Постанова № 39347813, 19.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа№ 910/5599/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Мартишко Л.Є. - представник за довіреністю,

від відповідача: Онищенко І.П. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014р.

у справі №910/5599/14 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом»

до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення 336 913,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року Відкрите акціонерне товариство «Турбоатом» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі-відповідач) про стягнення 336 913,09 грн. - боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання укладеного між ним та відповідачем договору поставки природного газу № 11/11-273 ПР-01 від 28 січня 2011р. він перерахував останньому 5 232 399,34 грн. в рахунок попередньої оплати за поставку природного газу у 2011 році.

Однак, відповідач частково виконав прийняте зобов'язання, передавши природний газ за договором вартістю 4 895 486,28 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 13.05.2014р. у справі №910/5599/14 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом» 336 913,06 грн. безпідставно набутих коштів та 6 738,26 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 13.05.2014р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи; на порушення судом норм матеріального права - ст.ст.22,525,526,530,549-551,599,625,693 Цивільного кодексу України та ст.ст.231,232 Господарського кодексу України; на порушення судом норм процесуального права - 4-7,34,43,81,83 ГПК України.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.01.2011р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, був укладений договір №11/11-273 ПР-01 поставки природного газу (далі-Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався постачати покупцю протягом 2011 року імпортований природний газ в обсязі до 2750000 м.куб. згідно погодженого графіку, а останній - прийняти та оплатити його вартість на умовах попередньої оплати.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили щомісячний обсяг газу за даним Договором.

У відповідності до п.4.1 Договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 5 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 5-го та 15-го числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії Договору, відповідно до п.10.1 останнього в частині постачання природного газу встановлений з 1 січня 2011 р. до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявною у матеріалах справи копією вищевказаного Договору.

Поясненнями позивача, частково відповідача, банківськими виписками з рахунку позивача за лютий-серпень 2011 року, актами передачі-приймання природного газу для потреб промислових споживачів від 31 січня 2011 р., 28 лютого 2011 р., 31 березня 2011 р., 31 травня 2011 р., 30 червня 2011 р., 31 липня 2011 р., 31 серпня 2011 р., 31 жовтня 2011 р., актом звірки взаємних розрахунків станом на 1 листопада 2011р. стверджується факт перерахування позивачем на користь відповідача оплати за Договором у розмірі 5 232 399,34 грн., а також передачі останнім позивачу природного газу на загальною вартістю 4 895 486,28 грн.

Відповідачем відповідно до ст.ст.32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів передачі позивачу газу за Договором на суму попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Спірний Договір на підставі додаткової угоди № 5 від 20 жовтня 2011 р. припинив свою дію в частині поставки газу з 1 листопада 2011 р.

Дана обставина сторонами неоспорюється.

Таким чином, підстава набуття відповідачем грошових коштів як оплату за поставку природного газу на підставі спірного договору понад вартість фактичного переданого газу відпала.

Згідно із роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, наданими у п. 2 постанови № 6 від 23 березня 2012 р. "Про судове рішення", з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до вимог ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вимогами №№ 1-40/06-2426 від 17 листопада 2011 р., 1-40/27-8 від 19 січня 2012 р., 1-40/27-63 від 20 березня 2013р. позивач заявив відповідачу про повернення йому грошових коштів на суму не переданого товару. Однак, відповідач залишив данні вимоги без виконання. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 336 913,06 грн. (5 232 399,34 грн. - 4 895 486,28 грн.) безпідставно набутих коштів.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014р. у справі №910/5599/14 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/5599/14 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/5599/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 23.06.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв