Рішення № 39342736, 06.06.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2443/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2014 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Микуляк П.П.,

при секретарі - Матіко Я.Ю.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача КП «Архітектурно-планове бюро» - Гратілло З.Г.

представника відповідача реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ - Мага Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, комунального підприємства «БТІ м.Ужгорода», комунального підприємства «Архітектурно-планове бюро», Ужгородського міськрайонного управління юстиції, в особі реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ, про витребування майна з чужого незаконного володіння та вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою мотивуючи її тим, що він являюсь власником приміщення по АДРЕСА_1 і у відповідності до ст.382 ЦК України є співвласником допоміжних приміщень в даному будинку. 29.02.2012 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду по цивільній справі № 712/94/2012 було визнано за гр.ОСОБА_5 право власності на підвальні приміщення у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 128,5 кв.м., вказані на схематичному плані як поз. І-1 площею 3,8 кв.м., І-2 площею 30,7 кв.м., І-3 площею 29,5 кв.м., І-4 площею 10,1 кв.м., І-5 площею 43,2 кв.м., І-6 площею 6,1 кв.м., І-7 площею 5,1 кв.м. та одночасно з цим зобов'язано КП «БТІ м. Ужгорода» внести ці відомості до Реєстру прав власності на об'єкти нерухомого майна та видати Витяг про реєстрацію права власності. До набуття законної сили рішенням зазначені підвальні приміщення перебували у спільній сумісній власності осіб - власників житлових і нежитлових приміщень у вказаному будинку АДРЕСА_1. Визначення та розподіл часток таких підвальних приміщень між співвласниками ніколи не здійснювались, виділ часток або їх поділ в натурі ніколи не проводились.

Після державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ВРС 464743 від 15.05.2012 року ОСОБА_5 продала вказані підвальні приміщення ОСОБА_6, яка в свою чергу, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ВРС 718870 від 01.06.2012 року продала приміщення ОСОБА_4

В подальшому, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України від 19.06.2013 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29.02.2012 року, яке було підставою оформлення та реєстрації права власності - скасовано у зв'язку із порушеннями норм процесуального права, а справу було направлено на новий розгляд. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 16.10.2013 у справі №308/11976/13-ц - позовна заява ОСОБА_5 залишена без розгляду, таким чином, не існує підстава, на якій одноособово за ОСОБА_5 було визнано право власності на вказані підвальні приміщення та на якій, надалі, такі приміщення зареєстровані за даною особою.

Зважаючи, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - де офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень») позивач вважає, що для повноцінний захист його прав та інтересів можливий шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння останнього набувача в сукупності зі скасуванням державної реєстрації права власності на осіб, що незаконно набули таке право.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 нерухоме майно - підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 128,5 кв.м., вказані на схематичному плані як поз. І-1 площею 3,8 кв.м., І-2 площею 30,7 кв.м., І-3 площею 29,5 кв.м., І-4 площею 10,1 кв.м., І-5 площею 43,2 кв.м., І-6 площею 6,1 кв.м., І-7 площею 5,1 кв.м., на його користь в спільну сумісну власність разом з іншими особами-співласниками (власниками житлових та нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_1), право спільної сумісної власності якого (та яких) на дане майно є безумовним і його підтвердження не потребує здійснення додаткових дій; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - на вказані підвальні приміщення у будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4; скасувати у Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) записи про реєстрацію права власності на зазначені підвальні приміщення за ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Представник відповідача КП «Архітектурно-планове бюро» - Гратілло З.Г. позовні вимоги визнала та пояснила, що право власності на підвальні приміщення у будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані за ОСОБА_5 на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29.02.2012 року, яке у подальшому було скасовано, тобто не існує підстава, на підставі якої за ОСОБА_5 було визнано право власності на вказані підвальні приміщення та на підставі якої надалі такі приміщення зареєстровані за даною особою.

Представник відповідача реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ - Мага Т.В. у судовому засіданні позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на підвальні приміщення у будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та скасування у Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) записів про реєстрацію права власності на зазначені підвальні приміщення за ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнала та пояснила, що на даний момент відсутня підстава на підставі якої за ОСОБА_5 було визнано право власності на вказані підвальні приміщення та на підставі якої такі приміщення зареєстровані за даною особою, а в подальшому і за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Однак державний реєстратор не має права самостійно внести відповідні записи про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав, оскільки у відповідності до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та представники відповідачів виконавчого комітету Ужгородської міської ради, комунального підприємства «БТІ м.Ужгорода» в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача КП «Архітектурно-планове бюро», реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд приходить до наступних висновків:

Як вбачається з матеріалів справи та інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1, 30 вересня 2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за №2534, згідно з яким ОСОБА_5 придбала у власність нерухоме майно - незавершену реконструкцією квартиру під магазин непродовольчих товарів 98% готовності, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29.02.2012 року по справі №712/94/2012, яке ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 28.02.2013 року залишено без змін, позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на підвальні приміщення у будинку на АДРЕСА_1 загальною площею 128,5 кв.м., вказані на схематичному плані як поз. І-1 площею 3,8 кв.м., І-2 площею 30,7 кв.м., І-3 площею 29,5 кв.м., І-4 площею 10,1 кв.м., І-5 площею 43,2 кв.м., І-6 площею 6,1 кв.м., І-7 площею 5,1 кв.м. Зобов'язано КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» Ужгорської міської ради Закарпатської області зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на зазначені підвальні приміщення та внести ці відомості до Реєстру прав власності на об'єкти нерухомого майна та видати ОСОБА_5 витяг про реєстрацію права власності.

На підставі рішення суду 22 березня 2012 року право власності на підвальні приміщення у будинку на АДРЕСА_1 загальною площею 128,5 кв.м., було зареєстровано за ОСОБА_5, що підтверджується витягом КП «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода» про державну реєстрацію прав №33564789 від 22.03.2012 року та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №33568861 від 22.03.2012 р.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.06.2013 року, касаційну скаргу ОСОБА_1, який є власником нежилого приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований у будинку АДРЕСА_1, задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29.02.2012 року, яке було підставою для оформлення та реєстрації права власності ОСОБА_5 на спірні приміщення, а також ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 28.02.2013 року, у зв'язку із порушеннями норм процесуального права було скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 16.10.2013 року у справі №308/11976/13-ц позовну заяву ОСОБА_5 про визнання права власності на підвальні приміщення за адресою АДРЕСА_1 - залишена без розгляду.

В ході касаційного розгляду справи та з матеріалів справи встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 01 липня 1999 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_9, договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, була відчужена реконструйована власна квартира під магазин непродовольчих товарів, загальною площею 50,80 кв.м. Підвальні приміщення загальною площею 128,5 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1, не були предметом зазначених договорів, такі не були закріплені за квартирою (приміщенням) АДРЕСА_1.

Частиною 2 статті 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно роз'яснень, що містяться в рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1).

Відповідно ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають двоє і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Згідно ч.2 ст.10 цього Закону власники квартир багатоквартирних будинків є власниками допоміжних приміщень будинку, технічного устаткування, елементів зовнішнього впорядкування і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних із утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки в майні будинку; допоміжні приміщення (кладові, сараї) передаються у власність квартиронаймачам безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Допоміжні приміщення стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

Тобто, підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належать власникам житлових та нежитлових приміщень у цьому будинку.

З досліджених судом матеріалів справи слідує, що 15 травня 2012 року між ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу підвальних приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за №1466, продала ОСОБА_6 нерухоме майно - підвальні приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 128,5 кв.м. Право власності на зазначені підвальні приміщення було зареєстровано за ОСОБА_6 29 травня 2012 року, що підтверджується витягом КП «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода» про державну реєстрацію прав №34302159 від 29.05.2012 року та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №34310987 від 29.05.2012 р.

1 червня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу підвальних приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за №1763, згідно з яким ОСОБА_4 придбала у власність нерухоме майно - підвальні приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 128,5 кв.м. Право власності підвальні приміщення було зареєстровано за ОСОБА_4 21 червня 2012 року, що підтверджується витягом КП «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода» про державну реєстрацію прав №34585128 від 21.06.2012 року.

Статтею 330 ЦК України визначено, що майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, подальше визнання наступних правочинів (договорів купівлі-продажу підвальних приміщень від 15.05.2012 року та від 01.06.2012 року), на підставі яких відчужувалось спірне нерухоме майно, недійсними - акти цивільного законодавства не вимагають, і в такому випадку позивач має право пред'явити віндикаційний позов до особи, яка набула за правочином право власності на спірне майно, в даному випадку до ОСОБА_4 на підставі п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена і в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, в якому роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141, визначено, що Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, діючим законодав ством закріплено, що скасування за пису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.

Аналізуючи в сукупності всі зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, приймаючи до уваги, що рішення суду, яким визнано право власності на підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 128,5 кв.м. за ОСОБА_5 скасовано і на даний час відсутня підстава, на підставі якої було визнано право власності на ці приміщення та на підставі яких такі приміщення були зареєстровані за цією особою, з метою відновлення порушених прав власників квартир та інших нежитлових приміщень, що знаходяться в цьому будинку, в т.ч.ОСОБА_1, яким на праві спільної сумісної власності належать допоміжні приміщення (підвальні приміщення), суд приходить до переконання, що слід скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 128,5 кв.м., за ОСОБА_4, а також скасувати у Державному реєстрі прав записи про реєстрацію права власності на ці підвальні приміщення за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Вимоги позивача ОСОБА_1 в частині витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 нерухомого майна - підвальних приміщень в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 128,5 кв.м., на його користь в спільну сумісну власність разом з іншими особами-співласниками (власниками житлових та нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_1), до задоволення не підлягають, оскільки позивач не надав суду жодного доказу, який вказує на те, що він уповноважений діяти від імені всіх власників житлових та нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_1.

У відповідності до ст.88 ЦПК України слід стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 14, 60, 88, 208, 209, 212,-215, 218, 294 ЦПК України, суд,-

Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 128,5 кв.м., вказані на схематичному плані як поз. І-1 площею 3,8 кв.м., І-2 площею 30,7 кв.м., І-3 площею 29,5 кв.м., І-4 площею 10,1 кв.м., І-5 площею 43,2 кв.м., І-6 площею 6,1 кв.м., І-7 площею 5,1 кв.м., за ОСОБА_4 (ідентифікаційний податковий номер - НОМЕР_1).

Скасувати у Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) записи про реєстрацію права власності на підвальні приміщення в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 128,5 кв.м., вказані на схематичному плані як поз. І-1 площею 3,8 кв.м., І-2 площею 30,7 кв.м., І-3 площею 29,5 кв.м., І-4 площею 10,1 кв.м., І-5 площею 43,2 кв.м., І-6 площею 6,1 кв.м., І-7 площею 5,1 кв.м., за ОСОБА_4(ідентифікаційний податковий номер - НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ідентифікаційний податковий номер - НОМЕР_2) та ОСОБА_6 (ідентифікаційний податковий номер - НОМЕР_3).

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, комунального підприємства «БТІ м.Ужгорода», комунального підприємства «Архітектурно-планове бюро», Ужгородського міськрайонного управління юстиції, в особі реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ, на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Микуляк П.П.