Ухвала суду № 39346214, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/800/26621/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року

у справі № 2а/0370/265/12

за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

до Державного реєстратора виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, Державного реєстратора виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області

про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2012 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, Державного реєстратора виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.12.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом першим частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ПП «Гасбітоіл» зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області 03.02.2009. Код суб'єкта господарської діяльності, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 36345916, місцезнаходження: м. Полтавська область, м. Кременчук, Крюківський район, вул. Жовтнева, 47.

Державним реєстратором Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської обл. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ПП «Гасбітоіл» № 1 585 107 0005 006691 від 01.07.2011 та внесено запис від 04.08.2011 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, щодо зміни місцезнаходження з міста Кременчук на місто Луцьк.

08.08.2011 Державним реєстратором Виконавчого комітету Луцької міської ради внесено в Єдиний державний реєстр запис про взяття ПП «Гасбітоіл» на облік.

17.10.2011 Державним реєстратором Виконавчого комітету Луцької міської ради внесено в Єдиний державний реєстр запис № 1 198 143 0007 006375 щодо відсутності юридичної особи ПП «Гасбітоіл» за вказаною адресою.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами під час виконання своїх посадових обов'язків були дотримані вимоги Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а відсутність юридичної особи ПП «Гасбітоіл» за своїм місцезнаходженням не може бути підставою для скасування або визнання неправомірним запису в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження юридичної особи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, зокрема є: наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Пункт 17 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що податкові органи у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що податкові органи мають право звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності виключно у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Такі звернення мають бути зумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Завданнями податкових органів є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Функції державних податкових органів визначені статтями 8-10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема, забезпечують облік платників податків.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушенню податкового законодавства або його припиненню, а не засобом забезпечення обліку платників податків.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

Аналогічну правову позицію під час вирішення питання про усунення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд України у постанові від 16.10.2012 № 21-281а12.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.