Ухвала суду № 39347889, 17.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3709/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Олійник Ю.Ю.

представника позивача: Олійника Р.О.

представника відповідача: Кочута О.В.

представника відповідача: Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (далі - Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представники Відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники Позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

В період з 11.06.2012 р. по 23.07.2011 р. посадовими особами Вінницької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1643/22/34325039 від 30.07.2012 р., згідно висновків якого Позивачем порушено вимоги податкового законодавства України, внаслідок чого Позивачем в перевіряємий період було завищено валові витрати в сумі -2252145 грн., а саме: завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на 623821 грн., в тому числі за З квартал 2011 року в сумі 276690 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 347131 грн.; завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.2 Декларації "Адміністративні витрати" на 691148 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 334836 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 356312 грн.; завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.3 Декларації "Витрати на збут" на 937176 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 584735 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 352441 грн.

На підставі зазначених висновків Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312300 від 21.08.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної форми власності у розмірі 517993,00 грн.

Відповідно до п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. (далі - ПК України), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України); дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню в порядку і за ставками, визначеними статтею 160 ПК України.

Згідно із пп. 14.1.56 п. 14.1 статті 14 ПК України, доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 ПК України, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 статті 135 ПК України, та складаються з (п.135.1 статті 135 ПК України): доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 статті 135 ПК України; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 статті 135 ПК України, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 статті 135 та у статті 136 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 статті 14 ПК України, витратами визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт 138.1 статті 138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а саме, такі витрати складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п.138.6-п.138.9, пп.138.10.2-пп.138.10.4 п.138.10, п.138.11 статті 138 ПК України;

- інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5 і пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 статті 138, п.140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у п. 138.3 статті 138 та у статті 139 ПК України.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.2, п.138.11 статті 138, п.140.2 -п. 140.5 статті 140, статті 142 і статті 143 та інших статей ПК України, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу п. 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг

Визначення поняття "собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг" для цілей розділу III ПК України наведено в пп.14.1.228 п.14.1 статті 14 ПК України, згідно якого собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III ПК України.

Пунктом 138.6. ст..138 ПК України визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п.138.8 ст. 138 ПК України 138.8 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються, зокрема, інші витрати, а саме: загальновиробничі витрати, до яких належать витрати на управління виробництвом; амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення і т. д. (пп.138.10.1 п.138.10 статті 138 ПК України); адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до яких включають загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання; винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності тощо (пп.138.10.2 п.138.10 статті 138 ПК України); витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до яких належать витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом тощо (пп.138.10.3 п.138.10 статті 138 ПК України); інші операційні витрати, до яких належать витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені відповідно до статті 153 ПК України; амортизація наданих в оперативну оренду необоротних активів; суми нарахованих податків та зборів, установлених ПК України (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених ПК України), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань тощо (пп.138.10.4 п.138.10 ст. 138 ПК України; фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених ПК України, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (пп.138.10.5 п.138.10 статті 138 ПК України); інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до яких, зокрема, належать суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до державного бюджету або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 ПК України розмірі, що не перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (пп.138.10.6 п.138.10 статті 138 ПК України).

Крім того, до складу інших витрат включаються також витрати, зазначені у п.138.11 і п.138.12 статті 138 ПК України, а саме: суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах через помилки та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання; інші витрати господарської діяльності, для яких розділ III ПК України прямо не встановлює обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями п. 138.2 статті 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Так, згідно висновку судово-економічної експертизи №2018/13-21 від 28.03.2014 р. висновки акта перевірки щодо порушення п.п. 139.1.9 ст. 139 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 517933 грн., у тому числі: за 3-й квартал 2011 р. в сумі - 275140 грн., за 4-й квартал 2011 р. в сумі - 242793 грн. документально не підтверджуються. Висновки акта перевірки щодо віднесення ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" транспортних послуг до складу загально-виробничих витрат в загальній сумі 623821 грн., а не до складу собівартості придбаної сировини документально не підтверджується. Висновки акта перевірки щодо віднесення ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" транспортних послуг до складу адміністративних витрат як складової загально-виробничих витрат в загальній сумі 691148,00 грн., а не до складу собівартості придбаної сировини документально не підтверджується. Висновки акта перевірки щодо віднесення ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" транспортних послуг до витрат на збут як складової загально-виробничих витрат в загальній сумі 937176,00 грн., а не до складу собівартості придбаної сировини документально не підтверджується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при дослідженні наданих Позивачем та долучених до матеріалів справи первинних документів встановлено та підтверджується висновком експерта, що за результатами дослідження журналів-ордерів, аналізів по рахунках 631 "Розрахунки з постачальниками", 90 "Собівартість реалізованої продукції, товарів та послуг", 91 "Загальновиробничі витрати", 93 "Витрати на збут", 92 "Адміністративні витрати" обігово-сальдових відомостей та первинних документів (в тому числі: актів, накладних, товарно-транспортних накладних, виписок банку, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, квитанцій, чеків, відомостей) ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" відображено в бухгалтерському обліку за період з 01.07.2011 р. по 01.01.2012 р. загальновиробничі витрати з кредиту рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" на суму 5571085,98 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 р. в сумі 2728530,77 грн. та за 4 квартал в сумі 2842555,21 грн., що не відповідає даним зазначеним на сторінках 10, 11, 12 акту перевірки №1643/22/34325039 від 30.07.2012 року. Також, висновком експерта підтверджується, що висновки акту №1643/22/34325039 від 30.07.2012 року щодо порушення Позивачем п.п.139.1.9 ст. 139 ПК України документально не підтверджуються.

Варто зазначити, що собівартість запасів ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" формується у відповідності до вимог п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" по кожному виду запасів та в процесі використання запасів в бухгалтерському обліку підприємством застосовується затверджений п.п. 2.3.4 п. 2.3 Наказу про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку №1 від 04.01.2011 р. метод середньозваженої собівартості оцінки вибуття запасів.

В підтвердження зазначеного Позивачем надано помісячні калькуляції виробничої собівартості сировини по кожному виду та класу. В складі витрат визначено транспортні послуги. Калькуляції підписані виконавцями та затверджені директором ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2".

В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що в порушення п.138.8 ст.138 ПК України Позивачем до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) включено транспортні послуги як складову загальновиробничих витрат, а також завищено суму адміністративних витрат на суму транспортних послуг, як складової загальновиробничих витрат. Крім того, в порушення пп.138.10.3. п.138.10. ст.. 138 ПК України Позивачем завищено суму витрат на збут на суму транспортних послуг як складової загально виробничих витрат. Таким чином, на думку апелянта, транспортно-експедиційні послуги збільшують балансову вартість придбаної сировини, і як наслідок підприємством занижено балансову вартість придбаної сировини.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи апелянта, оскільки, відповідно до вимог п.134.1. ст.134 ПК України, у випадку заниження підприємством собівартості сировини, у платника податку збільшується розмір об'єкта оподаткування податком на прибуток, чого в акті перевірки не зафіксовано.

Крім того, в судовому засідання під час апеляційного розгляду справи представники Відповідача, як суб'єкта владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надали підтвердження власних доводів з посиланням на первинні документи. Заперечуючи висновки судово-економічної експертизи, представники Відповідача не надали їм жодних спростувань та не навели підстав для неврахування висновку експерта під час прийняття рішення у справі.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 червня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.