Ухвала суду № 39349101, 17.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11/775/87/2014(м)

0541/6002/2012

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В. суддів Шапара Ю.І., Шаліної Т.О. за участю: прокурора Дойнова М.С.

захисника обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1, діючого в інтересах підсудного ОСОБА_2, на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 березня 2014 року, якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 355 КК України 1960 року повернута прокурору Донецької області на додаткове розслідування, -

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового слідства ОСОБА_2, ОСОБА_3 звинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України 1960 року.

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 березня 2014 року кримінальна справа повернута прокурору Донецької області на додаткове розслідування.

На дану постанову захисник ОСОБА_1, діючий в інтересах підсудного ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що не згоден із постановою. Стверджує, що постановою прокурора від 28 січня 2002 року кримінальну справу відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за обвинуваченням за ч. 3 ст. 144 КК України 1960 року в частині вимагання у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 166 КК України 1960 року закрито за відсутністю в їх діях складу злочину. Постановою прокурора від 28 січня 2002 року ОСОБА_2 змінено обвинувачення та йому пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України 1960 року, у відношенні потерпілого ОСОБА_8. Вважає, що при не скасованих постановах прокурора про закриття кримінальної справи, а також зміні обвинувачення, суд не мав підстав для направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування, а також для проведення судового слідства. Стверджує, що направлення справи на додаткове розслідування за статтями та епізодами, які ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не інкримінуються є порушенням права на захист, а також погіршує їх становище, яке було до повернення справи на додаткове розслідування. Також судом не було проведено судове слідство за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України 1960 року. Суд не зазначив, які саме слідчі дії необхідно виконати під час додаткового розслідування. Просить постанову скасувати, справу повернути в суд першої інстанції для продовження судового слідства в межах пред'явленого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 3 ст. 355 КК України 1960 року.

Заслухавши доповідача, захисника підсудного, який підтримав доводи апеляції, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 281 КПК України 1960 року (далі КПК України) повернення кримінальної справи для додаткового розслідування можливо з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунена в судовому засіданні.

Згідно ст. 16-1 КПК України державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.

З урахуванням цих вимог закону суд при розгляді кримінальної справи не має права забирати на себе функції обвинувачення або захисту.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, яке регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», у випадку якщо суд має можливість усунути недоліки досудового слідства в ході судового розгляду шляхом детальнішого допиту свідків, проведення додаткових або повторних експертиз, витребування документів, дачі судових доручень в порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, і виконання інших процесуальних дій, то направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.

Відповідно до вимог ст. 315-1 КПК України з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, суддя мотивованою постановою доручає органу, який проводив розслідування, виконати слідчі дії, і встановлює строк виконання доручення.

Так, в постанові суду не відображено в чому конкретно полягає неповнота або неправильність досудового слідства.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що питання, які, на думку суду, підлягають вирішенню органом досудового слідства, могли бути з'ясовані в судовому засіданні з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з направленням кримінальної справи на судовий розгляд.

Відповідно до ст.ст. 67, 323 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, саме суд розглядаючи кримінальну справу по суті, повинен був дати оцінку зібраним у справі доказам, усунути наявні суперечності.

Порушуючи вищезазначені вимоги кримінально - процесуального закону суд прийняв необґрунтоване рішення про повернення даної кримінальної справи на додаткове розслідування.

Колегія суддів відзначає, що яких-небудь доводів на підтвердження висновку про неможливість усунення в судовому засіданні неповноти, допущеної, на думку суду, органом досудового слідства, в постанові не приведено.

Відповідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику застосування судами законодавства, регулюючого повернення справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 року в постанові про направлення справи на додаткове розслідування суддя не має права наперед вирішувати питання про формулювання і об'єм обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того або іншого доказу або переваги одних доказів перед іншими.

Допущені при вчинені окремих слідчих або процесуальних дій порушення закону, які привели до ущемлення прав і інтересів учасників процесу, відновити які неможливо, не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. За наявності відповідних підстав такі порушення повинні вабити визнання доказів неприпустимими.

Неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли відсутні докази, які б підтверджували обвинувачення і вичерпані всі можливості отримання додаткових доказів.

У постанові суду не вказано які дії необхідно провести під час додаткового слідства.

Колегія суддів вважає, що постанова суду винесена з порушенням вимог ст. 281 КПК України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, кримінальна справа підлягає направленню на судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 370 КПК України 1960 р., колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 березня 2014 року - скасувати, а справу направити на судовий розгляд до того ж суду, в тому ж складі.

Судді: