Постанова № 3934629, 02.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2009 № 18/361

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - НауменкоА.В.,

від відповідача - АкусоваО.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ласка Лізинг”

на рішення Господарського суду місат Києва від 20.02.2009

у справі № 18/361 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ласка Лізинг”

до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Кредо-Класик"

про стягнення 133831,65 грн.

постанова була прийнята з перервою у судовому засіданні 23.04.2009 року та 14.05.2009 року відповідно до ст. 77 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Ласка Лізинг” звернулося до господарського суду з позовною заявою в який просить стягнути з Закритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Кредо-Класик” 114 679,44грн. страхового відшкодування, 19 152,21 грн. пені, 1 339,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2009 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ”Ласка Лізинг” (позивач) подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в який просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. Також, позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що в рішенні невідповідають висновкам, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам.

Відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.

12.01.2007 між відповідачем в якості страховика та позивачем в якості страхувальника укладено генеральний договір № 191001/431000107 добровільного страхування транспортних засобів. Предметом цього договору є страхування майнових інтересів позивача, пов’язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами та додатковим обладнанням, встановленим на транспортних засобах, зазначених у додаткових угодах до цього договору, та страхових сертифікатах, що є невід’ємними частинами договору (п.1.1. договору).

Згідно до п. 1.2. генерального договору, що особливі умови щодо страхування кожного окремого транспортного засобу наведені у додаткових угодах до цього договору та страхових сертифікатах, що є невід’ємними частинами цього договору, мають бути підписані обома сторонами та містити наступні умови: марку, модель, номер кузова/шасі, рік випуску, державний номер (якщо номер невідомий на момент випуску страхового сертифікату, то він вказується лише у додаткових угодах), додаткове обладнання, перелік страхових випадків, розмір страхової суми, страховий тариф, розмір страхової премії, розмір встановленої франшизи, термін дії тощо. За згодою сторін до страхового сертифікату можуть бути внесені інші додаткові відомості та умови. Інші умови страхування наведені в цьому договорі.

Відповідно до розділу 2 генерального договору, страховими ризиками за цим договором, є ризики КАСКО, а саме: дорожньо-транспортна пригода, у тому числі попадання твердих фракцій та каміння з-під коліс інших транспортних засобів (п. 2.1.); незаконне заволодіння або грабіж транспортного засобу, у тому числі ДТП при незаконному заволодінні у разі, якщо про таке незаконне заволодіння були повідомлені компетентні органи МВС України протягом двох діб з моменту настання такого незаконного заволодіння, що підтверджується позивачем у документальній формі (п. 2.2.); пошкодження, знищення або крадіжка (таємне викрадення чужого майна) частин, деталей, приладів, тенту, в тому числі додаткового обладнання транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб у будь-якому місці знаходження (п. 2.3.); пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха (наприклад: повінь, буря, ураган, смерч, цунамі, шторм, злива, град, обвал, лавини, зсув, вихід підґрунтових вод, паводок, сель, удар блискавки, осідання ґрунту), падіння дерев та інших предметів, нападу тварин (п. 2.4.); пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок пожежі чи самозаймання транспортного засобу, в тому числі викликаного коротким замиканням в електрообладнанні транспортного засобу (п. 2.5.).

02.07.2007 між відповідачем та позивачем було укладено страховий сертифікат № 191001/431000107224 до договору страхування № 101001/431000107 від 12.01.2007, за умовами якого під страховий захист відповідач взято автомобіль марки ”Mitsubishi Lancer” (державний номерний знак АА 1442 СХ).

25.06.2007 між позивачем та Войтовичем Юрієм Ярославовичем було укладений договір фінансового лізингу № 892/06/2007, за умовами якого позивач зобов’язався придбати у власність транспортний засіб – автомобіль марки ”Mitsubishi Lancer”, 2007 року випуску, і передати його без надання послуг по керуванню та технічної експлуатації Войтовичу Ю.Я. в якості предмета лізингу у тимчасове володіння і користування, а Войтович Ю.Я. зобов’язався прийняти зазначений автомобіль на умовах даного договору.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 08.11.2007 про настання страхового випадку з застрахованим автомобілем ”Mitsubishi Lancer” д.н.з. АА 1442 СХ, а саме, у зв’язку з його викраденням.

