Ухвала суду № 39346198, 18.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/800/20986/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Кизенка Д.О.,відповідача:Єленіної С.М.,третьої особи:не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014

у справі № 826/13689/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» (надалі - позивач, ТОВ «Фактор Нафтогаз») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» (надалі - третя особа, ТОВ «Ространснафтопродукт») про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 000496280.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач та третя особа не надали письмових заперечень, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Фактор Нафтогаз» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ространснафтопродукт» за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт № 268/1-22-80-36134497 від 25.06.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6, п. 201.6, п. 201.7 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року, всього на суму 3 516 666,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 17.05.2013 винесено податкове повідомлення рішення № 000496280, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 3 516 666,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 758 333,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач документально не підтвердив настання реальних правових наслідків від проведених ним операцій в межах власної господарської діяльності, що свідчить про відсутність підстав для збільшення податкового кредиту за серпень 2012 року.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

За правилами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 даного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та ТОВ «Ространснафтопродукт» укладено договір поставки нафтопродуктів № 150812 від 15.08.2012 та додаткову угоду від 16.08.2012, згідно з умовами яких ТОВ «Ространснафтопродукт» зобов'язувалось передати позивачу у власність 1675 т бензину неетильованого RON 95 загальною вартістю 21 105 000 грн., а позивач - прийняти і оплатити вартість товару на умовах договору.

Обраною умовою поставки було CPT (carriage paid to...) згідно правил Інкотермс-2000 - залізнична станція «Коростень».

На виконання договору ТОВ «Ространснафтопродукт» виписало на адресу позивача податкові накладні.

Позивач перерахував шляхом безготівкових розрахунків на користь ТОВ «Ространснафтопродукт» суму у розмірі 21 100 000,00 грн. в рахунок проведення попередньої оплати за договором.

Суму податку на додану вартість у розмірі 3 516 666,00 грн., сплачену контрагенту в ціні товару на підставі податкових накладних за вказаним договором, позивач відніс до податкового кредиту серпня 2012 року.

Судами встановлено, що здійснення поставок від ТОВ «Ространснафтопродукт» на вказану суму на користь позивача не відбулось, що сторонами не заперечувалось.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 у справі № 910/17030/13 задоволено позовні вимоги ТОВ «Фактор Нафтогаз» до ТОВ «Ространснафтопродукт» про стягнення 21 100 000,00 грн. заборгованості, яка виникла за договором поставки № 150812 від 15.08.2012.

Вказане рішення у справі № 910/17030/13 набрало законної сили 14.03.2014. Господарським судом міста Києва було винесено наказ від 14.03.2014 про стягнення з ТОВ «Ространснафтопродукт» на користь ТОВ «Фактор Нафтогаз» 21 100 000,00 грн. боргу. Копія даного наказу міститься в матеріалах справи.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений част. 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Водночас, суди попередніх інстанцій знехтували принципом офіційного з'ясування обставин та не надали належної правової оцінки фактам, встановленим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 у справі № 910/17030/13, що вказують на невиконання ТОВ «Ространснафтопродукт» в односторонньому порядку умов договору поставки, на підставі якого виписано податкові накладні, віднесені позивачем до податкового кредиту серпня 2012 року.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спростовуючи доводи позивача та вказуючи на відсутність зв'язку зазначених операцій із здійсненням позивачем господарської діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою той факт, що матеріали справи містять докази усталених господарських відносин позивача із ТОВ «Ространснафтопродукт» (договори, податкові накладні, видаткові накладні), які опосередковують операції позивача з придбання та продажу паливно-мастильних матеріалів в попередніх періодах та фактичне виконання сторонами зобов'язань відповідно до господарських договорів.

При цьому, вказуючи на відсутність у ТОВ «Фактор Нафтогаз» мети отримання реальних результатів від реалізації договору поставки № 150812 від 15.08.2012, суди не надали правової оцінки наявним у справі: договору оренди залізничної колії в м. Коростень від 27.04.2011 (дійсний до 27.03.2014), договору про подачу та забирання вагонів (цистерн) на станції Коростень від 10.12.2009 № 2384 (дійсний до 05.01.2014), договору оренди складу паливно-мастильних матеріалів та ємностей для зберігання від 12.04.2011 (дійсний до 12.04.2013), які можуть засвідчити наявність у ТОВ «Фактор Нафтогаз» необхідних ресурсів та готовність зберігання, приймання, переміщення і схоронності придбаного пального з дотриманням якості товару, враховуючи значні об'єми придбання.

Зважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не виконали покладених на них функцій, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 у справі № 826/13689/13-а скасувати.

Справу № 826/13689/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна