Ухвала суду № 39345743, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/37595/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 29.05.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2а-4836/09/1070 (2а-379/10/1070)

за позовом Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської

області

до Відкритого акціонерного товариства „Борекс",

Товариства з обмеженою відповідальністю „Ітака Фудс"

про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Бородянському районі Київської області (правонаступник - Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Київській області) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Борекс", Товариства з обмеженою відповідальністю „Ітака Фудс" про стягнення в дохід держави коштів та вартості майна, отриманих за нікчемною угодою.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування суом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ „Борекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.06.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.06.2008 та складено акт №842/23-05764593 від 14.11.2008.

Перевіркою встановлено, що відбулись між ВАТ „Борекс" та ТОВ „Ітака Фудс" за господарськими зобов'язаннями на загальну суму 1678531, 59 грн., в тому числі податок на додану вартість 279530, 25 грн.

Не зважаючи на надання перевірку ряду документів, що свідчили про поставку з боку ТОВ „Ітака Фудс" ВАТ „Борекс" металопродукції, за яку ВАТ „Борекс" розрахувався тракторною технікою виробництва ВАТ „Борекс", позивач вважає, що мало місце проведення бартерних операцій, товарність яких відповідачем не доведена, оскільки були відсутні товаро - транспортні накладні встановленої форми, подорожні листи, первинні документи бухгалтерського обліку, тощо.

Позивач також посилався на те, що всі його спроби зв'язатись з ТОВ „Ітака Фудс" не мали успіху, товариство відсутнє за місцем реєстрації.

Таким чином, зобов'язання, що виникли між відповідачами, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства і мали на меті відмивання коштів та здійснення бартерних операцій без укладання бартерних договорів.

Початком перебігу вказаних строків суд визначив дату виконання правочину, тобто у даному випадку останніми податковими накладними, виданими відповідачами, були накладні, датовані травнем 2008 року, в той час як позов був поданий лише 12.01.2009 року, що свідчить про порушення позивачем строків звернення за вимогою стягнення коштів.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII „Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням.

Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Посилання ДПІ на обґрунтування вимоги про визнання угод між відповідачами фіктивними на їх безтоварний характер, тобто укладення угод без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема права на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість з бюджету, підлягає з'ясуванню судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за спірними угодами ТОВ „Ітака Фудс" ВАТ „Борекс" виконали повністю взяті на себе зобов'язання та провели повний розрахунок.

Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Позивачем не надано доказів невідповідності первинних бухгалтерських документів приписам чинного законодавства, а відсутність у ВАТ „Борекс" підтверджуючих документів щодо транспортування продукції не може бути єдиним та достатнім доказом про безтоварність операцій між відповідачами, так само як і відсутність державної реєстрації отриманої техніки в органах Державтоінспекції.

Частиною 1 статті 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 ГК.

Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК.

Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 ГК України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Початком перебігу строків є дата виконання правочину, тобто у даному випадку останніми податковими накладними, виданими відповідачами, були накладні, датовані травнем 2008 року, в той час позов був поданий лише 12.01.2009 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стовно того, що у даному випадку податковим органом не доведено невиконання спірних операцій між відповідачами, а позовна заява було подана поза межами річного строку .

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-4836/09/1070 (2а-379/10/1070) залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2а-4836/09/1070 (2а-379/10/1070) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко