Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.
Суддя-доповідач - Білак С. В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2014 року справа №805/4221/14 Приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., секретар судового засідання Святодух О.Б., з участю представника відповідача Філіної О.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у справі № 805/4221/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
02 квітня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області (далі - відповідач) про стягнення сум витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання суми сплачених пенсій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року на суму 343.24 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року позов було задоволено.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01 січня по 28 лютого 2014 року в сумі 343 гривні 24 копійки.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що законні підстави для відшкодування Пенсійному фонду України Фондом від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, виплат пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадяни країн - учасниць СНД відсутні.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року УПФУ здійснило виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та подало списки осіб, яким здійснені ці виплати до Відділення Фонду.
Відділенням Фонду не прийняті до відшкодування витрати, здійснені УПФУ протягом спірного періоду, на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на загальну суму 343,24 грн., з тієї підстави, що ці особи отримали виробничі травми за межами України.
Вказані обставини встановлені на підставі актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за січень-лютий 2014 року (а.с.7,12), а також списків осіб, що не прийняті до заліку Відділенням Фонду за цей же період (а.с.8-11,13-16).
За період з 01 січня по 28 лютого 2014 року УПФУ здійснило виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 в сумі 237,52 грн., в тому числі основний розмір пенсії - 235,66 грн., поштовий збір - 1,86 грн. (в січні 2014 року - 118,76 грн. (основний розмір пенсії 117,83 грн. + поштовий збір 0,93 грн.), в лютому 2014 року - 118,76 грн. (основний розмір пенсії 117,83 грн. + поштовий збір 0,93 грн.)).
За період з 01 січня по 28 лютого 2014 року УПФУ здійснило виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 в сумі 105,72 грн., в тому числі основний розмір пенсії - 22,12 грн., щомісячна цільова грошова допомога на прожиття - 83,60 грн. (в січні 2014 року - 52,86 грн. (основний розмір пенсії 11,06 грн. + щомісячна цільова допомога на прожиття 41,80 грн.), в лютому 2014 року - 52,86 грн. (основний розмір пенсії 11,06 грн. + щомісячна цільова допомога на прожиття - 41,80 грн.)) (а.с.6).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, постраждала внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 06 вересня 1977 року на Шахтинському бавовняно-паперовому комбінаті у м. Шахти, Ритовської області, Російської РФСР, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 07 серпня 1977 року № 50 (а.с.20).
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 21 грудня 2010 року у товаристві з обмеженою відповідальністю "Заполярпромгражданстрой" в м. Новий Уренгой, Російської Федерації, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 24 грудня 2010 року (а.с.26).
Фактичні обставини щодо отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інвалідності внаслідок трудового каліцтва та призначення їм пенсії по інвалідності встановлені такими, що набрали законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року по справі №П/805/4/14 (а.с.32-44), а також постановою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року по справі К/800/38388/13 та К/800/38006/13.
Таким чином, за приписами ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, та ч.2 ст.255 КАС України, згідно з якою обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін, згадані вище обставини не підлягають доведенню та не можуть оспорюватися сторонами.
Статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV(далі - Закон № 1105-ХІV), дозволяють дійти висновку, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно з ч.5 ст.24 Закону № 1105-ХІV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Абзацем 2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом ч.2 ст.2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
П."а" ч.1 ст.27 Закону № 1788-XIІ встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Згідно з абз.2 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст.8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абз.3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.
Відповідно до положень абз.7 п.3 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.
13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст.1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (ст.3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (ст.6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (ст.7).
Правові норми, закріплені ст.1 Угоди, передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Ст.3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Зміст цієї норми свідчить, що взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, пенсія по інвалідності, яка є наслідком нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особам за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вони проживають.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХІV, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідно до п.4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Застосовуючи системне тлумачення вищенаведених норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України (від 20 березня 2007 року № 21-1087во06, від 12 червня 2012 року № 21-165а12, від 21 травня 2013 року № 21-129а13, від 12 листопада 2013 року № 21-388а13, від 12 листопада 2013 року № 21-394а13), суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а також на території будь-якої з держав-учасниць СНД, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Оскільки інвалідність ОСОБА_3 є наслідком страхового випадку, який стався на виробництві на території Російської РФСР, тобто держави колишнього СРСР, а ця особа переїхала на постійне місце проживання в Україну, позовні вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності ОСОБА_3 за період з 01 січня по 28 лютого 2014 року в сумі 237,52 грн. є законними і обґрунтованими, отже підлягають задоволенню.
Інвалідність ОСОБА_4 є наслідком страхового випадку, який стався на території Російської Федерації - держави-учасниці СНД, а тому пенсія по інвалідності цій особі виплачується за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає, тобто України.
З огляду на те, що за законодавством України страховиком за страховим випадком, що стався з ОСОБА_4, є Фонд, позовні вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату цій особі основного розміру пенсії по інвалідності та щомісячної цільової допомоги на прожиття за спірний період в сумі 105,72 грн. Є законними і обгрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у справі № 805/4221/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 18 червня 2014 року, в повному обсязі виготовлена 19 червня 2014 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя С.В.Білак
Судді Т.Г. Гаврищук
М.Г.Сухарьок
Судове рішення № 39345575, Донецький апеляційний адміністративний суд було прийнято 18.06.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 805/4221/14. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: