Ухвала суду № 39345787, 11.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/800/47664/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника позивача Селянко А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Танго» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 по справі №815/3705/13-а за позовом Приватного виробничого підприємства «Танго» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013, у задоволенні позовних вимог Приватного виробничого підприємства «Танго» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Приватне виробниче підприємство «Танго» 25.09.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 19 Конституції України, пункту 73.5 статті 73, підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі міста Одеси Одеської області проведено позапланову виїзну перевірку Приватного виробничого підприємства «Танго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Еліт Консалт», ТОВ «Мембрана Техно Імпульс», ТОВ «Віннерком», ТОВ «Форсаж- Медіамаркет», ТОВ «Грифон Консалт», ТОВ «Альта Логістік», ПП «Володимир», ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів», ПАТ «Разнобитпродукт», ПП «К«Комплекси контролю», ДП «Інженерний центр «Промзвязок», ТОВ «Парадіс Сервіс», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Зінат», ТОВ «Тероль», ВКФ «Ніка Пласт» за весь період взаємовідносин.

Перевіркою встановлено, що згідно висновків актів зустрічних звірок контрагентів позивача основних засобів ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів за підприємствами не встановлено, таким чином операції мають ознаки безтоварності, також, підприємствами здійснювалась діяльність, відмінна від основного виду діяльності, заявленого при реєстрації, відтак підприємства мають ознаки податкових транзитерів, тобто у підприємств - контрагентів позивача відсутні факти реальності здійснення господарських операцій у вересні-жовтні 2011 року.

На основі викладеного відповідачем зроблено висновок, що через відсутність факту реального постачання товарів (робіт, послуг) від вище перелічених контрагентів до Приватного виробничого підприємства «Танго», відповідні господарські операції не мають юридичного значення.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Малиновському районі міста Одеси Одеської області складено акт від 25.03.2012 №42/22-213/25039960/937 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0002002210, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 687445,00грн., в тому числі 563255,00грн. - за основним платежем, 124190,00грн. - штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Приватним виробничим підприємством «Танго» реальність господарських операцій з контрагентами не доведено, оскільки актами зустрічних звірок встановлено відсутність основних засобів ведення фінансово-господарської діяльності у відповідних контрагентів, а видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження господарських операцій, не містять деяких даних, журнал реєстрації довіреностей на отримання товару та товарно-транспортних накладних товариством не надано.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Самого по собі факту відсутності об'єктивної можливості для виконання контрагентами позивача робіт та поставки товарів за укладеними договорами в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за наявності первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару, послуг без врахування умов виконання договору.

Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка послуг постачальником.

До того, ж слід зазначити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати первинні бухгалтерські документи.

Натомість, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій вищезазначене залишено поза увагою та не з'ясовано у повному обсязі обставин щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що «добросовісний платник податків» не може нести відповідальність за неправомірні дії постачальників товару чи зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкового кредиту. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Танго» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 по справі №815/3705/13-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв