Постанова № 39347083, 16.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 р. Справа №2а/0570/3021/2011

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

місто Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17,

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Бойка М.І.,

секретаря судового засідання Яценка І.А.,

за участі

представника позивача: Келембет М.В.,

представника відповідача: Кузьмичової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Советськбумсервіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07.2010 року, № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року та № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2010 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Советськбумсервіс» (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07.2010 року, № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року та № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2010 року.

В обґрунтування позову посилається на те, що 13 липня 2010 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інпромгрупсервіс» за березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, про що складено акт № 4790/23-3/30099688. На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07.2010 року, яким донараховано податку на додану вартість у сумі - 225584 грн. та застосовано штраф у сумі - 112792 грн.

Перевіркою було встановлено завищення розміру податкового кредиту, що призвело до заниження податку за перевіряємий період у сумі - 225584 грн. Такі висновки перевіряючими були зроблені виходячи з того, що перевіркою встановлено укладення позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Інпромгрупсервіс», які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, її вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемною.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте за результатами адміністративного розгляду скарги позивача залишені без задоволення та прийняті нові повідомлення-рішення № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2010 року на ті ж суми.

Позивач вважає, що висновки податкового органу про нікчемність угод є хибними, оскільки факти їх виконання повністю підтверджуються первинними документами, тому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07.2010 року, № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року та № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2010 року.

У судовому засіданні представник позивача, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, вважає податкові повідомлення-рішення № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07.2010 року, № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року та № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2010 року прийняті відповідачем на підставі норм діючого законодавства та у спосіб передбачений законом, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інпромгрупсервіс» за березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, про що складено акт № 4790/23-3/30099688 від 23.07.2009 року.

Перевіркою було встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», заниження ПДВ на суму - 225584 грн., у т.ч.: за березень 2009 року - 18413 грн., квітень 2009 року - 52874 грн., червень 2009 року - 63 105 грн., липень 2009 року - 9 970 грн., вересень 2009 року - 14043 грн., жовтень 2009 року - 24753 грн., листопад 2009 року - 6000 грн., грудень 2009 року - 36 426 грн.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07.2010 року.

Не погодившись з вказаним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року та № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2010 року та позивачу відмовлено в задоволені скарг.

Висновки, щодо заниження позивачем ПДВ були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та ТОВ «Інпромгрупсервіс» від 22.07.2009 року № 22/07/2009, від 17.06.2009 року № 17/06/2009, від 27.03.2009 року № 27/03/2009/33, від 01.03.2009 року № 01/03/2009/32 та від 01.12.2009 року б/н, які на думку відповідача не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемними, і визнання таких правочинів недійсними не вимагається.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що у контрагента ТОВ «Інпромгрупсервіс» відстуні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, фінансові (грошові) потоки, які проходили по розрахункових рахункам «Інпромгрупсервіс».

Перевіривши матеріали справи, суд не погоджується з позицією відповідача, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що дійсно позивач мав правові відносини з ТОВ «Інпромгрупсервіс» з укладення та виконання умов таких договорів:

- від 01.03.2009 року № 01/03/2009/32 про проведення маркетингових досліджень;

- від 27.03.2009 року № 27/03/2009/33 поставки товару за умови поставки товару постачальником;

- від 17.06.2009 року № 17/06/2009 року поставки навантажувачів дизельних за умови поставки товару постачальником;

- від 22.07.2009 року № 22/07/2009 року поставки навантажувачів дизельних за умови поставки товару постачальником;

- від 01.12.2009 року б/н підряду (поточний ремонт кровлі);

На підставі вказаних договорів, а також податкових накладних, позивач формував за рахунок оплати товару та послуг податковий кредит.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 року останній вказав на необхідність перевірити реальність виконання спірних операцій з поставки товарів, виконання робіт та надання послуг позивачеві контрагентом ТОВ «Інпромгрупсервіс».

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державним реєстратором зроблено запис від 26.11.2011 року № 12661170005032391 про припинення юридичної особи ТОВ «Інпромгрупсервіс» за рішенням господарського суду Донецької області по справі № 5/86б у зв'язку з визнання останнього банкрутом.

Крім того, судом встановлено, що надання послуг у вигляді робіт полягали у поточному ремонті крівлі складського приміщення позивача за адресою: м. Донецьк, вул. Економічна, 13, про що вказано в п.1 договору підряду від 01.12.2009 року та додатку № 1 до договору.

01.12.2009 року позивачем був виданий наказ по підприємству, який для безпосереднього проведення робіт за договором підряду від 01.12.2009 року був наданий доступ до складського приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Економічна, 13, представникам підрядника ТОВ «Інпромгрупсервіс» відповідно до переліку. Цим же наказом контроль за допуском представників підрядника на територію підприємства, а також контроль за ходом виконання ремонтних робіт було покладено на завідуючого складом ОСОБА_3

Відповідно до п. 2.1 договору поставки № 27/03/2009 від 27.03.2009 року , п.2.1 договору поставки № 17/06/2009 від 17.06.2009 року та п. 2.1 договору поставки № 22/07/2009 від 22.07.2009 року, якими передбачена можливість здійснення поставки автотранспортом постачальника (ТОВ «Інпромгрупсервіс»), перевезення товару за цими договорами здійснювалось самим постачальником. Ним же при доставці товару виконувались і вантажно-розвантажувальні роботи. Прийняття доставленого товару за якістю та кількістю здійснювалось на підставі відповідних видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи.

Крім цього, судом взято до уваги акти приймання - передачі, а також безпосередньо звіти, складені виконавцем (ТОВ «Інпромгрупсервіс») за результатами проведення маркетингових досліджень відповідних ринків, в яких зокрема відображається обсяг та характер наданих послуг, строки виконання та результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку на підтвердження як факту їх надання, так і оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності позивача. Моментом виконання договору з маркетингових досліджень є дата передання виконавцем замовнику результатів маркетингових досліджень, що зафіксовано відповідним актом.

З приводу пов'язаності наданих маркетингових послуг з господарською діяльністю позивача встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності позивача відноситься виробництво паперових канцелярських виробів, виробництво інших виробів з поперу та картону, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (що відповідає положенням статуту підприємства). Зі змісту звітів вбачається, що предметом маркетингових досліджень є аналіз нових видів виробництва паперової та картонної продукції, а також вивчення ринків збиту паперової та картонної продукції. Отже, надані маркетингові послуги безпосередньо пов'язані із здійснюваною підприємством господарською діяльності, а тому витрати, понесені підприємством на оплату таких послуг, правомірно віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: договори від 01.03.2009 року № 01/03/2009/32 про проведення маркетингових досліджень, від 27.03.2009 року № 27/03/2009/33 поставки товару, від 22.07.2009 року № 22/07/2009 року поставки товару, від 01.12.2009 року б/н підряду, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки банку про проведення розрахунків, акти приймання-передачі, журнал-ордер, підтверджують виконання вказаних договорів.

Суд зазначає, що умовами договорів поставки передбачена доставка товару як самовивозом, так і автотранспортом постачальника ТОВ «Інпромгрупсервіс». В судовому засіданні встановлено, що продукція за договорами поставки поставлялася автотранспортом постачальника, а тому у позивача відсутні товаро-транспортні накладні, щодо поставки товару, проте цей факт не спростовує факт виконання договорів поставки.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що правочин - це дозволена правомірна дія, яка направлена на досягнення позитивного правового результату, що визнається і охороняється державою.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, відсутність на підприємстві контрагента основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів не є підставою визнання угоди нікчемною.

Слід зазначити, що згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно також до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В адміністративних справах про проти правність рішення суб'єкта владних повноважень розповсюджується дія спеціальної норми КАСУ, а саме - пункту 2 статті 71 КАСУ, відповідно до якої в адміністрати вних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездія льності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору присуджуються судом на користь позивача з Державного бюджету у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 122-143, 151-154, 158, 160-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Советськбумсервіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07.2010 року, № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року та № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2010 року, - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07.2010 року, № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року та № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Советськбумсервіс» сплачений судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 червня 2014 року у присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 23 червня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бойко М.І.