Постанова № 39348324, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17604/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» (надалі за текстом - «ТОВ «Жефко Україна») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006022201 від 28 жовтня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 176 549 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.08.2013 р. по 07.10.2013 р. посадовцями державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Шевченківському районі») проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Жефко Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1298/2201/35894081 від 14.10.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу валових витрат сум, сплачених фірмам GEFCO OSTERREICH GmbH та GEFCO S.A.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Між ТОВ «Жефко Україна» та фірмою GEFCO OSTERREICH GmbH укладено договір від 02.01.2009 р. про надання послуг за умовами якого остання зобов'язалась надати інформаційно-консультаційні послуги у вигляді допомоги у визначенні стратегічних цілей, узгодження комерційної та маркетингової діяльності з діяльністю інших філій, координації міжнародних тендерів, забезпечення взаємодії синергічних зв'язків між різними тендерними відділами групи ЖЕФКО, забезпечення застосування засобів продажу й маркетингу групи ЖЕФКО, а позивач - прийняти і оплатити їх.

Відповідно до договорів № G-12-01-09 від 12.01.2009 р. та № G-27-02-12 від 27.02.2012 р. фірма GEFCO S.A. взяла на себе зобов'язання із надання позивачеві послуг з цілодобового доступу до внутрішньої мережі Інтранет, доступу та систематичного оновлення фінансової та комерційної інформації, яка стосується діяльності групи ЖЕФКО в світі, надання можливості збереження статистичної інформації та статистичних даних, які надаються для користування іншим членам групи ЖЕФКО.

На підставі цих договорів були складені акти приймання-передачі наданих послуг.

Оплату за отримані послуги у загальній сумі 4 631 648 грн. позивач здійснив шляхом безготівково перерахунку коштів, а сплачені контрагентам суми включив до валових витрат.

Разом з тим, названі акти наданих послуг (виконаних робіт) не містять відомостей про обсяг та зміст цих послуг (робіт), обсяг витраченого часу, а також деталізованої розшифровки послуг.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про те, що господарські операції документально не підтверджено.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006022201 від 28 жовтня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 176 549 грн., у тому числі 996 806 грн. за основним платежем та 179 743 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалюючи рішення у справі, суд попередньої інстанції виходив з того, що витрати ТОВ «Жефко Україна» не підтверджено документально, оскільки акт приймання-передачі послуг від 28.10.2012 р. від імені позивача підписано ОСОБА_2 без посилання на документи, які посвідчують її повноваження. Крім того, позивачем не надано сертифікатів резидентності та інших документів на підтвердження товарності укладених угод крім рахунків за послуги ПАТ «Укртелеком», платіжних доручень в іноземній валюті, рахунків-актів за телекомунікаційні послуги, актів виконаних робіт, наказів про відрядження, авіаквитків, закордонних паспортів.

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток валових витрат врегульовано статтями 138, 139 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору про надання послуг від 02.01.2009 р., договору № G-12-01-09 від 12.01.2009 р., договору № G-27-02-12 від 27.02.2012 р., актів приймання-передачі наданих послуг, актів виконаних робіт, платіжних доручень, рахунків-фактур ПАТ «Укртелеком» за надані телекомунікаційні послуги, розшифровок послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку, наказів про відрядження, авіаквитків, закордонних паспортів, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Жефко Україна» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем первинних та платіжних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат по операціям з фірмам GEFCO OSTERREICH GmbH та GEFCO S.A.

Помилковим є посилання суду попередньої інстанції на те, що всупереч положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акти наданих послуг (виконаних робіт) не містять відомостей про те, яким чином має розраховуватись та обліковуватись отримання таких послуг, їх вид та конкретну кількість.

Укладені ТОВ «Жефко Україна» договори є зовнішньоекономічними контрактами.

Відповідно ж до пункту 138.2 статті 138 ПК України платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Крім того, судом першої інстанції не зазначено якими ще об'єктивними даними, крім рахунків-фактур ПАТ «Укртелеком» за надані телекомунікаційні послуги та актів виконаних робіт, може бути підтверджено факт отриманих позивачем послуг, враховуючи специфіку (доступ до внутрішньої мережі групи GEFCO, фінансової та комерційної інформації, що міститься в ній).

На думку колегії суддів окружний адміністративний суд також необґрунтовано зазначив, що акт приймання-передачі послуг від 28.10.2012 р. від імені ТОВ «Жефко Україна» підписано ОСОБА_2 без підтвердження її повноважень і позивачем не надано сертифікатів резидентності, передбачених умовами договорів № G-12-01-09 від 12.01.2009 р. та № G-27-02-12 від 27.02.2012 р.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою з'ясування наведених обставин судом першої інстанції відповідні документи не витребовувались.

Водночас, до апеляційної скарги позивачем додано копію довіреності на ОСОБА_2 та сертифікату резидентності.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування валових витрат за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006022201 від 28 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.П.Мельничук

Постанова складена в повному обсязі 12 червня 2014 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.