Ухвала суду № 39347765, 17.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/11171/14 17.06.14

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський

глиноземний завод»

про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський

глиноземний завод»

до Фонду державного майна України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Міністерство інфраструктури України

2. Державне підприємство «Адміністрація морських портів»

про визнання договору оренди продовженим

Суддя Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Ващенко В.О. - за довіреністю;

Нуралін М.В. - за довіреністю;

від відповідача: Васильківська В.Є. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (надалі - Відповідача) про визнання договору оренди (надалі - Договір) продовженим.

В позовній заяві Позивач просить суд визнати Договір оренди майна, що належить до державної власності, від 09.06.1999 р. № 572, укладений між Позивачем та Відповідачем, продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 585/17/1 від 10.04.2000 р., № 259 від 21.04.2003 р., № 264 від 22.04.2003 р., № 339 від 31.05.2007 р., № 411 від 27.06.2007 р.

Ухвалою від 10.06.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.06.2014 р.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав подану разом з позовом заяву про забезпечення позову шляхом заборони Фонду державного майна України вчиняти дії щодо укладення договорів оренди орендованого згідно оспорюваного договору майна з іншими особами, крім ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та шляхом заборони Фонду державного майна України, ДП «Адміністрація морських портів» та Міністерству інфраструктури України вчиняти дії які б обмежували права ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» щодо користування орендованим майном, обґрунтовуючи її тим, що, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, оскільки існує можливість передачі орендованого майна в оренду іншим особам.

Представник відповідача проти заяви про забезпечення позову заперечила.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» та Фондом державного майна України 09.06.1999 р. було укладено договір оренди державного майна № 572 зі змінами відповідно до додаткових угод. Згідно з умовами Договору, Відповідач передає, а Позивач приймає в строкове платне користування майно Дніпро-Бузького морського порту: причал № 1 (інвентарний № 20000030), причал № 2 (інвентарний № 20000031), причал № 3 (інвентарний № 20000032), причал № 4 (інвентарний № 20000033), причал № 5 (інвентарний № 20000034), яке знаходиться на балансі Позивача та яке відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. № 8-р передано до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Листом від 30.04.2014 р. за вих. 10-16-5285, який Позивач отримав 12.05.2014 р., Відповідач вимагає повернути орендоване згідно оспорюваного Договору майно та передати його на баланс Державному підприємству «Адміністрація морських портів», оскільки строк дії Договору закінчився.

Враховуючи те, що у своєму листі Відповідач просить повернути орендоване згідно Договору майно та передати його третій особі, то є всі обґрунтовані підстави вважати, що орендоване згідно Договору майно може бути передано в оренду іншим особам.

Крім того, з огляду на те, що Відповідач оспорює продовження Договору, Відповідач, ДП «Адміністрація морських портів» та Міністерство інфраструктури України, у сфері управління якого перебуває орендоване майно, можуть чинити перешкоди Позивачу у користуванні орендованим згідно Договору майном.

Вказані обставини можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, оскільки існує можливість передачі орендованого згідно Договору майна в оренду іншим особам та можуть порушити права Позивача щодо користування орендованим майном.

Отже, вжиття заходів до забезпечення позову унеможливить виникнення спорів з іншими особами щодо орендованого майна та унеможливить порушення прав Позивача щодо користування орендованим згідно Договору майном до вирішення справи по суті.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того вказаною постановою передбачено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються вимоги позивача про забезпечення позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення заяви про забезпечення позову, суд вважає, що обраний позивачем захід про забезпечення позову є цілком обґрунтованим, характер обраного заходу щодо забезпечення позову має конкретний зв'язок із предметом позовної вимоги та є таким, що не порушує права та охоронювані законом інтересів інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання клопотання про забезпечення позову розподіляються за приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) вчиняти дії щодо укладення договорів оренди причалу № 1 (інвентарний № 20000030), причалу № 2 (інвентарний № 20000031), причалу № 3 (інвентарний № 20000032), причалу № 4 (інвентарний № 20000033), причалу № 5 (інвентарний № 20000034).

Заборонити Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) Державному підприємству «Адміністрація морських портів» (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770) та Міністерству інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 37472062) вчиняти дії, які б обмежували права Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (54051, м. Миколаїв, просп. Жовтневий, 471, ідентифікаційний код 33133003) щодо користування причалом № 1 (інвентарний № 20000030), причалом № 2 (інвентарний № 20000031), причалом № 3 (інвентарний № 20000032), причалом № 4 (інвентарний № 20000033), причалом № 5 (інвентарний № 20000034)

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (54051, м. Миколаїв, просп. Жовтневий, 471, ідентифікаційний код 33133003).

Боржниками за даною ухвалою є Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945), Державне підприємство «Адміністрація морських портів» (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770) та Міністерство інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 37472062).

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Суддя І.О. Домнічева