Постанова № 39345873, 27.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2014 року 15:23 № 826/5425/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В. за участю представників: позивача - Бакуліна О.Ю., відповідача - Калашникової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2014 року № 54026552210, № 53926552210, № 53826552210 та № 54126552210, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс» (далі - ТОВ «Нафтогаз-Альянс», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2014 року № 54026552210, № 53926552210, № 53826552210 та № 54126552210.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

На думку позивача, формування ним податкового зобов'язання з податку на прибуток за липень 2011 року - грудень 2012 року, податкового зобов'язання, податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року, а також суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що під час проведення планової виїзної перевірки позивача він діяв у чіткій відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Нафтогаз-Альянс» (код ЄДРПОУ 34881820) зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 23 січня 2007 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 23 січня 2007 року серії А01 № 157905, запис в ЄДР № 10701020000025462. Місцезнаходження ТОВ «Нафтогаз-Альянс»: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2 н/п № 43.

ТОВ «Нафтогаз-Альянс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25 січня 2007 року за № 43645 та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

Згідно зі свідоцтвом від 27 січня 2007 року № 100016953 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 348818226558).

До видів діяльності ТОВ «Нафтогаз-Альянс» за КВЕД відносяться: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.50 Трубопровідний транспорт, 35.14 Торгівля електроенергією, 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний).

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Нафтогаз-Альянс» (код ЄДРПОУ 34881820) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 31 березня 2014 року № 281/26-55-22-10/34881820.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 2 626 559, 00 грн., у тому числі: за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 73090,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 192648,00 грн., за 3 квартали 2012 року на суму 614 912, 00 грн., за 2012 рік на суму 2 553 469, 00 грн., а також завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 2 752 680, 00 грн. та за 2012 рік на суму 199 989, 00 грн.;

- пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 375 344, 00 грн., у тому числі: за липень 2011 року на 375 344, 00 грн., а також завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у розмірі 156 989, 00 грн., у тому числі: за липень 2011 року у розмірі 156 989, 00 грн.

04 квітня 2014 року позивачем подано до податкового органу письмові заперечення № 164/2 на акт перевірки від 31 березня 2014 року № 281/26-55-22-10/34881820, за результатами розгляду яких відповідачем висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

15 квітня 2014 року на підставі вказаного вище акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 54026552210, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, пунктом 6 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України ТОВ «Нафтогаз-Альянс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 3 264 926, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2 626 559, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 638 367, 00 грн.;

- № 54126552210, яким згідно із пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 глави Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України ТОВ «Нафтогаз-Альянс» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 952 669, 00 грн.;

- № 53926552210, яким згідно із пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Нафтогаз-Альянс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 156 989, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 39 247, 00 грн.;

- № 53826552210, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Нафтогаз-Альянс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 469 180, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 375 344, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 93 836, 00 грн.

Незгода з вказаними рішеннями обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «Нафтогаз-Альянс», виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно із підпунктом 138.5.2 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів передбачений статтею 150 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 150.1 якої якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено під час розгляду вказаної справи відповідачем було збільшено суму грошових зобов'язань за рахунок того, що ТОВ «Нафтогаз-Альянс» використав кредитні кошти в сумі 208 973, 50 грн. не на провадження господарської діяльності позивача, а на надання поворотної фінансової допомоги іншим підприємствам (ПП «КСВ ШТЕРНЕШЛ», ПП «СІМ», ТОВ «НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «КУРМАН») у сумі 30 977, 60 грн. та працівникам (Яковлєвій М.В., Янковському П.Ю., Белінгіо О.Г.) у сумі 218 914, 20 грн.

А відтак, відповідні суми відсотків за користування кредитами та позиками не можуть бути включені до витрат під час визначення об'єкту оподаткування.

У той же час, позивачем в обґрунтування своєї позиції та підтвердження правомірності віднесення нарахованих за кредитами відсотків до витрат за ІІ-ІV квартали 2011 року, півріччя 2012 року, 3 квартали 2012 року, 2012 рік надано:

- кредитні договори від 16 листопада 2011 року № 00021.11-СВD.104, від 18 листопада 2011 року, від 18 листопада 2011 року № 00022.11-СВD.104, від 13 червня 2012 року № 00015.12-СВD.104, від 19 жовтня 2012 року № 00029.12-СВD.104, від 14 грудня 2012 року № 20-4134/2-1;

- кредитні договори про відкриття кредитної лінії від 16 серпня 2011 року № 20-2238/2-1, від 30 січня 2012 року № 20-0176/2-1;

- договори кредитної лінії від 29 грудня 2011 року № НКЛ-2009866, від 14 грудня 2012 року № ВКЛ-2009866/1;

- договори поруки від 19 жовтня 2012 року № 00029.12-СВD/SUR.104, від 14 грудня 2012 року № 20/4137/3-3, від 30 січня 2012 року № 20-0196/3-3, від 29 грудня 2011 року № П-2009866, від 14 грудня 2012 року № П-2009866/1;

- договори застави майнових прав від 16 серпня 2011 року № 20-2239/3-1, від 30 січня 2012 року № 20-0177/3-1, від 14 грудня 2012 року № 20-4135/3-1, від 29 грудня 2011 року № НКЛ-2009866/S-2, від 29 грудня 2011 року № НКЛ-2009866/S-3, від 14 грудня 2012 року № ВКЛ-2009866/S-1;

- договори застави товарів в обороті від 17 серпня 2011 року № 20-2248/3-1, від 31 січня 2012 року № 20-0210/3-1, від 14 грудня 2012 року № 20-4136/3-1;

- договір застави від 29 грудня 2011 року № НКЛ-2009866/S-1;

- договори від 19 жовтня 2012 року про розірвання кредитного договору від 16 листопада 2011 року № 00021.11-СВD.104, від 19 жовтня 2012 року про розірвання кредитного договору від 18 листопада 2011 року № 00022.11-СВD.104;

- додатковий договір від 22 жовтня 2012 року № 1 до кредитного договору від 19 жовтня 2012 року № 00029.12-СВD.104.

Позивачем також були надані банківські виписки філії «Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк по м. Києву та Київській області» по рахунку 26005301251999, АТ «Дельта Банк» по рахунку 26005002009866, ПАТ «МІБ» по рахунку 26009010307176, ПАТ «Промінвестбанк» по рахунку 26007601004448, а також копії договорів та актів приймання - передачі природного газу.

В результаті аналізу банківських виписок та наданих документів, судом встановлено, що кредитні кошти були перераховані позивачем за поставлений природний газ ТОВ «Нафтогазрозвідка» згідно із договором від 25 січня 2012 року № 1/25-01-12, ТОВ «Газпромпостач» згідно із договором від 04 січня 2012 року № 281-2012г, ТОВ «ГЕО АЛЬЯНС Височанське» згідно із договором від 30 грудня 2011 року № Г-02-25/12, Концерну «ГЕО АЛЬЯНС» згідно із договором від 29 листопада 2012 року № 118Г/ГА-НГА, ТОВ «Інтек ГЕО» згідно із договором від 26 листопада 2012 року № 128Г/ІНТ-НГА, ТОВ «Східний геологічний союз» згідно із договором від 25 липня 2012 року № 77, № 120, ТОВ «Газпостач-Черкаси» згідно із договором від 11 січня 2011 року № 01-01/11, ТОВ «Газпромпостач» згідно із рахунком від 14 червня 2012 року № Г-28-04/12/1406/6, ТОВ «Куб-Газ» згідно із договором від 25 січня 2012 року № 10КГ2, ТОВ «ГЕО АЛЬЯНС Західно-Єфремівське» згідно із договором від 26 жовтня 2012 року № 113Г/ГАЗЄ-НГА, ТОВ «Східний геологічний союз» згідно із договором від 24 жовтня 2012 року № 115Г/СГС-НГА, ТОВ «Газпостач-Черкаси» згідно із договором від 30 листопада 2009 року № 06-12/09, ТОВ «ЮГ-ГАЗ» згідно із договором від 08 серпня 2011 року № 759, ТОВ «Укренергохолдінг» згідно із договором від 10 серпня 2011 року № ГТПСГ-11/057.

Враховуючи ту обставину, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, спрямування кредитних коштів на придбання підприємством природного газу свідчить про використання таких коштів в межах господарської діяльності підприємства.

