Постанова № 39344085, 19.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 911/3342/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Шаргала В.І.

суддів Мачульського Г.М., Поляк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Архангельський С.А. дов. б/н від 15.02.14 р.

від відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - Савченко Ю.І. дов. №171 від 04.10.13 р,

Порхун О.П. дов. №117 від 18.06.14 р.;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 р.

у справі №911/3342/13 Господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп"

до 1) Тетіївської районної державної адміністрації Київської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Володар"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ Держземагентства у Тетіївському районі Київської області

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кашперівський бурякорадгосп" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Тетіївської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Володар" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що право користування земельною ділянкою, яка є предметом спірного договору, належить позивачеві на підставі державного акта на право колективної власності на земельну ділянку та акта право постійного користування, це право ніколи не припинялось у визначеному законом порядку, тому перший відповідач неправомірно розпорядився названою земельною ділянкою, що є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2013 р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Відділ Держземагентства у Тетіївському районі Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.01.2014 р. (судді: Кошик А.Ю., Горбасенко П.В., Скутельник П.Ф.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 р. (судді: Лобань О.І., Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.), в позові відмовлено.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що об'єкт нерухомості, який розміщений на орендованій земельній ділянці, був проданий відповідачеві позивачем, у зв'язку з чим останній відмовився від названої земельної ділянки; Тетіївською районною державною адміністрацією прийняте рішення (яке є чинним, оскільки у визначеному законом порядку не оспорювалось) про передачу земельної ділянки в оренду другому відповідачеві. За таких обставин підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Кашперівський бурякорадгосп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції 1999р.), ст.ст. 120, 149 Земельного кодексу України (в редакції 2001р.), ст. 20 Закону України "Про землеустрій", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Володар" просить судові рішення у справі залишити без змін, як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

18.07.2006 року до Тетіївської райдержадміністрації звернувся голова правління ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" Приймак М.А. із заявою, в якій зазначив, що товариство не заперечує проти вилучення із постійного користування земельних ділянок загальною площею 16,1 га, необхідних для обслуговування об'єктів нерухомого майна (сіносховище, три корівники, родильне відділення, сирцех, забійний цех, адмінприміщення), розташованих за адресою: Київська область Тетіївський район с. Кашперівка вул. Київська, 97, з метою подальшого надання їх у постійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Володар" у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна (нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в державному реєстрі правочинів 08.06.2006 року за номером 1360522).

В підтвердження викладених обставин та повноважень, додатком до листа була виписка із протоколу №12 загальних зборів акціонерів ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" від 31.03.2006 року, з якої вбачається, що загальні збори акціонерів ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" надали дозвіл на вилучення вищезгаданої земельної ділянки.

Розпорядженням голови Тетіївської райдержадміністрації від 03.09.2009 року №641 вилучено у ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" з постійного користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 14,00 га (під господарськими будівлями та дворами) та надано другому відповідачеві в користування на умовах оренди, терміном на 15 років.

14.04.2010 року між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки №041095700069 площею 14,00 га строком на 15 років (далі - договір оренди).

Як випливає із встановлених судами обставин, до відповідача відповідно до норм ст.120 Земельного кодексу України (редакція станом на 05.08.2009 року) як до набувача об'єкта нерухомості перейшло і право на земельну ділянку, на якій розміщений цей об'єкт; позивач добровільно надав згоду на вилучення вказаної земельної ділянки, розпорядження голови Тетіївської райдержадміністрації від 03.09.2009 року №641, на підставі якого укладений спірний договір оренди, є чинним (у встановленому законом порядку не оспорене), тому господарські суди попередніх інстанцій з огляду на приписи ст.ст. 116, 140, 141, 149, пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання названого договору оренди земельної ділянки недійсним та правомірно відмовили у задоволенні позову.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскарженій постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 р. у справі №911/3342/13 - без змін.

Головуючий суддя Шаргало В.І. Судді Мачульський Г.М. Поляк О.І.