Рішення № 3934934, 22.06.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.09р.

Справа № 1/169-09

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 502 772 грн. 37 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Нестерчук А.П., дов.№196/10 від 26.12.08р;

від відповідача: Хорунжий О.А., дов.№1900 від 2908.08р.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради штрафні санкції в сумі 502 772 грн. 37 коп., з яких 167 622 грн. 49 коп. –пеня, 314 260 грн. 76 коп. –індекс інфляції та 20 889 грн. 12 коп. –3% річних, за порушення умов договору на постачання природного газу № 06/08-1912-ТЕ-4 від 29.09.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач оплатив поставлений у листопаді –грудні 2008р. природний газ лише 20.02.2009р., тобто з порушенням встановлених у договорі строків.

Відповідач надав відзив на позов, у відповідності з яким наявність заборгованості пов’язує із важким фінансовим станом підприємства. Просить визнати причини порушення зобов’язань виключними, які залежать від несвоєчасних та не в повному обсязі оплат населення за спожиту теплову енергію, відсутністю у місцевому бюджеті видатків на відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифу на теплопостачання та економічно обґрунтованими витратами на її виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. В той же час просить суд зменшити розмір пені, посилаючись на положення Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.96р. № 486/96-ВР, яким заборонено нараховувати пеню за несвоєчасну оплату населенням за житлово-комунальні послуги.

В порядку ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

29.09.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 06/08-1912-ТЕ-4 про постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір), згідно з яким постачальник зобов’язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даної угоди (п. 1.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач протягом листопада - грудня 2008 року п поставив відповідачу природного газу на загальну суму 9 204 617 грн. 43 коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які наявні в матеріалах справи.

Пунктом 6.1. Договору зазначено, що відповідач зобов’язався здійснювати оплату за поставлений природний газ грошовими коштами у наступному порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, а подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20-го та 30-го (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий обсяг газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач свої зобов'язання у встановлені Договором строки не виконав, борг за отриманий природний газ сплатив невчасно, а саме розрахувався за спожитий протягом листопада-грудня 2008р. природний газ лише 20.02.2009р.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України та на підставі п. 7.2. Договору, якими встановлено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідач зобов’язаний сплатити на користь ДК “Газ України” НАК "Нафтогаз України" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Так, позивач нарахував відповідачу суму 167 622 грн. 49 коп. пені за період з 12.11.08р. по 20.02.09р.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, постачальник нарахував покупцю суму 314 260 грн. 76 коп., на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року, та суму 20 889 грн. 12 коп. –3% річних за період з 11.12.08р. по 20.02.09р.

Відповідач доказів погашення нарахованих штрафних санкцій на час розгляду справи суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони є суб’єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов’язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Відповідач неналежним чином виконав свої Договірні (майново-господарські) зобов’язання перед позивачем, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги ДК “Газ України” НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача суми 314 260 грн. 76 коп. збитків від інфляції, 20 889 грн. 12 коп. –3% річних є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Разом з тим, господарський суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як на перешкоди у своєчасному виконанні своїх грошових зобов’язань, а саме: неплатоспроможність певної частини населення –є загальновідомим фактом, який встановлений у Законах України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” від 13.11.96р. № 486/96-ВР та „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.03р. № 554-IV.

Частина 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачає, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у господарському зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги по виробленню теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ і організацій, та саном на час подання позову до суду перед відповідачем наявна заборгованість споживачів теплової енергії, та із споживачами теплової енергії укладені договори щодо її реструктуризації, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення з відповідача пені до 50 % від її розміру, а саме: в сумі 83 811 грн. 25 коп..

В решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 83 811 грн. 25 коп. слід відмовити.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 2-А, р/р 2600884368 в ВАТ «Райфайзен банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 32688148) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р № 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 83 811 грн. 25 коп. (вісімдесят три тисячі вісімсот одинадцять грн. 25 коп.) - пені, 314 260 грн. 76 коп. (триста чотирнадцять тисяч двісті шістдесят грн. 76 коп.) - інфляційних втрат, 20 889 грн. 12 коп. (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев’ять грн. 12 коп.) –3% річних, 5 027 грн. 72 коп. (п’ять тисяч двадцять сім грн. 72 коп.) витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

І.А. Рудь

Рішення підписано - 09.06.2009р.