Одночасно, з наданих банківських виписок також вбачається, що позивачем надавалася поворотна фінансова допомога ПП «СІМ», ПП «КСВ Інтернешнл», ОСОБА_3, ТОВ «Нафтогазодобувна компанія «КУМРАН», ОСОБА_4

При цьому, суд звертає увагу, що така допомога надавалася з рахунків позивача вже після оприбуткування грошових коштів, отриманих за кредитними договорами, цільове призначення яких було поповнення обігових коштів.

Водночас, суд зазначає, що пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Окрім цього, відповідно до пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України до інших доходів включаються: суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки можливість надання фінансової допомоги передбачена положеннями ПК України, а відповідна допомога надавалася ТОВ «НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС» іншим фізичним та юридичним особам за операціями на поворотній основі, то використання у подальшому таких коштів на придбання природного газу складає суть господарської діяльності позивача, метою якої є отримання доходу.

Водночас, суд звертає увагу, що матеріалами справи встановлено факт своєчасного повернення отримувачами поворотної допомоги ТОВ «НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС» в липні 2011 р. - грудні 2012 р. Вказане також підтверджується актом від 31 березня 2014 року № 281/26-55-22-10/34881820.

За вказаних вище обставин, суд приходить до переконання, що кредитні кошти у періоді, який перевірявся, використовувались ТОВ «НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС» для фінансування поточних виробничих витрат, які безпосередньо пов'язані з виконанням статутної діяльності останнього.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено дотримання позивачем законодавчо встановленої процедури формування витрат за ІІ-ІV квартали 2011 року, півріччя 2012 року, 3 квартали 2012 року, 2012 рік та від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року, 2012 рік.

Водночас, суд також звертає увагу, що в силу положень п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п. 61.2 ст. 61 ПК України).

При цьому, п. 41.1 ПК України передбачено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Статтею 191 ПК України закріплені функції контролюючих органів.

Аналіз вказаних вище норм ПК України свідчить про те, що податковий орган є контролюючим органом, який здійснює заходи щодо правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, втім вказаними нормами не передбачено таких повноважень податкового органу, як перевірка цільового призначення отриманих платником податків кредитних коштів.

А тому, за вказаних обставин, суд погоджується з доводами позивача про відсутність у відповідача повноважень щодо здійснення перевірки цільового використання коштів, отриманих ТОВ «Нафтогаз-Альянс» в липні-грудні 2012 року.

Водночас, суд зазначає, що податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 133320071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 - ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 Положення).

В силу пункту 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Як встановлено судом, у березні 2008 року між позивачем та ТОВ «Інтерліс-Ковель» був укладений договір від 28 березня 2008 року № 56-08/Т купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Інтерліс-Ковель») зобов'язується передати покупцю у 2008 році природний газ, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

ТОВ «Інтерліс-Ковель» було виписано позивачу податкові накладні від 31 березня 2008 року № 312 на суму 4 900 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ 816 666, 67 грн.), від 27 серпня 2008 року № 410 на суму 2 349 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ 391 500, 00 грн.), від 10 вересня 2008 року № 413 на суму 2 018 952, 00 грн. (в тому числі ПДВ 336 492, 00 грн.), від 10 вересня 2008 року № 414 на суму 330 048, 00 грн. (в тому числі ПДВ 55 008, 00 грн.).

Крім того, у серпні 2008 року між позивачем та ТОВ «Інтерліс-Ковель» був укладений договір від 01 серпня 2008 року № 52-08/ПГ на виконання послуг по забезпеченню постачання природного газу, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Інтерліс-Ковель») зобов'язується надати замовнику (позивачу) в 2008 році послуги по забезпеченню постачання природного газу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги на умовах даного Договору. Ціна та умови розрахунків за послуги по забезпеченню постачання природного газу, що будуть надані замовнику в наступних періодах, погоджуються сторонами окремо та оформлюються додатковими угодами до цього Договору.

Відповідно до акту від 30 вересня 2008 року прийому-передачі природного газу ТОВ «Інтерліс-Ковель» передало, а ТОВ «Нафтогаз-Альянс» прийняло у вересні 2008 року природний газ в обсязі 1740,767 тис. м. куб.

Позивачем перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтерліс-Ковель», що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками філії «Подільське відділення ПІБ в м. Київ» по рахунку 26009301262260.