31.03.2008 відповідач листом № 3.2.1.1-03/1114 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, пославшись що даний випадок незаконного заволодіння ”Mitsubishi Lancer” д.н.з. АА 1442 СХ не підлягає під страховий ризик передбачений п. 2.2. договору та не покривається договором страхування. Також, відповідно до п.4.15.1. договору, страховим ви податком не визнаеться крадіжка застраховано транспортного засобу, якщо при цьому разом з транспортним засобом викрадено керуючий елемент протиугінної системи (брелок, пульт керування) або ключ замку запалювання, як відомо пульт протиугінної системи та ключ замку запалювання викрадено разом з автомобілем.

Розділом 14 генерального договору страхування передбачено, що підставами для відмови відповідача у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або вигодонабувача чи їх повноважних представників, спрямовані на настання страхового випадку (п. 14.1.1.); вчинення страхувальником/водієм або вигодонабувачем чи їх повноважними представниками умисного злочину, що призвів до страхового випадку (п. 14.1.2.); подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку (п. 14.1.3.); отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у її заподіянні (п. 14.1.4.); несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п. 14.1.5.); подання безпідставного позову або якщо страхувальником/вигодонабувачем або його повноважним представником використовуються будь-які шахрайські способи з метою здобуття користі за цим договором (п. 14.1.6.); невиконання або неналежне виконання страхувальником обов’язків, передбачених умовами цього договору страхування (п. 14.1.7.); невиконання експлуатантом/водієм обов’язків страхувальника, передбачених п. 10.2.7. – п. 10.2.9., п. 11.11.1. – п. 11.11.5. договору (п. 14.1.8.); несплати страхувальником страхової премії або її частини (внеску) у встановлені цим договором та додатковими угодами до нього строки (п. 14.1.9.); знехтування страхувальником або водієм заходами (невиконання дій) щодо рятування та збереження застрахованого транспортного засобу, зокрема, не вмикання аварійної світлової сигналізації у разі ДТП або вимушеної зупинки транспортного засобу, якщо це призвело до страхового випадку або збільшення збитку (п. 14.1.10.); неповідомлення страховика про суттєві зміни, що сталися з об’єктом страхування (п. 14.1.11.); ненадання страхувальником документів, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, подання документів, оформлених з порушенням дійсних норм (п. 14.1.12.); неповідомлення страховика про інші діючі договори страхування (КАСКО) відносно об’єкту страхування, визначеного даним договором (п. 14.1.13.); неможливість реалізації страховиком права вимоги до особи, винної у настанні страхового випадку, з вини страхувальника (п. 14.1.14.).

Відповідно ст. 1 Закону України ”Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України ”Про страхування”, страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавства, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до 2.2 договору та розділ ”Страхові випадки” пп. ”б” страхового сертифікату, можна зробити висновок, що автомобіль позивача був застрахований серед іншого також на випадок незаконного заволодіння.

Як вбачається з матеріалів справи, факт незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом позивача, підтверджується довідкою Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22.01.2008. Також підтверджується вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 03.04.2008.

Згідно п. 10.2.6 генерального договору добровільного страхування транспортних засобів № 191001/431000107, що у випадку настання події, що може бути визнана страховим випадком страхувальник зобов’язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше п’яти діб (за винятком вихідних і святкових днів) повідомити про це страховика.

Позивач посилається на те, що 08.11.2007 позивачу стало відомо про незаконне заволодіння застрахованим автомобілем, про що він 09.11.2007 телефоном повідомивши відповідача.

Дану обставину, дата повідомлення відповідача про страховий випадок підтверджує Роздруківка з бази Інформаційного центру, яка засвідчена печаткою відповідача (копія знаходиться в матеріалах справи).

З довідки Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22.01.2008 вбачається, що в ході досудового слідства було встановлено, що застрахований автомобіль ”Mitsubishi Lancer” д.н.з. АА 1442 СХ був привласнений шляхом обману гр-ном Науменко С.В. 18.09.2007 на території ТОВ ”Рентека” по вул. Кавказькій, 7 в м. Києві.

Позивач посилається, щo зазначені обставини настання страхового випадку були встановлені лише під час досудового слідства, а тому не були і не могли бути відомі позивачу на час повідомлення про страховий випадок, а отже не можуть бути покладені йому в вину, як несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку.

Відповідач посилається на те,що наявності в діях водія Войтович Ю.Я. ознаки скоєння умисного злочину, який призвів до настання страхового випадку. Відповідно до п. 14.1.2 генерального договору добровільного страхування транспортних засобів від 12.01.2007 підставою відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування дійсно є вчинення страхувальником/водієм або вигодонабувачем чи їх повноважними представниками умисного злочину, що призвів до страхового випадку.

Проте факт вчинення водієм Войтовичем Ю.Я. умисного злочину, що призвів до страхового випадку не був підтверджений відповідачем належними доказами.

Заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що подія яка сталася з автомобілем не є страховим випадком оскільки разом з транспортним засобом викрадено ключ в замку запалювання судом не приймаються, оскільки вони спростовуються умовами укладеного сторонами договору страхування.

Відповідно до п. 4.14 договору від 12.01.2007, страховим випадком не визнається крадіжка застрахованого ТЗ якщо при цьому разом з ТЗ викрадено ключ в замку запалювання та/або дверей.

В той же час, подія, яка сталася із застрахованим автомобілем згідне довідки Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22.01.2008 кваліфікована органами слідства не як крадіжка, а як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Відповідно до договору № 191001/431000107 від 12.01.2007 незаконне заволодіння транспортним засобом та крадіжка є окремими страховими випадками (п. 2.2 та п. 2.3 договору). Згідно умов вказаного договору виплата страхового відшкодування у випадку незаконного заволодіння не залежить від одночасного викрадення ключів від автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи між фізичною особою Войтовичем Ю.Я. (лізингоотримувач) та ТОВ ”Рентека” (орендар) було укладено договір № 9 від 20.07.2007 оренди легкового автомобіля ”Mitsubishi Lancer” д.н.з. АА 1442 СХ. Дана обставина є підтвердженням правомірного володіння ТОВ ”Рентека” автомобілем ”Mitsubishi Lancer” д.н.з. АА 1442 СХ під час настання страхового випадку.

На час протиправного заволодіння застрахованим автомобілем ”Mitsubishi Lancer” д.н.з. АА 1442 СХ, він перебував у ТОВ ”Рентека” на підставі договору оренди.

Відповідно п. 10.2.2 договору страхування транспортних засобів передача застрахованого автомобіля в оренду не є суттєвою зміною страхового ризику, про який необхідно повідомляти страховика.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що твердження відповідача про те, що застрахований автомобіль був викрадений від третіх осіб, які на той час володіли ним без законних підстав не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив стягнути з відповідача заборгованість.

Відповідно до п. 13.9 договору від 12.01.2007, при незаконному заволодінні транспортного засобу, у зв’язку з чим порушена кримінальна справа, виплата відшкодування відповідачем здійснюється в два етапи: 50% належного страхового відшкодування - протягом двох тижнів після порушення кримінальної справи; Остаточна виплата відшкодування проводиться по закінченні терміну досудового слідства слідчими органами (припинення чи призупинення провадження в цій кримінальній справі), протягом 15 днів після отримання судового рішення по кримінальній справі, проте не пізніше шести місяців з дня настання страхового випадку.

Пунктом 5.1. договору від 12.01.2007 передбачено, що страховою сумою є визначена грошова сума, у межах якої Страховик відповідно до умов цього договору зобов’язаний провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку. Згідно п. 5.3.1. договору страхування, страхова сума на першій рік страхування становить 100% від дійсної вартості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, страхова сума що підлягає виплаті відповідачем позивачу становить 100% від вартості транспортного засобу, а саме 120 715,20грн. Враховуючи відсоток франшизи, який становить 5% від вартості транспортного засобу, кінцева сума що підлягає відшкодуванню позивачеві становить 114 679,44 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

В даному випадку в зазначеній статті не йде мова про встановлення законної неустойки, оскільки стаття відсилає до договору або закону для визначення її розміру (п. 3 ст. 20 Закону ”Про страхування”, ст. 37 Закону України ”Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України ”Про страхування”, та умовами п. 10.4.4. договору страхування від 12.01.2007, відповідач несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування сплати позивачу пені, розмір якої складає подвійну облікову ставку НБУ від заборгованості за весь час прострочення здійснення страхового відшкодування.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за весь строк за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 19 152,21 грн.

Отже, враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції не повно з’ясував обставини справи тому позов підлягає задоволенню повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2009 скасуванню.

Керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ласка Лізинг” задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2009 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Кредо-Класик” (01034, м. Київ, вул. Рейтерська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ласка Лізінг” ”(03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 33104543) 114 679,44грн. страхове відшкодування, 19 152,21грн. пені, 2008,50грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 18/361 повернути Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді