Ухвала суду № 39344118, 10.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 червня 2014 року Справа № 910/6762/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВовка І.В.,суддів:Грека Б.М., Запорощенка М.Д., Селіваненка В.П., Черкащенка М.М.,розглянувши заявуЗапорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 25.03.2014у справі№ 910/6762/13за позовомЗапорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українидоприватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"простягнення 50 000,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" 50 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, нарахованого на підставі рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2012 №27-рш у справі №04/64-11.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2013 у справі № 910/6762/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2014 у даній справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 залишено без змін.

Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.03.2014 у справі № 910/6762/13, в якій просить зазначену постанову скасувати і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 03.09.2013 у справі № 910/6764/13, від 25.02.2014 у справі № 908/1199/13 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме, статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, останній вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Звертаючись з даною заявою, заявник доводить наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права щодо наявності підстав для стягнення пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У прийнятті постанови від 25.03.2014 у справі № 910/6762/13, про перегляд якої просить заявник, та постанов від 03.09.2013 у справі № 910/6764/13, від 25.02.2014 у справі № 908/1199/13, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права та дійшов протилежних висновків щодо наявності підстав для стягнення пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Так, у справі № 910/6762/13 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав про стягнення пені за прострочення сплати штрафу, нарахованого на підставі рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким дії відповідача визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов, з огляду на те, що нарахування пені припинилось з дати прийняття місцевим господарським судом рішення у іншій господарській справі про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, незважаючи на те, що зазначене рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача штрафу було скасоване постановою суду касаційної інстанції.

Натомість у постановах Вищого господарського суду України у справах № 910/6764/13 та № 908/1199/13, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення пені за прострочення сплати штрафу, нарахованого на підставі рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким дії відповідача визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов, з огляду на те, що рішення місцевого господарського суду у іншій господарській справі про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу, яке було підставою для припинення нарахування пені, було скасоване постановою суду касаційної інстанції в частині стягнення з відповідача штрафу.

При цьому суд касаційної інстанції у справі № 910/6764/13 зазначив про те, що твердження відповідача про те, що нарахування пені припинилося з дня прийняття місцевим господарським судом рішення про стягнення з відповідача штрафу не може бути взято до уваги, оскільки дане рішення та постанова суду апеляційної інстанції були скасовані в частині стягнення відповідного штрафу, а тому нарахування пені здійснено правомірно за періоди часу коли не здійснювався розгляд чи перегляд судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

У справі № 908/1199/13 суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційним господарським судом правильно вказано, що ухвалення неправосудного (незаконного та/або необґрунтованого) рішення, скасованого в подальшому судом вищої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в позові про стягнення штрафу, не тягне за собою правових наслідків, передбачених в абзаці другому частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо припинення нарахування пені з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу), а тому територіальним відділенням Антимонопольного комітету України правомірно нараховано пеню виключно за періоди часу, коли розгляд справи про визнання недійсним рішення про накладення штрафу судами не здійснювався.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу № 910/6762/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя І. Вовк Судді Б. Грек М. Запорощенко В. Селіваненко М. Черкащенко