Рішення № 3934045, 12.06.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2009 р.

Справа № 13/369

За позовом Закритого акціонерного товариства „Електромонтаж –466”

м. Хмельницький

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Електромонтаж”

м. Київ

За участю третьої особи Кам'янець-Подільського бюро технічної

на стороні відповідача, яка інвентаризації м. Кам'янець-Подільський

не заявляє самостійних вимог

на предмет спору

про визнання права власності

Суддя Матущак О.І.

За участю представників сторін :

позивача : Жилюк В.В. –голова правління,

Шамрай В.В. –за довіреністю від 21.05.2009 р.

відповідача : не з’явився

третьої особи : не з’явився

Рішення приймається 12.06.2009 р., оскільки 29.05.2009 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва.

Позивач у позові просить господарський суд прийняти рішення, яким визнати за ним право власності на двохповерхове адміністративно-побутове приміщення, заг. площею 288 кв.м.; приміщення майстерні, заг. площею 576 кв.м.; приміщення складу при майстерні, заг. площею 72 кв.м.; прохідну, заг. площею 32,4 кв.м.; приміщення окремо стоячого металевого складу заг. площею 73,5 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Кам’янець-Подільський, вул. Індустріальна, 2, а також просить зобов’язати БТІ зареєструвати на ним право власності на вказані об’єкти нерухомого майна.

Підставу набуття права власності обґрунтовує поданою належним чином завіреною копією акту-угоди від 11.02.2004 р. у відповідності до п.п. 1.2, 2.1 якої, позивач прийняв спірне майно у власність в заміну на передані сертифікати простих іменних акцій відповідача на загальну суму 612150 грн. та двома нотаріально посвідченими протоколами передачі простих іменних акцій від 22 та 23 червня 2004 р.

05.03.2009 р. в адресу суду від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, надійшов відзив на позов, в якому повідомив про те, що у відповідності до „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, БТІ здійснює державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна лише за наявності правовстановлюючих документів, що відповідають вимогам вказаного Положення, проте позивачем таких документів не було надано.

Крім цього, на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2009 р., позивачем було подано технічний висновок Кам’янець-Подільського відділу Хмельницького філіалу ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут „НДІпроектреконструкція” про технічний, протипожежний, санітарний стан об’єктів нерухомого майна, а також належним чином завірену копію ліцензії на право здійснення обстеження і оцінювання технічного стану будівельних конструкцій (визначення параметрів і необхідних характеристик матеріалів і конструкцій із застосуванням спеціального устаткування, приладів та апаратури на об’єктах і у лабораторіях) згідно додатку до ліцензії.

Відповідач відзиву на позов не подав, його представник в судові засідання не з’являвся.

Представники позивача у судових засіданнях клопотали про задоволення позову із визнання права власності а також в судовому засіданні, яке відбулося 29.05.2009 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог у якій фактично зменшив вимоги щодо площі, на яку просить визнати право власності у зв’язку із тим, що під час подання позову за основу було взято акт прийому-передачі основних засобів у повне господарське відання від ЗАТ „Електромонтаж” до ЗАТ „Електромонтаж-466” від 18.12.2003 р., яке в подальшому згідно акту-угоди від 11.02.2004 р. було передано у власність. Також, згідно письмового пояснення позивача, під час такої передачі фактично заміри приміщень не проводилися а бралися за основу приблизні розмірі з урахуванням зовнішніх розмірів будівель.

Після замірів таких приміщень Кам’янець-Подільським БТІ були фактично встановлені розміри на які позивач просить визнати право власності. Зокрема: приміщення майстерні з прибудованим складом загалом площею 639,2 м.кв.; приміщення двоповерхового адміністративно-побутового корпусу, загальною площею 288 м.кв.; приміщення прохідної, площею 6,8 м.кв. та приміщення металевого складу, площею 70,8 м.кв. Таким чином просить господарський суд визнати право власності на тіж приміщення, проте меншої площі у відповідності до технічної документації бюро технічної інвентаризації.

Оскільки заявою про зміну позовних вимог позивач їх фактично зменшив, це не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, тому господарський суд приходить до висновку про можливість прийняття такої заяви та розгляду справи в межах таких вимог саме в даному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, доводи представників позивача та обґрунтування третьої особи, господарським судом встановлено наступне.

У відповідності до договору купівлі-продажі № 33 від 13.11.1993 р. регіональним відділенням Фонду держмайна України у м. Києві продано, а організацією орендарів орендного підприємства „Електромонтаж-1” придбано у власність комплекс державного майна. Згідно акту приймання-передачі № 31 від 04.02.1994 р. вказане у договорі купівлі-продажі майно передано з державної власності орендному підприємству „Електромонтаж-1” на загальну суму 3651195000 крб., яке в подальшому було реорганізовано у ЗАТ „Електромонтаж”, що підтверджується довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві за вих. № 12/1-7/548 від 20.03.2009 р.

У відповідності до п.1.2, п. 3.1 Статуту дочірнього підприємства „Електромонтаж-466” ЗАТ „Електромонтаж”, зареєстрованого виконавчим комітетом Хмельницької міської ради за № 0855 від 04.08.1999 р., дочірнє підприємство створено шляхом реорганізації підрозділу ЗАТ „Електромонтаж” –Хмельницького спеціалізованого управління № 466 та є правонаступником усіх його майнових та немайнових прав та обов’язків.

ЗАТ „Електромонтаж” зареєстроване Радянською РДА м. Києва 30.03.1994 р. (реєстраційний номер 0090-3262-АТ) та перереєстроване у зв’язку із введенням ідентифікаційних кодів 10.04.1996 р. (свідоцтво № 0417448).

Підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації.

У відповідності до Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №0023, виданого 21.12.1994 р. на підставі рішення Кам’янець-Подільської міської ради народних депутатів №10 від 22.12.1993 р., Хмельницькому спеціалізованому управлінню „Електромонтаж” №466 Корпорації „Укрмонтажспецбуд” (Кам’янець-Подільська виробнича дільниця № 3), у постійне користування виділено земельну ділянку площею 0,560 га для обслуговування виробничої бази.

Згідно нотаріально-посвідченої копії акту приймання-передачі основних засобів від 18.12.2003 р., підписаної керівниками, головними бухгалтерами та скріпленими круглими печатками, ЗАТ „Електромонтаж” передало, а ДП „Електромонтаж-466” прийняло у м. Кам’янець-Подільському по вул. Індустріальній, 2 наступні об’єкти нерухомого майна: адміністративно-побутові приміщення на двох поверхах загальною площею 288 м.кв.; приміщення майстерні загальною площею 576 м.кв.; приміщення складу при майстерні загальною площею 72 м.кв.; прохідної площею 32,4 м.кв. та приміщення окремого металевого складу загальною площею 73,5 м.кв.

Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради за № 2834 від 12.01.2004 р. внесено зміни до п. 3.4 Статуту дочірнього підприємства „Електромонтаж-466” ЗАТ „Електромонтаж” у якому визначено, що підприємство є юридичною особою, має відокремлений самостійний баланс, йому на правах власності належить частина основних фондів, обігових коштів та інших цінностей, викуплених у держави, за майнові сертифікати, та у других підрозділів товариства за рахунок чистого прибутку підрозділу Хмельницького СУ-466.

11.02.2004 р. цим же виконавчим комітетом за № 30855 зареєстровано нову редакцію Статуту, згідно п.1.1 та п.1.3 якого створено ЗАТ „Електромонтаж-466”, яке є правонаступником усіх прав та обов’язків ДП „Електромонтаж-466”.

У відповідності до п. 3 нотаріально посвідченої копії витягу з протоколу № 11 загальних зборів ЗАТ „Електромонтаж” від 26.03.2003 р., вирішено гарантувати акціонерам новоствореного закритого акціонерного товариства обмін акцій ЗАТ „Електромонтаж” шляхом видачі письмових зобов’язань про обмін.

На виконання рішення загальних зборів від 26.03.2003 р. та у відповідності до п.п. 1.2, 2.1 нотаріально-посвідченої копії акту-угоди від 11.02.2004 р., ЗАТ „Електромонтаж” передало у власність ЗАТ „Електромонтаж-466” майно I-III груп що знаходяться у містах Хмельницькому, Кам’янець-Подільському та Шепетівці на загальну суму 612150 грн. в обмін на акції ЗАТ „Електромонтаж” на цю ж суму.

У відповідності до двох нотаріально-посвідчених копій протоколів передачі сертифікатів простих іменних акцій ЗАТ „Електромонтаж” від 22.06.2004 р. та 23.06.2004 р., завіреної копії реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ „Електромонтаж-466” станом на 02.02.2009 р. позивач на виконання акту-угоди від 11.02.2004 р. передав а відповідач прийняв прості іменні акції на суму 612150 грн.

У відповідності до матеріалів технічної інвентаризації Кам’янець-Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації, виготовлених 15.03.2008 р., виробнича база, яка знаходиться у м. Кам’янець-Подільському по вул. Індустріальній, 2, складається із семи окремих приміщень, зокрема: двоповерхового адміністративно-побутового приміщення, заг. площею 251,8 м.кв. приміщення майстерні, заг. площею 639,2 м.кв.; приміщення складу заг. площею 70,8 кв.м.; приміщення прохідної, заг. площею 6,8 кв.м.; приміщення гаражу, заг.площею 16,7 кв.м.; приміщення заправки, заг. площею 20,3 кв.м. та приміщення вбиральні площею 3,0 кв.м.

