Рішення № 3934433, 12.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.09 Справа № 11/171/09

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” в особі Центальних електричних мереж ВАТ “Донецькобленерго” (пр. Леніна, 7, м. Горлівка, Донецька область, 84601)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогрес” (вул. Штабна, 12, м. Запоріжжя, 69008)

у присутності представників

від позивача: Матюшенко А.І. –дов. № 44-09”Ц” від 29.12.2008р.;

від відповідача: Литвиненко Ж.М. –дов. № 290/04 від 03.04.2009р.

про стягнення 137377,07 грн.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Центральних електричних мереж ВАТ “Донецькобленерго” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогрес” 124960,04 грн. основного боргу за недопоставлену продукцію та 12377,03 штрафних санкцій.

16.03.2009 року порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду. З метою надання додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи та заперечення розгляд справи відкладався, строк вирішення спору продовжувався.

В судовому засіданні, яке відбулось 08.04.2009р., представник позивача надав заяву, якою змінив предмет позовних вимог, а саме: просить стягнути з відповідача на його користь 124960,04 грн. передплати за недопоставлену продукцію, 6185,52 грн. пені, 3623,84 грн. втрат від інфляції, 770,30 грн. 3% річних та 1797,37 грн. 7% річних.

Заява позивача відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не порушує прав та охоронюваних інтересів сторін та інших осіб, тому судом приймається до розгляду.

Представник позивача наполягає на позовних вимогах з підстав, викладених у позові. Повідомив, що відповідачем порушені умови договору № 071008-945ц 1.1/22 від 07.10.2008р. на поставку кафів типа КРН-10 у кількості 2 шт., а саме не виготовлена та не поставлена оплачена продукція.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, насамперед повідомив про необґрунтованість заявленої до стягнення суми основного боргу (124960,04 грн.), оскільки відповідно до договору № 071008-945ц 1.1/22 від 07.10.2008р. та специфікації №1 до нього вартість замовленої позивачем продукції складає 62481,00 грн.

Також безпідставним вважає визначення у позові строку поставки продукції. Так, відповідно до пунктів 2, 3 специфікації №1 до договору, термін виготовлення продукції складає 45 робочих днів після надходження 100% передплати та узгодження додатків згідно п. 2.2. договору. А термін відвантаження –за повідомленням Постачальника. Згідно з п. 2.2. договору, для поставки продукції Покупець повинен узгодити з Постачальником технічні характеристики, параметри та комплектність продукції шляхом підписання двохсторонніх опитувальних листів, технічних схем. Остання дата узгодження комплектації обладнання –21.11.2008р. (лист позивача від 21.11.08р. №164412).

Не погоджується з твердженням позивача про не виготовлення та не поставку продукції. Стверджує що позивачем цей факт не доведений. Звертає увагу на умови поставки, а саме: Пунктом 1.3.договору встановлено, що поставка продукції здійснюється на умовах EXW склад Постачальника по вул. Штабна,12 у м. Запоріжжі. Пунктом 11.2. договору передбачено, що сторони керуються умовами договору, чинним законодавством та відповідними положеннями Інкотермс 2000.

Згідно вказаних правил, установлені договором умови поставки передбачають, що обов’язок постачальника по поставці товару покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця у місті поставки. При цьому товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо він готовий до передання покупцеві у належному місці.

До того ж, згідно із ст. ст. А8 та Б8 правил EXW Інкотермс 2000, у постачальника відсутні обов’язки по наданню доказів поставки, проте у покупця, навпаки є обов’язки надати докази про вжиття заходів прийняття товару.

Позивачем не надано доказів, які підтверджували виконання ним обов’язків щодо прийняття товару, включаючи в першу чергу докази своєчасного надання оригіналу довіреності на отримання ТМЦ, узгодження плану вантажних робіт, як того вимагає п. 5.1 договору.

Відповідач вважає що застосування до нього штрафу можливе, оскільки вказані санкції передбачені за не поставку товару, а позивач вимагає стягнення грошових коштів. Пеня не може бути стягнута, оскільки нарахована на суму основного боргу, яка вдвічі більша за ту, яка передбачена договором.

Стягнення річних та втрат від інфляції на думку відповідача неможливе, виходячи з того, що позивач не довів наявність у ТОВ “ЕлектроПрогрес” не виконаного грошового зобов’язання.

Просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

07.10.2008р. сторони уклали договір № 071008-945ц 1.1/22, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався на замовлення позивача виготовити та поставити шафи типу КРН-10 у кількості 2 шт., а позивач, в свою чергу –прийняти та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна на продукцію попередньо погоджена сторонами згідно специфікації на момент їх підписання та підписання договору складає 62481,00 грн. в т.ч. 10413,66 грн. ПДВ.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання п. 4.2 Договору позивач згідно рахунку № 601 здійснив 100% передплату, що підтверджується пл. дорученням № 10026 від 10.10.2008р. на суму 124960,04 грн.

В матеріалах справи міститься лист №06-242 від 07.04.2009р., в якому позивач у зв’язку із помилкою (в графі призначенні платежу зазначений один договір) просить суму 124960,04 грн. вважати оплатою по договорам №071008-945ц 1.1/22 та № 071008-946ц 1.1/22 від 07.10.2008р.

Таким чином, позивач належним чином виконав зобов’язання, щодо оплати продукції в сумі 62481,02 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору Постачальник зобов’язаний передати у розпорядження Покупця продукцію зі свого складу у термін та на умовах визначений у специфікації, за умови повної оплати продукції та пред’явлення представником Покупця оригіналу належним чином оформленої відповідно до вимог законодавства довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей до моменту відвантаження продукції, що оформлюється видатковою накладною.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 до договору термін виготовлення продукції складає 45 робочих днів після надходження 100% передплати та узгодження додатків згідно п. 2.2. договору.

Згідно з п. 2.2 Договору для поставки продукції згідно специфікацій та умов цього Договору, Покупець зобов’язаний узгодити технічні характеристики і параметри та комплектність продукції шляхом двохстороннього підписання з Постачальником опитувальних листів, технічних схем, які є додатками до даного Договору. Факсові копії даних документів є обов’язковими для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 до договору термін відвантаження –за повідомленням. Місто відвантаження –склад Постачальника в м. Запоріжжя. Умови доставки –самовивіз.

Сторони надали суду копії листів, з яких вбачається, що остання дата узгодження комплектації обладнання відбулась 21.11.2008 р., а відтак, термін поставки (45 днів) –29.01.2009р.

Своїм листом № 156/02 від 17.02.09 ТОВ “ЕлектроПрогрес” змінило строк передачі продукції –02.03.09.

Позивач з’явився на склад відповідача 02.03.09, але передача продукції в обумовлений час не відбулась, і позивач листом № 31-552 від 27.02.09 (отриманий відповідачем 02.03.09 вх. №142103) відмовився від виконання умов договору та пред’явив відповідачеві вимогу про повернення суми передплати та сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. У даному випадку сума здійсненої позивачем передплати і є його збитками.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням встановленого семиденного строку відповідач повинен був повернути суму передплати до 09.03.2009р., що ним зроблено не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 62481,02 грн. передплати позивачем заявлені правомірно, підтвердженні зібраними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

В частині стягнення 62481,02 грн. слід відмовити, оскільки дана сума передплати була здійснена на виконання іншого договору, а саме: № 071008-946ц 1.1/22 від 07.10.2008р., який не предметом розгляду у даній справі.

Позивачем до стягнення заявлені 6185,52 грн. пені, 3623,84 грн. втрат від інфляції, 770,30 грн. 3 % річних та 1797,37 грн. 7 % річних, нарахованих відповідачу за період з 15.12.2008 по 01.03.2009р.

Відповідно до п. 8.2 Договору постачальник у випадку прострочення поставки або недопоставки продукції сплачує покупцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

По-перше: облікова ставка НБУ є величиною не постійною та змінною у часі, а отже при її застосуванні для визначення розміру санкцій необхідно зазначати конкретний період її дії. Інакше, значення облікової ставки НБУ, як і розмір санкцій вважається не визначеним. В п. 8.2 Договору № 071008-945ц 1.1/22 від 07.10.2008р. період дії облікової ставки НБУ не вказаний, за таких обставин, визначити розмір санкції не уявляється можливим.

По-друге: позивачем безпідставно нараховуються санкції на суму невиконаного зобов’язання (124960,04 грн.). Вартість непоставленої продукції за договором №071008-945ц 1.1/22 від 07.10.2008р. складає 62481,02 грн.

По-третє: позивачем не вірно визначений період нарахування пені (з 15.12.08 по 01.03.09), оскільки, як вже зазначалося поставка продукції повинна була відбутися 29.01.09, отже початок прострочення (строку нарахування санкцій) –30.01.09, а не 15.12.08.

Стягнення суми боргу з урахування встановленого індексу інфляції та 3% річних передбачено ст. 625 ЦК України, і стосується виконання грошового зобов’язання. Оскільки порушення грошового зобов’язання відповідач припустився 10.03.09, позивач безпідставно нарахував 3623,84 грн. втрат від інфляції та 770,30 грн. 3 % річних за період з 15.12.2008 по 01.03.2009р., тобто до виникнення самого грошового зобов’язання (02.03.09). Вказані суми позивачем також нараховані на суму 124960,04 грн., що є безпідставним.

Обґрунтовуючи стягнення 1797,37 грн. 7% річних позивач посилається на частину 2 ст. 231 Господарського кодексу України. При цьому, в зазначені статті мова йде про штраф у розмірі 7% від суми невиконаного зобов’язання.

Більш за це, ст. 231 Господарського кодексу України застосовується лише у випадках, коли порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Правовідносини, які є предметом даного спору, не підпадають під дію вказаної статті, а позивач не є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Такий висновок можна зробити з огляду на довідку з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якій зазначена форма власності ВАТ “Донецькобленерго” –“приватна”, та Статут підприємства, в п. 2.1 якого вказано, що метою діяльності Товариства є одержання максимального прибутку за рахунок виробництва та підприємницької діяльності, оптимального використання ресурсів та матеріальних активів для задоволення економічних інтересів його акціонерів та соціальних потреб працівників.

Крім цього, як і в попередніх випадках розрахунок санкції зроблено виходячи із завищеної суми не виконаного зобов’язання –124960,04 грн.

За таких обставин 1797,37 грн. 7% річних не підлягають задоволенню.

Судові витрати віднести на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогрес” (вул. Штабна, 12, м. Запоріжжя, 69008, р/р 26004000078479 в АБ “Факторіал Банк”, м. Харків, МФО 351715, код ЄДРПОУ 31708201) на користь відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Центральних електричних мереж ВАТ “Донецькобленерго” (пр. Леніна, 7, м. Горлівка, Донецька область, 84601, р\р 26003045265000 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 00130903) 62481,02 грн. –основного боргу, 624,81 грн. –державного мита, 53,68 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гончаренко С.А.

В судовому засіданні 12.06.2009р. за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 17.06.2009р.