Рішення № 3934070, 11.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/82

11.06.09

За позовом Товариство з обмеженою відповідальність «Сервісний металоцентр

«Леман-Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київмегаметал», м. Київ

про стягнення 1 159 715,19 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача Бєлозьоров С.С. –пред. по довір.

Від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Леман-Україна”до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київмегаметал” про стягнення 1 159 715,19 грн. що становлять суму заборгованості і нарахованих санкцій за порушення відповідачем ,як покупцем умов Договору поставки № 28/04/06-ДПП від 27.04.2006р. та не проведення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 р. порушено провадження у справі та розгляд справи було призначено на 17.03.2009 року.

Представник позивача в судове засідання 17.03.2009 року не з`явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 р. не виконав, проте через канцелярію суду 17.03.2009 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали від 02.03.2009р. не виконав.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відклав розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу.

Ухвалою від 17.03.2009 р. розгляд справи відкладено на 13.04.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2009р. зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмовий відзив на позовну заяву, позов визнав частково.

13.04.2009р. представник відповідача в судовому засідання заявив усне клопотання про перенесення слухання справи для можливості провести акт звірки з позивачем.

Відповідно до ст..77 ГПК України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 28.04.2009р.

В судовому засіданні 28.04.2009р. представник позивача надав уточнений розрахунок щодо суми заборгованості.

Представник відповідача надав акт звірки розрахунків.

Відповідно до ст.77 ГПК України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 18.05.2009р.

Ухвалою № 37/82 від 05.05.2009р. Заступник голови господарського суду міста Києва Шевченко Е.О. відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України продовжив строк вирішення спору.

Розпорядженням №01-1/534 від 18.05.2009 р. Голови Господарського суду міста Києва В.І. Саранюка, розгляд справи №37/82 передано судді Н.І. Качан, у зв`язку із призначенням Кондратової І.Д. суддею Київського апеляційного суду.

Ухвалою від 22.05.2009 р. розгляд справи було призначено на 11.06.2009р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, первісний відзив на позов надав. В відзиві зазначив про невірне визначення позивачем періоду протягом якого нарахована пеня,оспорив право на рахування санкцій та збитків від інфляції і висловив позицію про звіряння об’єму поставок та розрахунків та необхідність подання контр розрахунку до пред’явленого позову .28.04.2009р. посилюючи позиції відзиву надав до суду пояснення в яких визнав суму боргу після проведення часткових розрахунків ( в сумі 731 497,12 грн. ).

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

25.05.2009р. позивач надіслав до канцелярії суду уточнення позовних вимог.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами було укладено Договір поставки № 28/04/06-ДПП, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію, (надалі –товару ) , а покупець зобов’язувався оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки з елементами договору купівлі-продажу .

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.5 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100 % вартості товару в терміни, які вказані в рахунках-фактурах постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок позивача 100% оплати за поставлений Товар, або за товар що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка за розрахунком позивача становить 779142,22 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням основного боргу, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3%-ти річних, неустойку та проценти за користування чужими грошовими коштами. Обґрунтований розрахунок позовної суми додається до позовної заяви.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що розмір боргу змінився у зв`язку з частковою оплатою: 25.03.2009р. –10 000грн. та 08.04.2009р. – 10 000 грн.. Станом на 13.04.2009р борг становить –731 497,12 грн. Додаткова оплата поступила позивачу після подання позову до суду.

Відповідач не погодився з розрахунками проведеними позивачем щодо нарахування індексу інфляції, пені та процентів за користування чужими грошовими коштами.

До матеріалів справи долучено акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 15.04.2009р., який було доповнено 17.05.2009р., відповідно до якого основна сума заборгованості становить 721 497,12 грн.

На день розгляду спору позивач надіслав до суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких сума заборгованості становить 646 497 ,12 грн. Наведений розрахунок у вигляді пропозиції підписати Акт звірки надсилався і на адресу відповідача.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 3.8 договору сторони домовились, що грошові кошти, які надходять від покупця в будь-який момент зараховуються постачальником у черговості, встановленій ст. 534 Цивільного кодексу України.

Крім того позивач в заяві про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача суму нарахованої пені –172 593,87 грн., 3% річних –21 658,46 грн., суму інфляційних збитків –146 703,71 грн.

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає до уваги загально відомий економічний стан господарюючих суб’єктів та вважає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 83ГПК України, ст.. ст.. 525, 526, 530, 534, 625, 629 ЦК України, ст.. 233 ГК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київмегаметал”(04050, м.Київ, вул Мельникова,12 код 33751369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман-Україна”(01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код 32665054) 676 497 ,12 грн. (шістсот сімдесят шість тисяч чотириста дев`яносто сім) грн..12 коп. - основного боргу, 86 297 (вісімдесят шість тисяч двісті дев`ятсот сім) грн.. - пені, 21 658. (двадцять одну тисячу шістсот п`ятдесятвісім)грн.. 46 коп. - 3 % річних, 146 703 (сто сорок шість тисяч сімсот три) грн. 71 коп. - інфляційні витрати, 11 597 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім.) грн. 16 коп. - витрат по сплаті державного мита, 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І КАЧАН

Дата підписання рішення 19 червня 2009р.