Згідно ж технічного висновку на побудовані будівлі на території бази ЗАТ „Електромонтаж-466” по вул. Індустріальній,2 у м. Кам’янець-Подільському, виготовленого Кам’янець-Подільським відділом Хмельницької філії ДП „Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут „НДІпроектреконструкція” 17.03.2009 р., двухповерховий адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 251,8 м.кв.; одноповерхова будівля майстерні, загальною площею 437,7 м.кв.; одноповерхова будівля складу при майстерні, загальною площею 201,5 м.кв.; будівля прохідної, площею 6,8 м.кв. та будівля складу площею 70,8 м.кв., відповідають будівельним, санітарно-гігієнічним нормам і придатні до експлуатації.

У відзиві на позов за вих. № 143 від 02.03.2009 р. Кам’янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації повідомило що позивачу відмовлено у реєстрації права власності, оскільки у відповідності до „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, БТІ здійснює державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна лише за наявності правовстановлюючих документів, що відповідають вимогам вказаного Положення, проте позивачем таких документів не було надано.

Приймаючи рішення, господарським судом враховується, що у відповідності до ст. 328, 392 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Господарським судом акт-угода від 11.04.2004 р. оцінюється як підстава переходу права власності від відповідача до позивача, що не суперечить названій вище ст. 328 Цивільного кодексу України і містить у собі елементи договору міни, передбаченого ст. 715 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на невизнання права власності на об’єкт нерухомого майна другим відповідачем, враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України, господарський суд вважає доведеним доступними і можливими засобами доказування незареєстрований належним чином факт права власності за позивачем об’єкту спірного нерухомого майна та неможливості такої реєстрації органами бюро технічної інвентаризації за відсутності рішення компетентного суду.

Відсутність державної реєстрації на нерухоме майно не може бути підставою припинення чи не визнання права власності, хоча і особою яка його збудувала (отримала у власність на підставі цивільно-правових угод), не дотримано правил введення його в експлуатацію із подальшою державною реєстрацією.

В даному разі, визнання права власності є способом усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально-визначеного майна.

Дійсно, у відповідності до ч.2 ст. 331 вказаного вище Кодексу, право власності на новостворене нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту його державної реєстрації.

Проте, аналізуючи вказану норму цивільного законодавства в сукупності із її усіма частинами, господарський суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 вказаного Кодексу, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Як зазначалося вище, згідно ст. 392 цього ж Кодексу, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, законодавець надає право особі яка створила об’єкт незавершеного будівництва на відчуження його іншій особі та наявність права у особи яка його придбала на його подальшу державну реєстрацію, тобто реєстрацію (визнання) права власності за набувачем такого майна.

Якщо ж існує таке право у особи яка придбала об’єкт незавершеного будівництва, то правомірним буде твердження про наявність такого ж права у особи яка придбала завершений будівництвом об’єкт нерухомого майна, який попереднім власником не був у встановленому порядку введений в експлуатації та зареєстрований у встановленому чинним законодавством на час завершення будівництва порядку.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про наявність у позивача права, як особи яка придбала об’єкт нерухомого майна без попередньої державної реєстрації на звернення до суду за захистом (визнанням) права власності та відсутністю підстав його невизнання при умові наявності права постійного землекористування.

При цьому, господарським судом враховується, що рішенням Конституційного суду України у справі № 5-рп/2005 від 22.09.2005 р., п.6 розділу Х Земельного кодексу України, яким передбачався обов’язок постійних землекористувачів, яким на такому праві згідно цього Кодексу земельні ділянки належати не можуть, обов’язок до 01.01.2005 р. переоформити їх на право власності чи оренди, визнано неконституційним і визнано безстрокове і не обмежене існування права постійного користування землею, яке виникло у період дії нормативно-правових актів у земельних правовідносинах до вступу у чинність нового Земельного кодексу України, тобто 01.01.2002 р.

Дослідивши усі матеріали справи та давши їм правову оцінку в сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами, тому підлягає задоволенню у повному об’ємі з урахуванням зави про зміну позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 328, 331, 392, 715 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати право власності за закритим акціонерним товариством „Електромонтаж-466” м. Хмельницький, вул. Сковороди,7 (ідентифікаційний код 01417558) на об’єкти нерухомого майна які знаходяться у м. Кам’янець-Подільському по вул. Індустріальній, 2 і складаються з: приміщення майстерні з прибудованим складом загалом площею 639,2 м.кв.; приміщення двоповерхового адміністративно-побутового корпусу, загальною площею 288 м.кв.; приміщення прохідної, площею 6,8 м.кв. та приміщення металевого складу, площею 70,8 м.кв.

Копії рішення надіслати в адреси сторін.

Суддя О.І. Матущак