Рішення № 39338016, 05.06.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 р. Справа № 917/630/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СіЕйчЕс Україна", 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, під'їзд 7, пов. 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант", 36022, м. Полтава, вул. Миру, 3

про стягнення 226239,07 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 05.06.2014 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 226239,07 грн., у т.ч. 221206,47 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 2887,20 грн. інфляційних нарахувань та 2145,40 грн. 3% річних.

Позивач свого повноважного представника в судове засідання не направив, однак ухвалою від 13.05.2014 року (а.с. 68) його явку в судове засідання не було визнано обов'язковою. У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання так само не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 70), відзиву на позов до суду не надав.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

14.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СіЕйчЕс Україна" (позивач, поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амарант" (відповідач, зерновий склад) був укладений договір складського зберігання за № 140801 (а.с. 11-14), відповідно до якого поклажодавець зобов'язався передати продукцію (пшеницю в кількості 1000 тонн), а зерновий склад - прийняти її на зберігання на умовах, визначених цим договором (п. п. 1.1., 2.1. договору).

Згідно із п. п. 8.1., 8.2. договору складського зберігання № 140801 від 14.08.2012 року (далі - договір) цей договір набирає чинності з моменту укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Строк зберігання продукції - до подання поклажодавцем першої вимоги про його повернення, але не довше, ніж до 31.03.2013 року.

Додатковою угодою б/н від 18.03.2013 року (а.с. 16) термін зберігання продукції продовжений сторонами до 01.06.2013 року.

Як вбачається зі змісту п. 1.2. договору, окрім послуг зі зберігання продукції, відповідач взяв на себе зобов'язання надавати позивачеві послуги по прийманню продукції, доведенню до базисних кондицій по сміттєвій домішці та вологості, а також відвантаженню на залізничний/автомобільний транспорт продукції зі зберігання.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата послуг зернового складу по прийманню, сушці, активному вентилюванню, очистці, зберіганню, відвантаженню, переоформленню та інших послуг проводиться поклажодавцем за затвердженими зерновим складом тарифами (а.с. 15).

У відповідності до п. п. 4.3., 4.4., 5.2. договору оплата послуг по прийманню, сушці, активному вентилюванню, очистці, зберіганню, відвантаженню, переоформленню, а також додаткових послуг проводиться шляхом перерахування належних грошових коштів на розрахунковий рахунок зернового складу та/або внесення готівкових коштів в касу підприємства: не пізніше 3 банківських днів з дня видачі рахунку (за послуги з приймання, сушки, активного вентилювання, очистки, зберігання); до моменту проведення переоформлення, відвантаження (за послуги з переоформлення, відвантаження). Перед відвантаженням продукції зерновий склад здійснює остаточний перерахунок вартості наданих послуг, які сплачуються поклажодавцем до такого відвантаження. Відпуск продукції проводиться після 100% оплати фактично наданих зерновим складом послуг.

В період з 20.08.2012 року по 17.04.2013 року відповідачем були надані позивачеві обумовлені договором послуги на загальну суму 1377263,33 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг, та виставлені відповідні рахунки на оплату послуг (а.с. 17-30, 32-33).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. п. 4.3., 4.4., 5.2. договору позивач на підставі виставлених рахунків сплатив відповідачеві грошові кошти в розмірі 1598469,80 грн., про що свідчать надані до справи платіжні доручення (а.с. 34-41).

Таким чином, різниця між вартістю фактично наданих відповідачем згідно спірного договору послуг та сплаченими позивачем в рахунок оплати послуг грошовими коштами склала 221206,47 грн., про що між сторонами були складені акти звіряння взаємних розрахунків (а.с. 43, 44).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення залишку грошових коштів у розмірі 221206,47 грн. (а.с. 42, 45-46), однак дані вимоги були залишенні без реагування.

За таких обставин позивач прохає стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в сумі 221206,47 грн., а таких нараховані на неї інфляційні витрати в розмірі 2887,20 грн. та 3% річних в розмірі 2145,40 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір носить змішаний характер та містить елементи як договору зберігання (складського зберігання), так і договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 936, 956, 957 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її у схоронності поклажодавцеві. За договором складського зберігання товарний склад (організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності) зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. При цьому письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно приписів ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави (гл. 63) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. При цьому в силу ч. 1 ст. 947 ЦК України до плати за зберігання можуть бути включені витрати зберігача на зберігання речі.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт належного виконання сторонами своїх зобов'язань за спірним договором як в частині надання відповідачем обумовлених цим договором послуг у період з 20.08.2012 року по 17.04.2013 року, так і в частині оплати зазначених послуг позивачем.

Разом із тим, наявні у справі докази свідчать про внесення позивачем грошових коштів в рахунок оплати послуг відповідача в значно більшому розмірі, ніж становить вартість цих послуг. Як вже було вказано, різниця між вартістю фактично наданих відповідачем за договором послуг та сплаченими позивачем в рахунок оплати цих послуг грошовими коштами склала 221206,47 грн. Дані обставини не заперечуються відповідачем у підписаних між сторонами актах звіряння взаємних розрахунків.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (гл. 83) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до приписів ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги в частині стягнення 221206,47 грн. безпідставно набутих грошових коштів є правомірними і обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

В іншій частині (в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних) позовні вимоги судом відхиляються, оскільки в даному випадку відсутній обов'язок боржника сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних (п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" тощо).

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин даної справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" (36022, м. Полтава, вул. Миру, 3, код ЄДРПОУ 31801166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СіЕйчЕс Україна" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, під'їзд 7, пов. 5, код ЄДРПОУ 35704808) - 221206,47 грн. безпідставно набутих грошових коштів та 4424,13 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 10.06.2014 року.

Суддя Гетя Н.Г.