Згідно із додатковою угодою від 21 березня 2011 року до договору від 28 березня 2008 року № 56-08/Т купівлі-продажу природного газу продавець повністю визнає свою заборгованість перед покупцем за даним Договором у сумі 2 863 952, 00 грн., а покупець в свою чергу зобов'язується не стягувати з продавця неустойку та штрафні санкції по даній заборгованості.

У квітні 2009 року позивачем виставлено ТОВ «Інтерліс-Ковель» претензію від 16 квітня 2009 року № 16/2 з вимогою сплатити суму основного боргу у розмірі 286 352, 00 грн. та пені у розмірі 391 219, 63 грн. по договору від 28 березня 2008 року № 56-08/Т купівлі-продажу природного газу, а також суму основного боргу у розмірі 391 219, 63 грн. та пені у розмірі 33 004, 80 грн. по договору від 01 серпня 2008 року № 52-08/ПГ на виконання послуг по забезпеченню постачання природного газу.

ТОВ «Інтерліс-Ковель» надано позивачу гарантійні листи від 10 березня 2011 року № 26, від 03 лютого 2014 року № 12, якими підприємство визнає заборгованість повністю та зобов'язується сплатити в повному обсязі.

Судом під час розгляду вказаної справи встановлено, що згідно даних акту перевірки позивача ТОВ «Інтерліс-Ковель» анульовано свідоцтво платника ПДВ з 27.07.2011 року, та останнє за даними податкового органу з ІІ півріччя не веде фінансово-господарську діяльність.

Втім, судом не беруться до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача підстав на віднесення до складу податкового кредиту сум, отриманих за результатами фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Інтерліс-Ковель», зокрема з переплати за товар (неповернутої) та його відкоригування за липень 2011 року, з посиланням на анулювання у останнього свідоцтва платника ПДВ та не здійснення ним з ІІ півріччя 2010 року будь-якої діяльності, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перерахування авансу ТОВ «Нафтогаз-Альянс» на користь ТОВ «Інтерліс-Ковель» здійснювалось ще в 2008 р.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з вимогами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що на підставі зазначених вище (виписаних ТОВ «Інтерліс-Ковель» позивачу податкових накладних) ТОВ «Нафтогаз-Альянс» правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, включені до складу суми перерахованого авансу постачальнику - ТОВ «Інтерліс-Ковель»).

Водночас, право віднесення позивачем вказаних вище сум не заперечувалося відповідачем у акту перевірки.

Оскільки, авансовий платіж ТОВ «Нафтогаз-Альянс» використовувало в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то в липні 2011 р. у нього зберігалося право на податковий кредит з ПДВ у сумі 532 333, 00 грн., а тому твердження відповідача про те, що ТОВ «НАФТОГАЗ-АЛЬЯНС» на дату анулювання свідоцтва платника ПДВ - ТОВ «Інтерліс-Ковель» (27.07.2011 р.) необхідно зменшити податковий кредит на суму 532 333 грн. не відповідає вимогам пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР та п. 198.3 ст. 198 ПК України є необґрунтованим.

Вказане свідчить про відсутність у позивача за вказаних обставин, обов'язку відкоригувати в липні 2011 році податковий кредит у сумі ПДВ, яка виникла, у зв'язку з переплатою за товар отриманий від ТОВ «Інтерліс-Ковель».

Відтак, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено дотримання позивачем законодавчо встановленої процедури формування податкового кредиту та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за липень 2011 року.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми Закону застосування штрафу, можливо лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відтак, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 264 926, 00 грн. (2 626 559, 00 грн. - основний платіж, 638 367, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)) та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 952 669, 00 грн., а також збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 469 180, 00 грн. (375 344, 00 грн. - основний платіж, 93 836, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)) та зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на розрахунковий рахунок платника) з податку на додану вартість у розмірі 196 236, 00 грн. (156 989, 00 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування, відшкодованого на момент перевірки) 39 247, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)) було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2014 року № 54026552210, № 53926552210, № 53826552210 та № 54126552210 підлягають скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків та прийнятого рішення не надав жодних доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 54026552210 від 15.04.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 626 559 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 638 367 грн. 00 коп.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 53926552210 від 15.04.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 156 989 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39 247 грн. 00 коп..

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 53826552210 від 15.04.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 375 344 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 93 836 грн. 00 коп.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 54126552210 від 15.04.2014 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 952 669 грн. 00 коп.

5. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.06.2014 року.