Ухвала суду № 39347124, 17.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р. Справа № 876/4918/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

представника позивача: Панас Ю.А.

представника відповідача: Свистун Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року у справі за позовом комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 4 листопада 2013 року №0007162201.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго» було представлено для перевірки усі необхідні первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, які підтверджували реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Лідерком», а тому вважає безпідставними висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо нереальності здійснення господарської операції. Крім того, позивач зазначив, що КП «Тернопільтеплокомуненерго» не може нести відповідальності за можливі порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони його контрагента, оскільки зі своєї сторони позивач виконав всі необхідні дії для підтвердження свого права на податковий кредит, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим. Просив позов задоволити.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області форми "Р" №0007162201 від 4 листопада 2013 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Тернопільською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Тернопільтеплокомуненерго» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лідерком» за період з 1 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року. За результатами перевірки складено Акт № 1056/22-01/03353590 від 02.10.2013 року (а.с.9-20).

Перевіркою встановлено, що в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України КП «Тернопільтеплокомуненерго» завищено податковий кредит в загальній сумі 6391 грн.

На підставі акта перевірки від 02.10.2013 року податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 4 листопада 2013 року № 0007162201 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 988, 75 грн., в тому числі основний платіж 6391 грн. та штрафні санкції 1 597, 75 грн.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган при проведенні перевірки нібито встановив, що господарські операції позивача із ТОВ «Лідерком» не несуть економічного змісту та не мають реальних наслідків, що свідчить про фіктивний характер вказаних операцій та їх спрямування на неправомірне отримання податкової вигоди, а тому дані операції з вищевказаним контрагентом були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Вважає, що вищенаведені обставини підтверджуються тим, що у контрагента позивача - ТОВ «Лідерком» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Разом з тим, при проведенні перевірки позивача враховано показання свідка ОСОБА_3 з яких нібито вбачається, що він за грошову винагороду погодився взяти участь у реєстрації ТОВ «Лідерком» та ряду інших підприємств без мети здійснення реальної господарської діяльності. Фактичної господарсько-фінансової діяльності на ТОВ «Лідерком» він не проводив. Будь-яких робіт, послуг, товарів нікому не постачав та ні від кого не отримував.

Виходячи з наведеного, перевіркою зроблено висновок, що невстановлені особи використовували ТОВ «Лідерком» з метою прикриття незаконної діяльності та товариство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що факт реального виконання договірних правовідносин між КП «Тернопільтеплокомуненерго» та ТОВ «Лідерком» підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а саме: від 11.11.2011 р. № 255 на придбання фланця сталевого, датчиків на загальну суму 21408,0 грн., в т.ч. ПДВ 3568,0 грн.; від 15.11.2011 р. № 322 на поставку послуг-налагоджувальні роботи та забезпечення повірки тепл. у/з на загальну суму 1282,0 грн., в т.ч. ПДВ 213,67 грн.; від 15.11.2011 р. № 323 на придбання лічильників гарячої води на загальну суму 780,04 грн., в т.ч. ПДВ 130 грн.; від 21.11.2011 р. 461 на придбання лічильників гарячої води на загальну суму 5800 грн. в т.ч. ПДВ 96,67 грн.; від 21.11.2011 р. № 462 на поставку послуг-налагоджувальні роботи та забезпечення повірки тепл. у/з на загальну суму 3845,0 грн., в т.ч. ПДВ 641.0 грн.: від 21.11.2011 р. № 478 на придбання лічильників води на загальну суму 3600.0 грн., в т.ч. ПДВ 600,0 грн.: від 05.12.2011 р. № 127 попередня оплата на загальну суму 6852,0 грн., в т.ч. ПДВ - 1142,0 грн.

За таких обставин, належним доказом відсутності господарських операцій у випадку не підписання документів, що підтверджують її виконання, належною особою, може бути лише обвинувальний вирок суду який набрав законної сили.

Разом з тим, апеляційний суд не бере до уваги твердження позивача про відсутність у ТОВ «Лідерком» об'єктивної можливості для виконання господарського зобов'язання в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання зобов'язання.

Крім того, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка (надання) товарів, робіт, послуг контрагентом. До того ж, податковим органом не доведено існування об'єктивної потреби у залученні працівників та основних засобів, та складських приміщень.

Постановою Верховного Суду України від 1 червня 2010 р. № 10/82 визначено, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Наведена позиція Верховного суду України в даному випадку повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року у справі №819/489/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18.06.2014 року