Рішення № 3933862, 10.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.09 Справа № 15/33

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Сєвєродонецького цеху електрозв’язку №7 Луганської філії «Укртелекому», місто Сєвєродонецьк Луганської області, -

до Державного підприємства «Хімічний завод «Південний»», місто Рубіжне Луганської області, -

про стягнення 119430 грн. 69 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Васюк О.М.. –юрисконсульт, - довіреність №174 від 22.07.08 року;

від відповідача –Тавадян Л.Р. –представник, - довіреність №б/н від 10.04.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

основного боргу у сумі 108359,25 грн., пені у сумі 2595,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 6767,83 грн., 3% річних у сумі 1708,23 грн., а всього 119430,69 грн., нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №30 про взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі ВАТ «Укртелеком»з телекомунікаційною мережею споживача, укладеного між сторонами за цим спором 01.02.08 року, а також судових витрат.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено з 13 лютого до 27 лютого 2009 року –у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану платежів за спірними договорами.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області –в.о. голови суду Рябцевої О.В. від 27.02.09 року у зв’язку з хворобою судді Пономаренка Є.Ю. розгляд справи було доручено судді Середі А.П.

Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 27 лютого до 24 березня 2009 року та з 24 березня до 10 квітня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану розрахунків за вищезгаданим договором.

Представники сторін у судовому засіданні, яке відбулося 10.04.09 року, заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, хоча і підтвердив своєю заявою від 10.04.09 року факт часткового погашення відповідачем боргу у розмірі 26997,44 грн. та наголосив на стягненні з відповідача усіх нарахованих штрафних санкцій (пояснення від 10.04.09 року).

Представник відповідача позов визнав частково –у розмірі основного боргу, наголосивши на тому, що після звернення позивача з цим позовом до суду ним було частково погашено основний борг у сумі 26997,44 грн. (документальні докази додано до справи); він заявив клопотання про врахуванням судом тієї обставини, що відповідач є не тільки державним, але ще і містоутворюючим підприємством та відіграє велику роль у формуванні як місцевого, так і державного бюджетів, і є роботодавцем для багатьох людей (відзив на позов, - вих. №б/н від 10.04.09 року); питання щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій він залишив на розсуд суду.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

01.02.02 року між позивачем («Укртелеком») та відповідачем (споживач) укладено договір №30 про взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі ВАТ «Укртелеком»з телекомунікаційною мережею споживача, за умовами якого «Укртелеком»здійснює з’єднання телекомунікаційної мережі споживача (2048 номерів з номерною ємністю в індексах «93000-93047, «93200-93299», «93400-93999», «94000-94299», «95000-95999»з телекомунікаційною мережею «Укртелекому» у місті Рубіжне, з наданням в користування місцевої телефонної мережі «Укртелекому» та послуг міжміського, міжнародного телефонного зв’язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку) (п.1.1 договору).

«Укртелеком»має право вимагати своєчасної оплати споживачем вартості наданих телекомунікаційних послуг (п.2.2.1)заний щомісячно сплачувати «Укртелекому» вартість наданих телекомунікаційних послуг відповідно до Додатку №3 до договору та рахунків згідно з діючими тарифами (п.2.4.13).

Плата за з’єднання визначається як плата за організацію 75 з’єднувальних ліній для підключення до телекомунікаційної мережі «Укртелекому», нараховується відповідно до встановлених тарифів (Додаток №3) та вноситься споживачем до моменту з’єднання. Підставою для виставлення рахунка є Акт взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі споживача з телекомунікаційною мережею «Укртелекому»в м.Рубіжне. «Укртелеком»починає виставляти рахунки за користування місцевою телефонною мережею з дати підключення до телекомунікаційної мережі, яка є датою оплати споживачем рахунка за організацію з’єднувальних ліній (п.3.1).

Плата за надання у користування місцевої телефонної мережі «Укртелекому»та послуг міжміського, міжнародного телефонного зв’язку, послуг доступу до мережі операторів рухомого (мобільного) зв’язку і нараховується відповідно до встановлених тарифів (п.3.2).

Вартість послуг міжміського, міжнародного телефонного зв’язку та послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку визначається кількістю та тривалістю телефонних розмов за тарифами «Укртелекому»(п.3.3).

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за цим договором в порядку та розмірах, визначених законодавством (п.4.1).

За порушення строків проведення розрахунків споживач сплачує пеню за кожну добу затримки платежу, яка обчислюється від суми заборгованості у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня (п.4.6).

Сплата споживачем основного боргу за розрахунками за телекомунікаційні послуги не є підставою для відмови та не звільняє споживача від сплати пені за прострочення платежу. Сплата споживачем пені не є підставою для відмови та не звільняє споживача від розрахунків за основним боргом (п.4.7).

Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє протягом одного календарного року, з подальшою пролонгацією на кожен наступний рік за умови наявності у споживача прав на АТС (власник, орендар тощо )(п.7.1).

У разі, коли жодна із сторін за два місяці до закінчення строку дії договору не заявить письмово про своє небажання надалі продовжувати стосунки, договір вважається продовженим кожного разу на наступний календарний рік і на тих самих умовах (п.7.2).

Усі розрахунки з «Укртелекомом» за телекомунікаційні послуги, надані абонентам споживача, здійснюються особисто споживачем (п.9.3) (том 1. а.с. 16-19).

01.02.08 року сторони підписали протокол розбіжностей до основного договору, згідно якому п. 9.3 викладено у редакції споживача, а саме: «Усі розрахунки з «Укртелекомом»за міжміський, міжнародний зв’язок, послуги доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку здійснюються особисто абонентами споживача за наявності укладених між ним («Укртелекомом та абонентом споживача) договорів про надання зазначених послуг. За відсутності договору «Укртелекому»з абонентом споживача про надання міжміського, міжнародного зв’язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку розрахунки за надані послуги здійснюються споживачем (том 1. а.с. 23).

До договору додано Додаток №3 Розрахунок вартості мережних ресурсів, що надаються ВАТ «Укртелеком»цехом електрозв’язку №22 міста Рубіжне, підписаний обома сторонами (том 1,а.с.22).

Позивач стверджує, що він на виконання умов цього договору за період з лютого по листопад (включно) 2008 року надав споживачу телекомунікаційних послуг на загальну суму 108359,25 грн., вартість яких споживач станом на 01.12.08 року та на день звернення позивача з позовом до суду (30.01.09 року) не сплатив.

Факт надання послуг телефонного зв’язку на вказану суму підтверджується:

рахунками №5304340 за лютий-листопад 2008 року (том 1, а.с. 26-35);

переліками розрахунків за період з лютого по листопад (включно) 2008 року (том1, а.с. 48-150; том 2, а.с. 1-150; том 3, а.с. 1-150; том 4, а.с. 1-150; том 5, а.с. 1-110);

іншими матеріалами справи.

У зв’язку з утворенням основного боргу у сумі 89496,97 грн. (станом на 01.09.08 року) позивач звернувся до відповідача з претензією №6/1926 від 30.09.08 року (том 1, а.с. 36), яку відповідач повністю визнав та запевнив у тому, що ним буде вжито заходів до його погашення (том 1, а.с. 37), - однак, як вбачається з матеріалів справи, фактично таких заходів не вжив.

Як показало дослідження наданих відповідачем шести платіжних доручень про часткове погашення боргу у сумі 26997,44 грн. (№2559/0 на суму 5000,00 грн.; №2938/0 на суму 5181,68 грн.;№3028/0 на 1808,25 грн.; №3029/0 на 31,56 грн.; від 25.02.09 року кожне; та №2559/2 на суму 8898,59 грн. та №2938/1 на суму 6077,36 грн. –від 24.03.09 року кожне), - такі заходи ним вжиті лише після звернення позивача з позовом до суду.

