2011.

Колегія суддів не приймає до уваги вищезазначені доводи апелянта з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічне положення міститься також у частині 1 статті 601 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Із змісту вказаних норм вбачається, що повинно бути волевиявлення сторони на зарахування зустрічних вимог і про це волевиявлення повинно бути повідомлено іншу сторону.

Суду не подано доказів надіслання якоюсь із сторін заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог відповідно до приписів вказаних норм. Відповідач не подав суду доказів отримання від позивача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та не подано доказів надіслання позивачу такої заяви. Твердження відповідача у Запереченні на позовну заяву про те, що позивач при поверненні коштів повинен був надіслати на адресу відповідача лист про взаємозалік коштів не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки такий обов'язок сторони за договором не передбачений ні в законі, ні у договорі, тобто, надіслання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог є правом сторони, а не обов'язком.

Акт звіряння розрахунків від 20.11.2013, на який посилається відповідач, не може вважатися заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки він має своє найменування і має своє значення саме як акт звіряння розрахунків, оскільки у заяві однієї сторони до іншої повинна бути чітко виражена воля контрагента за договором саме про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також акт звіряння за своєю правовою природою не є первинним бухгалтерським документом, на підставі якого здійснюється зміна призначення платежу чи зарахування зустрічних однорідних вимог. Вказаний документ лише відображає відомості, що містяться в бухгалтерському обліку підприємства щодо первинної господарської операції.

Із пояснення представника позивача від 11.02.2014 вбачається, що такий залік не проведений, а наявність заборгованості відповідача перед позивачем по договору № 55/337/11 у бухгалтерському обліку ДК «Газ України» станом на 31.01.2014 підтверджується у надісланому позивачем акті звіряння розрахунків від 25.01.2014.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі 5 313 грн. 69 коп.

В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 7.3.1 Договору сторони передбачили обов'язок сплати відповідачем пені у разі прострочення сплати основної суми боргу та встановили розмір цієї пені, а також в пункті 9.3 Договору сторони збільшили позовну давність до вимог про стягнення неустойки до трьох років.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розрахунку пені не враховано, що 2012 рік мав 366 днів, та період прострочення починається з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконане, тобто, з 05.09.2011 та з 05.10.2011 і закінчується відповідно 04.03.2012 та 04.04.2012. В результаті перерахунку пені за прострочення сплати боргу в межах початку прострочення, вказаного позивачем, та із врахуванням кінцевих дат прострочення сплати, а також із врахуванням зміни облікової ставки НБУ у вказаний період, належна до стягнення пеня складає 408 грн. 65 коп.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених сумах, відповідно до припису статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок індексу інфляції позивачем виконаний вірно, сума трьох процентів річних підлягає стягненню з відповідача в межах заявленої позивачем суми, які відповідач не спростував. Тому вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних в сумі 361 грн. 46 коп. та 7 грн. 72 коп. індексу інфляції підлягають задоволенню.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми обґрунтованими.

У апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 про призначення розгляду справи на 27.02.2014 отримав лише 04.03.2014, а тому не мав фізичної можливості з'явитися в засідання, у зв'язку з чим, на думку відповідача, суд повинен був відкласти розгляд справи на іншу дату.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 30.01.2014 через відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва були подані заперечення на позовну заяву, у яких останній виклав свою позицію щодо заявленого позивачем позову та просив у ньому відмовити. Вказані заперечення були враховані судом під час прийняття рішення по суті спору.

Отже, неявка відповідача у судове засідання не може бути підставою для його скасування, оскільки відповідачем у апеляційній скарзі не наведено будь-яких доказів, які б спростовували наведені у рішенні суду обставини та які відповідач міг надати суду, якщо б з'явився у судове засідання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.02.2014 у справі № 925/2141/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.02.2014 у справі № 925/2141/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/2141/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко