Вирок № 39347677, 17.04.2014, Старобільський районний суд Луганської області

17.04.2014

ЄУН 431/997/14-к

Провадження № 1-кп/431/109

2014 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,

за участю: секретаря Дубініної О.О.,

прокурора Борсенко Н.О.,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1,

законного представника

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

представника органу опіки

та піклування Титової Г.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чабанове Білокуракинського району Луганської області, громадянина України, не одруженому, офіційно не працюючому, раніше не судимому у порядку ст. 89 КК України, проживаючого на АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.м.т. Новопсков Луганської області, громадянину України, не одруженому, офіційно не працюючому, раніше не судимому у порядку ст. 89 КК України, проживаючого на АДРЕСА_2, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

10 грудня 2013 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_4, знаходячись разом з неповнолітнім ОСОБА_1 у загальній кухні гуртожитку Старобільського базового професійного ліцею, розташованого на кв. Ватутіна буд. 9 м. Старобільська Луганської області, побачили мобільний телефон «HTC Wildfire A3333», який належить ОСОБА_6, Після цьому у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 винник намір на таємне викрадення чужого майна, за попередньою собою, таємно викрали вищезазначений мобільний телефон, вартістю 710 грн. Викраденим розпорядились на свій розсуд.

Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані по ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачені ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні не заперечували таємного викрадення чужого майна за обставин, викладених у обвинувальному акті. Щиросердечно каються у вчиненому злочині.

27 березня 2014 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченими ОСОБА_4, неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_1 і його законним представником ОСОБА_2 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України, яку сторони просять розглянути та затвердити.

Згідно угоди про примирення потерпілий ОСОБА_6, обвинувачений ОСОБА_4, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1, його законний представник ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинні понести: ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 2 роки зі звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з іспитовим строком, та примирення; ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 1 року зі звільненням, на підставі ст. 104 КК України, від відбування покарання з іспитовим строком, та примирення.

Враховуючи те, що обвинувачені, законний представник неповнолітнього обвинуваченого та потерпілий досягли угоди про примирення, підписали її, причому обвинувачені беззаперечно визнали свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченим покарання, суд розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст. ст. 468-475 КПК України та, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора, судді).

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Обвинувачені ОСОБА_4, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 суду заявили, що вони цілком розуміють наслідки укладення угоди про примирення.

Судом з'ясовано, що обвинувачені цілком розуміють права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення. Обвинувачені зможуть реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Суд переконався в добровільності укладення сторонами угоди про примирення, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, та заявлені в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, тобто, умови даної угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченими відповідають вимогам діючого кримінального процесуального та матеріального законодавства України.

Прокурор у судовому засіданні вважав, що зміст угоди про примирення відповідає положенням діючого законодавства та підлягає затвердженню, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди, задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченими належить затвердити, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 визнати винними у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, з призначенням їм узгодженої сторонами міри покарання.

У відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № 150-41/7 від 25 лютого 2014 року.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 350, 369, 370, ч. 2 ст. 373, 374, 468-476, ч. 3 ст. 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення, укладену 27 березня 2014 року між потерпілим ОСОБА_6, обвинуваченим ОСОБА_4, неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_1 і його законним представником ОСОБА_2.

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, установивши іспитовий строк 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 104 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, установивши іспитовий строк 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_1 оставити без зміни - особисте зобов'язання до набрання вироку чинності.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (ін. номер НОМЕР_1) та ОСОБА_1 (ін. номер НОМЕР_2) на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи № 150-41/7 від 25 лютого 2014 року в сумі 489 грн. 44 коп. (одержувач: УДКСУ у Старобільському районі/Старобільський район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396).

Речові докази: мобільний телефон марки «HTC Wildfire A3333», який знаходиться під охоронною розпискою у ОСОБА_6, повернути останньому.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озеров В.О.