Позивач надав розрахунок суми позову, згідно з яким станом на 30.01.09 року:

основний борг становить 108359,25 грн.;

інфляційні нарахування - 6767,83 грн.;

3% річних –1708,23 грн.;

пеня за період з 01.06.08 року по 01.12.08 року –2595,38 грн., - тобто загальна сума позову становить 119430,69 грн.

У судовому засіданні 10.04.09 року відповідач довів, а позивач –погодився з тим, що частка основного боргу у розмірі 26997,44 грн. погашена.

З урахуванням цієї обставини на час вирішення спору по суті сума позову складає:

основний борг - 81361,81 грн.;

інфляційні нарахування - 6767,83 грн.;

3% річних –1708,23 грн.;

пеня за період з 01.06.08 року по 01.12.08 року –2595,38 грн., - а всього –92433,25 грн.

Відповідач позов не спростував.

ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

1.Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ст. 509 ЦКУ).

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Цивільним кодексом (ст.530) передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

Якщо боржник припустився неналежного виконання грошового зобов’язання, то відповідно до правила ст.536. ЦКУ за користування чужими грошовими коштами він зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно частині 1 ст. 548 ЦКУ виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Способами забезпечення виконання є стягнення з винної сторони неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Сторони, керуючись статтею 546 ЦКУ, в якій сказано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання, - шляхом укладення додаткових угод до кожного з основних договорів, встановили додатковий вид забезпечення зобов’язання –у вигляді сплати договірної санкції у певній сумі (2.74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення основного договору та/або додаткової угоди до нього) у разі дострокової відмови абонента від основного договору чи додаткової угоди до неї, або ж невиконання чи неналежного виконання ним умов договору та/або додаткової угоди до нього.

Отримавши від позивача послуги мобільного зв’язку, абонент (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

Однак він вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

Тобто відповідач порушив зобов’язання.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення абонентом (відповідачем) своїх зобов’язань за договорами та додатковими угодами до них позивач правомірно скористався правилом частини ст. 615 ЦКУ, в якій сказано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили

Відповідач не довів суду наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Згідно ст.624 названого Кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Статтею 549 ЦКУ встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч.1). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання.

Укладений між сторонами за цим спором договір належить до господарських, а тому при вирішення питання про стягнення пені суд керується частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), згідно якій нарахування пені, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців після виникнення права на таке нарахування.

Дослідження судом розрахунку суми пені, нарахованої позивачем, показало. що порушень чинного законодавства при цьому не припущено.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу для стягнення пені встановлено скорочений –річний термін позовної давності, який позивач також не порушив.

Оскільки у даному випадку спір виник у зв’язку з невиконанням відповідачем грошового зобов’язання, то суд при вирішенні цього спору керується також статтею 625 ЦКУ, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

2.Позивач, дізнавшись про часткове погашення відповідачем суми основного боргу, не вніс корегування до своїх вимог про його стягнення.

Таким чином, суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні та невиконанні своїх зобов’язань за вищезгаданими договорами та додатковими угодами до них.

Відповідач позовні вимоги не спростував; його вищенаведені заперечення проти позову спростовані доказами, наданими позивачем; у суду відсутні правові та фактичні підстави для відмови позивачу у стягненні пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,258,509,525,526,527,530,901 та 903 Цивільного кодексу України; ст. 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Хімічний завод «Південний»», ідентифікаційний код 35283037, яке знаходиться за адресою: місто Рубіжне, вул. Заводська, 1-г Луганської області, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Сєвєродонецького Центру електрозв’язку № 7 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», ідентифікаційний код 01182820, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 3 Луганської області, - основний борг за послуги електрозв’язку у сумі 81361 (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 81 коп.; інфляційні нарахування - 6767 (шість тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 83 коп.; 3% річних –1708 (одна тисяча сімсот вісім) грн. 23 коп.; пеню –2595 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 38 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1194 (одна тисяча сто дев’яносто чотири) грн. 31 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 10.04.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано –13 квітня 2009 року.

Суддя А.П.Середа