Рішення № 3934746, 23.06.2009, Господарський суд Чернігівської області

23.06.09 УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20 тел 77-38-36

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«23»червня 2009р. справа № 16/32

Позивач: Мале приватне підприємство "Інтерім" (кв. Ліховіда, 5, м. Луганськ, 91000)

В особі: Чернігівської виробничої дільниці малого приватного підприємства"Інтерім"

вул. Щорса, 59, м. Чернігів, 14011

Відповідач-1: Відділ державної виконавчої служби Варвинського районного управління юстиції (вул. Пилипенка, 3, смт. Варва, Чернігівська область, 17600)

Відповідач-2: Головне управління Державного казначейства в Чернігівській області

вул. Комсомольська, 27, м. Чернігів, 14000

Відповідач-3: Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів" вул. М. Раскової, 15, м. Київ, 02002

Предмет спору: про визнання недійсним аукціону та стягнення збитків в розмірі 14300 грн.

Суддя М.В.Фесюра

Представники сторін: відповідача - 2: - Устименко І.Г., від інших сторін: - не з’явились.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Заявлено позов про визнання недійсним аукціону (аукціонних торгів) від 20.03.2006р. з реалізації арештованого майна : ангару для зберігання техніки незавершеного виробництва та ангару для зберігання і ремонту автомобілів, про стягнення з Державного бюджету України завданих збитків в розмірі 12155 грн., стягнення з державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів»2145 грн. сплаченої комісійної винагороди.

10.06.2009р. до суду надійшло уточнення позовних вимог, суть якого зводиться до того, що кошти мають бути стягнені та відшкодовані судові витрати не виробничій дільниці , а юридичні особі – позивачу.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що він не отримав придбаного лоту внаслідок неправомірних дій відділу державної виконавчої служби. До таких наслідків, на думку позивача, призвело порушення відповідачем –1 приписів ст.61 Закону України «Про виконавче провадження»та норм наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку реалізації арештованого майна»від 15.07.1999р. № 42/5. Як зазначено у позовній заяві, відповідачем –1 в порушення п.4.9 цього Порядку не було видано переможцю аукціону акт про проведений аукціон та не було передано придбаний об’єкт.

Позивач, вимагаючи визнати недійсними аукціонні торги, посилається на те, що вони є погодженою дією декількох сторін, направленою на набуття цивільних прав та обов’язків , а отже є правочином у розумінні ст.202 ЦК України

Як на підставу недійсності аукціону позивач посилається на ст.ст.215,203 ЦК України і вважає, що під час його проведення відповідачем –1 порушено вимоги акту цивільного законодавства, а саме Порядку реалізації арештованого майна.

Під збитками позивач розуміє сплачену ціну придбаних на аукціоні ангарів та комісійну винагороду у розмірі 2145 грн., перераховану аукціонному центру.

На думку позивача, внаслідок недійсності аукціону, за рахунок держави мають бути відшкодовані збитки у розмірі 12155 грн. з підстав, встановлених ч.3 ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу»та п.1 ст.1172 ЦК України.

Відповідач –1 надав відзив , яким проти позову заперечив, посилаючись на те, що аукціон був проведений відповідно до вимог чинного законодавства, а надані позивачем докази не підтверджують ніяких складових наявності правопорушення в діях органу виконавчої служби та підстав для визнання аукціону недійсним.

15.06.2009р. відповідач -1 надав додаткові заперечення, в яких вказав, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки з моменту оплати придбаного на аукціоні майна позивач в силу п.7.1 Порядку реалізації арештованого майна став його власником і мав змогу ним розпоряджатись на власний розсуд, а відсутність складеного державним виконавцем акту про проведений аукціон ніяким чином не могла вплинути на право власності позивача.

Судом досліджено в судовому засіданні 15.06.2009р. оригінал справи виконавчого провадження та витребувано копії документів, які мають відношення до арештованого та проданого на аукціоні майна та були в наявності у виконавчій справі.

Відповідач –2 проти позову заперечив, підтримавши позицію відповідача –1, та , крім того, зазначивши, що він не повинен бути відповідачем у справі, оскільки шкоди позивачу не завдавав і може відповідати лише за власними зобов’язаннями.

Відповідач –3 відзиву не надав, представника в судове засідання не направив, причини невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Ухвалою суду від 14.04.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Колос», на яке позивач посилався як на власника арештованого майна, реалізованого на аукціоні, виключене з переліку третіх осіб у справі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у зв’язку з ліквідацією підприємства та виключенням його з Єдиного державного реєстру.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

Відповідно до ч.1 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження»реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

30.01.2006р. державна виконавча служба у Варвинському районі направила в адресу спеціалізованих організацій, в тому числі й відповідачу –3, повідомлення щодо наявності арештованого 17.06.2005р. майна ТОВ «Колос», а саме ангару для зберігання техніки незавершеного будівництва та ангару ремонту і зберігання автомобільної техніки.

Відповідно до п.4 протоколу засідання конкурсної комісії державної виконавчої служби Чернігівської області з визначення спеціалізованої організації по передачі на реалізацію арештованого державними виконавцями майна № 6 від 14.02.2006р., майно , яке належить ТОВ «Колос», було вирішено передати на реалізацію державній акціонерній компанії "Національна мережа аукціонних центрів"

24.02.2006р. відповідачем –1 та відповідачем –3 був складений акт передачі ангару для зберігання техніки незавершеного будівництва та ангару ремонту і зберігання автомобільної техніки на реалізацію.

20.03.2006р. мале приватне підприємство «Інтерім»в особі Чернігівської виробничої дільниці, яка в силу ст.3 Положення, затвердженого рішенням засновника юридичної особи, уповноважена представляти інтереси підприємства в регіоні, було визнано переможцем аукціонних торгів з продажу ангару для зберігання техніки незавершеного будівництва та ангару для зберігання та ремонту автомобілів загальною вартістю 14300 грн.

Відповідно до протоколу № 24 від 20.03.2006р. та відомості аукціонних торгів № 21 від 23.03.2006р. торги проводились філією «Чернігівський аукціонний центр»Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів».

Сума вартості вказаних у протоколі ангарів була перерахована позивачем на рахунок аукціонного центру 23.03.2006р., що підтверджується випискою з особового рахунку.

Пунктом 2.3 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 15.07.99р. N 42/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 р. за N 480/3773 (далі –Порядок), в редакції, яка діяла на час проведення аукціону, визначено , що аукціон –це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну. Таким чином, під час проведення аукціонних торгів укладається угода про передачу майна у власність.

Слід зазначити, що аукціон –це спосіб укладення угоди, а тому не є окремим правочином і тому не може взагалі визнаватися недійсним.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 27.06.2007р. N 04-5/120, господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, пов'язані з визнанням недійсними угод, укладених шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі угод щодо купівлі-продажу і оренди землі, а так само актів про проведення відповідних торгів (аукціону).

За таких обставин спір про визнання недійсним способу укладення угоди непідвідомчий господарському суду, тому провадження у справі в частині визнання недійсним аукціону (аукціонних торгів) має бути припинено на підставі п.1.ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо дій відповідача –1, які, на думку позивача, завдали йому збитків , які в свою чергу мають бути відшкодовані за рахунок держави, судом встановлено наступне.

Відповідно до пунктів 3.1.,3.2 Порядку орган державної виконавчої служби укладає з організатором аукціону договір, яким доручає реалізацію майна організатору аукціону за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна.

Приймання аукціонного майна здійснюється матеріально відповідальною особою організатора аукціону відповідно до акта передачі арештованого майна та інших необхідних документів, що містять інформацію про аукціонне майно.

Як зазначено вище у мотивувальній частині рішення, відповідач – 1 визначив організатора аукціону на конкурсних засадах і передав йому майно за актом прийому –передачі.

Переможцем торгів було визначено позивача, про що був складений також протокол та відомість аукціонних торгів.

Пунктом 4.9. Порядку передбачено, що після повного розрахунку за придбане майно, на підставі протоколу державний виконавець складає акт про проведений аукціон і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.

Такий акт державним виконавцем не складався, оскільки відсутній в матеріалах виконавчої справи, і доказів його прийняття відповідач -1 не надав, начальник відділу ДВС у Варвинському районі в судовому засіданні повідомив, що будь –які відомості про складання такого акту відсутні.

Однак, відсутність такого акту не призводить до обмеження прав покупця як переможця аукціону.

До такого висновку слід прийти проаналізувавши норми Порядку.

Пункт 6.1. цього Порядку встановлює, що на підставі копії затвердженого протоколу переможці аукціону протягом десяти днів з дня затвердження протоколу, не враховуючи дня проведення аукціону, вихідних і святкових днів, здійснюють розрахунки за придбані на аукціоні товари в порядку, визначеному законодавством.

При цьому відповідно до п. 7.1. Порядку право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно.

Вказаний нормативно – правовий акт не містить будь - яких застережень чи заборони власнику користуватися, володіти, розпоряджатися придбаним майном за умови відсутності акту державного виконавця.

Виходячи з аналізу цих норм з урахуванням норми щодо перерахування організатором аукціону отриманих від продажу коштів органу державної виконавчої служби, складання останнім акту відповідно до п.4.9 Порядку обумовлене перш за все необхідністю документального відображення результатів аукціону у справі виконавчого провадження.

Крім того, Порядок також не передбачає і обов’язку органу ДВС передати майно переможцю аукціону.

Такі дії не можуть бути виконані органом ДВС, оскільки майно ним вже передано спеціалізованій організації , яка є організатором аукціону (п.2.6,п.3.2 Порядку) і яка, в свою чергу, відповідно до п. 9.1. є відповідальною за зберігання аукціонного майна з моменту його приймання на аукціон до видачі оплаченого майна.

Враховуючи приписи ст.ст.1166,1174 ЦК України, орган державної влади, яким є відповідач –1 , має відповідати за завдану шкоду незалежно від вини за наявності таких складових, а саме:

- неправомірних дій,

- завданої шкоди,

- причинно –наслідкового зв’язку між діями та настанням несприятливих наслідків для позивача.

Враховуючи вищенаведені приписи Порядку та встановлені фактичні обставини, суд встановив, що відповідач не вчинив неправомірних дій або бездіяльності, які могли б призвести до обмеження або позбавлення позивача реалізувати право власності на придбане майно.

Крім того, всупереч ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав належних та допустимих доказів того, що майно на час розгляду спору не перебуває у відповідача –3 або взагалі відсутнє. Усні твердження позивача про знищення цього майна судом не можуть бути прийняті з цих же підстав.

Клопотання позивача про перенесення розгляду справи у зв’язку зі зверненням до відповідача –3 і необхідністю отримання відповіді задоволенню не підлягає, оскільки питання, які порушені позивачем у листі № 25 від 11.06.2009р. не відносяться до встановлення факту наявності в організатора аукціону майна, а вимагають надання інформації щодо характеристики лотів, виставлених на аукціон 20.03.2006р., та особи, якій належали лоти, що придбані позивачем.

Обидва питання не відносяться безпосередньо до даного спору, предметом якого не є встановлення особи колишнього власника реалізованого майна.

За таких обставин у позові в частині відшкодування збитків за рахунок держави в сумі 12155 грн. має бути відмовлено.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача –3 сплаченої комісійної винагороди в сумі 2145 грн. також задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до п.6.2 Порядку кошти, одержані від реалізації аукціонного майна, з вирахуванням винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна, обумовленої договором, перераховуються організатором аукціону на відповідні рахунки виконавчої служби в установленому порядку в термін не пізніше семи банківських днів від дня затвердження протоколу.

Розмір комісійної винагороди вказаний в аукціонній відомості і становить 2145 грн.

Позивач, вказуючи у позовній заяві, що органом ДВС йому завдані збитки, які складаються, в тому числі, з комісійної винагороди в сумі 2145 грн. не зазначає, з яких підстав відповідач –3 має нести відповідальність за дії іншої особи.

Вказана винагорода є платою за організацію і проведення аукціону, яка відповідно до п.3.1 Порядку визначається за погодженням сторін і не повинна перевищувати з урахуванням податку на додану вартість 20 відсотків від суми реалізації арештованого майна.

В свою чергу, аукціон не було припинено і він не був визнаний таким, що не відбувся, як це передбачено п.8.1,8.2 Порядку, тому підстави для повернення комісійної винагороди покупцю відсутні.

Як зазначалось в описовій частині рішення, відповідач - 3, яким є Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів" , відзиву не надав, представника в судове засідання не направив.

Судом встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі від 30.03.2009р., якою було зобов’язано відповідачів надати відзиви на позов та документи, які підтверджують зазначені у відзиві обставини, а також було зобов’язано сторін забезпечити явку представників, направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією та отримана, зокрема, відповідачем - 3, 02.04.2009р.

Аналогічні за змістом вимоги були викладені в ухвалах від 21.04.2009р.,14.05.2009р., 26.06.2009р., які були також направлені відповідачу –3. Однак , останній вимог суду не виконав, про причини невиконання не повідомив.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторони.

На підставі викладеного, до Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" має бути застосований штраф у розмірі 1700 грн.

Керуючись ст.49, п.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. В частині позову щодо визнання недійсним аукціону від 20.03.2006р. провадження у справі припинити.

2. В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" (код 200642984, м. Київ вул. М.Раскової,15) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 22825965 ,рахунок 31118106700002, банк - ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 21081100) штраф у розмірі 1700 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.В.Фесюра