Ухвала суду № 39346204, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/800/21265/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 02 квітня 2014 року

у справі № 805/341/14

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання нечинною вимоги

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинною вимоги від 10.12.2013 № Ф-29411-17.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.02.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014, позов задоволено частково. Скасовано вимогу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 10.12.2013 №Ф-29411-17 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 9 852,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення

Касаційна скарга обґрунтована переважно тим, що, на думку відповідача, ОСОБА_2 не може бути звільнений від сплати єдиного соціального внеску на підставі положень частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), оскільки позивач є пенсіонером із заниженим віком.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом першим частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, отримує пенсію, призначену зі зменшенням встановленого законом загального пенсійного віку, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1, виданого 14.12.2004, позивач є пенсіонером за віком довічно.

10.12.2013 Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області у відношенні позивача прийнято вимогу № Ф-29411-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму -10 022,74 грн., з якої сума недоїмки становить - 9 852,74 грн., штраф - 170 грн.

Як установлено судами попередніх інстанцій, штрафні санкції у сумі 170 грн. застосовані до позивача, відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі від 23.04.2013 № 831-ф, за неподання звітності.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону №2464 звільнений від обов'язкової сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому вимога в частині визначення до сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 9 852,74 грн. підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VІ) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Положення пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ зазначають, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI особи зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме у віці 50 років, жодним чином не позбавляє позивача права бути звільненим від сплати єдиного внеску.

За таких обставин посилання відповідача на те, що до ОСОБА_2 не може бути застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI є необґрунтованими, оскільки зазначена норма права не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати цього платежу всіх пенсіонерів за віком, яким є позивач.

Аналогічну правову позицію під час вирішення питання про усунення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд України у постанові від 15.04.2013 № 21-70а14.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу, що відповідачем під час складання спірної вимоги про сплату боргу, також враховано штрафні санкції у розмірі 170 грн., застосовані до ОСОБА_2 відповідно до рішенням від 23.04.2013 № 831-ф про застосування штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Враховуючи, що позивачем під час розгляду справи не надано суду докази скасування означеного рішення в судовому чи адміністративному порядку дане рішення є чинним, а правові підстави для несплати означеної суми штрафу у ОСОБА_2 відсутні.

Таким чином, відповідачем правомірно прийнято спірну вимогу в частині сплати позивачем штрафних санкцій у розмірі 170 грн., отже в означеній частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 02 квітня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.