Ухвала суду № 39349117, 16.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/759/2014(м)

265/2485/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Копилова Л.В.

Категорія № 43 Доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В АЛ А

І м е н е м У к р а ї н и

11червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справахапеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Мальцевої Є.Є.,

суддів - Песоцької Л.І., Кочегарової Л.М.,

при секретарі- Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_3, комунальний заклад міська лікарня № 4, ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

05квітня 2013 року позивачОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття з реєстрації, посилаючись на те, що він є власником квартириАДРЕСА_1, яку придбав у ОСОБА_5 Після придбання ним вказаної квартири він захотів вселитися в неї, однак виявив, що в квартирі зареєстрована і проживає відповідачка, виселилася з неї добровільно відмовляється. Договору найму квартири він з ОСОБА_1 не укладав. Просить суд усунути йому перешкоди в користуванні квартирою, виселити відповідачку і зняти з реєстраційного обліку.

23 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона проживає в спірній квартирі. Частина спірної квартири в розмірі 1/2 дійсно належала її двоюрідному брату - померлому ОСОБА_6, однак решта частини залишилася без офіційного власника. З договору купівлі-продажу від 04 березня 2013 року їй стало відомо про те, що її брат нібито продав усю квартиру. Вважає, що договір він не підписував, оскільки з вересня 2012 року перебував в хворобливу стані, не міг виявляти свою волю, внаслідок хвороби на рак горла та в період укладення договору знаходився в лікарні, тому спірний договір ним не міг бути укладеним. Просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1, укладений 04 березня 2013 року між відповідачем та її померлим двоюрідним братом, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

РішеннямОрджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 квітня 2014 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, задоволені частково. Вирішено усунутиОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою № АДРЕСА_1, виселити відповідачку зі спірної квартири. В іншій частині первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_3, комунальний заклад міська лікарня №4, ОСОБА_4 - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд, оскільки судом неповно встановлені обставини, що мають істотне значення по справі. В скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуальногоправа, необґрунтованість судового рішення. Вказує, що є інші обставини, які стали відомі їй після ухвалення оскаржуваного рішення, які б могли суттєво вплинути на вирішення спору.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності позивача ОСОБА_2, третіх осіб ОСОБА_4, представника комунального закладу міська лікарня № 4, приватного нотаріуса ОСОБА_3, які надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, поясненняОСОБА_1 та її представника ОСОБА_7, які просилиапеляційну скаргу задовольнити, заперечення представника позивача - адвоката ОСОБА_8,якапросила скаргу відхилити, перевіривши матеріали справив межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргапідлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково суд виходив з того, що ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2, вона не є членом родини позивача, не укладала ніякої угоди про користування та проживання в квартирі, добровільно не звільняє квартиру, тим самим перешкоджає ОСОБА_2 користуватися своєю власністю та розпоряджатися нею на свій розсуд, у зв'язку з чим підлягає виселенню з квартири ОСОБА_2. Відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_1, суд виходив з того, що позивачкою за зустрічним позовом не було надано доказів того, що ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними у момент вчинення правочину - підписання 04 березня 2013 року договору купівлі-продажу квартири. Крім того, вона не є спадкоємцем після його смерті, не має претендувати на спадщину.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 04 березня 2013 року що ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений приватним нотаріусомОСОБА_3, право власності позивача на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 04.03.2013 року (т.1 а.с.4-5, 67).

Зі справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.04.2000 року ОСОБА_6, який є спадкоємцем померлої 04.02.1998 року ОСОБА_9, отримав право власності на спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира належала померлій в ? частині на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Державним підприємством по ремонту та експлуатації житлфонду «Житловик» 12.08.1993 року за №7403 та зареєстрованого в БТІ м.Маріуполя 14.07.1998 року, в ? частині на підставі того ж свідоцтва, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10, після смерті якої померла ОСОБА_4, прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. (т.1 а.с.68). Витягом зДержавного реєстру прав на нерухоме майнопро реєстрацію права власності від 04.03.3013 року підтверджується, що ОСОБА_6 був власником цілої квартири АДРЕСА_1 (т. а.с.69).

Згідно з довідкою ЖКП «Азовжилкомплекс» від 01 квітня 2013 року, в квартирі № АДРЕСА_1 проживає сестра колишнього власника квартири ОСОБА_1 (а.с.10 Т.1).

17 вересня 2010 року ОСОБА_6зареєстрував шлюб зОСОБА_4, після одруження якій присвоєно прізвище «ОСОБА_4» (т.2 а.с.79).

Відповідно до довідки ЖБК «Комсомолець» та довідки про склад сім»ї, ОСОБА_4 постійно зареєстрована з 30 липня 2010 року і проживала по АДРЕСА_1 разом з померлим ОСОБА_6 по день його смерті.

За життя ОСОБА_6 був інвалідом І групи з 03 грудня 2012 року (т.1 а.с.44-51) та до своєї смерті проходив відповідні лікування. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.( т.2. а.с. 78)

Як встановлено актом судово-психіатричної експертизи № 506а/49а/141а від 14/25 лютого 2014 року, ОСОБА_6 у період укладення юридичної угоди - підписання договору купівлі-продажу квартири від 04 березня 2013 року не виявляв будь-якого психічного розладу, яке позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а виявляв астенічний синдром внаслідок ракової інтоксикації (легкий когнітивний розлад, поєднаний з системним соматичним розладом - МКХ-10), за психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т.2 а.с.60-66).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_6 (т.2 а.с. 93-95), і не є спадкоємцем першої черги.

У відповідності до вимог ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно зі ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до вказаного, власник квартири на свій розсуд вирішує, чи буде особа, як не є членом його сім»ї, проживати в його квартирі, чи не буде.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що власник житла ОСОБА_2 має право вимагати усунути для нього перешкоди в користуванні власним майном, тому його права підлягають захисту шляхом виселення відповідачки ОСОБА_1 з його квартири, оскільки її право користування спірно квартирою є похідним від права померлого ОСОБА_6 на вказане житло. У зв'язку із отриманням позивачем права власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири із ОСОБА_6, відповідачка втратила право користування спірним житловим приміщенням.

Неможливо погодитись із доводами апеляційної скарги, що суд при вирішенні позову ОСОБА_2 невірно застосував норми матеріального права, оскільки такі доводи суперечать змісту оскаржуваного рішення, з якого вбачається, що підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи в частині первісного позову, немає. Тому не є слушними доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не втратила права на спірне жиле приміщення, оскільки жодних договорів про збереження за відповідачкою права користування жилим приміщенням у спірному будинку сторони не укладали.

Згідно з роз'ясненнями п.4,п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», оспорюваними правочинами є правочини, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом ( ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК України тощо). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного правочину, чи особою, чиї цивільні права або інтереси порушені, оскільки є спадкоємцем тільки п'ятої черги після померлого ОСОБА_6, в той час, коли є спадкоємець першої черги - його дружина ОСОБА_4. Тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив їй в позові за безпідставністю. Крім того, суд першої інстанції перевірив доводи ОСОБА_1 щодо недійсності оспорюваної угоди, і дійшов до висновку про їх недоведеність.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно встановив обставини справи, оскільки судово-психіатрична експертиза проведена з порушенням порядку проведення експертизи, висновки її є невірними, тому що не було досліджено медичних документів в повному обсязі, а також, що суд першої інстанції не мав можливість врахувати висновки почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінальної справи, не впливають на правильність рішення суду. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 безпідставно звернулася до суду з вимогами до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, оскільки її прав та інтересів угода не порушує, відтак, вищенаведені доводи її апеляційної скарги не мають правового значення для справи, і не є підставами, з яким закон пов'язує скасування або зміну оскаржуваного рішення.

Порушеньнормпроцесуальногоправа, якібпризвелидонеправильноговирішеннясправитаєбезумовноюпідставоюдляскасуваннячизмінирішення, усправіневстановлено.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307, 308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуОСОБА_1.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 квітня 2014 рокузалишити без змін.

Ухваласуду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженав касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: