Рішення № 3933786, 05.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.09 Справа № 7/77/09

Суддя Кутищева Н.С.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”, м.Київ.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-проектне підприємство “Променергкомплект”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача: Козак О.Д., дов. б/н від 11.02.2009р.

Від відповідача: Павлов О.О., дов. № 7 від 02.03.2009р.

Закомолкіна О.О., дов. № 5 від 01.02.2009р.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 328336 грн. 80 коп. заборгованості, яка складається з 240100грн.00коп. авансового платежу, 11404 грн. 80 коп. суми пені та неустойки в розмірі 76832 грн. 00 коп. та розірвання договору купівлі-продажу від 24.07.2008р. № 06-219/08-обл.

Позивач обґрунтував свої вимоги договором купівлі-продажу від 24.07.2008р. №06-219/08-обл, ст. ст. 11, 202, 509, 626, 806 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 292, 231, ГКУкраїни.

Ухвалою суду від 20.01.2009р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено в судовому засіданні на 05.03.2009р.

Ухвала суду від 20.01.2009р. була направлена на адреси сторін в установлений законом строк, поштовим відділенням на адресу господарського суду не поверталась, що свідчить про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Представником позивача, в судовому засіданні 05.03.2009р., надане нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог.

Представники відповідача частково визнали заявлені позовні вимоги.

За клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

Судовий процес завершено оголошенням вступної та резолютивної частин рішення по узгодженню з присутніми в судовому засіданні представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між ТОВ «Українська лізингова компанія»(далі за текстом - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - проектним підприємством Променергокомплект»(далі за текстом - відповідач) був укладений договір купівлі-продажу від 24 липня 2008 р. № 06-219/08-обл (надалі - договір (додається).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.5 договору, відповідач, як постачальник за договором, був зобов'язаний передати позивачу, як покупцю за договором, екскаватор гусеничний ЄО 4225а-061 з грейфером 4-х челюсним G 1151 (далі за текстом - майно) для подальшої передачі у фінансовий лізинг користувачу - ТОВ «Екобрикет».

Відповідно до ч. 1статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних та залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч. 1 статті 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингоодержувач) передає або зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, ґрунтуючись на вищезазначених правових нормах, позивачем з відповідачем був укладений договір для передачі майна лізингоодержувачу - ТОВ «Екобрикет».

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з п.4.1 договору, майно мало бути відпущене відповідачем позивачу протягом 45 банківських днів з моменту отримання відповідачем передоплати, визначеної п.3.3.1 договору.

Позивач, в свою чергу, зобов’язувався відповідно до п.2.3 договору фінансового лізингу №01-217/08-обл від 24.07.08 р. передати майно лізингоодержувачу - ТОВ «Екобрикет» в строк до 22.09.08 року (копія договору надається).

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитись від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Листом №1542 від 21.11.08 року ТОВ «Екобрикет»повідомив позивача про розірвання договору фінансового лізингу і висунуло вимогу про повернення позивачем суми авансового платежу, витрат на реєстрацію майна, адмінкомісії та страхування, які були оплачені лізингоодержувачем (копія даного листа додається).

Таким чином, внаслідок невиконання зобов'язань відповідачем, позивачем не виконані зобов'язання перед лізингоодержувачем.

Пунктом 6.4. Договору (купівлі-продажу) передбачено, що у разі порушення відповідачем строку передачі обладнання визначеного п.4.1 більш ніж на 10 днів, позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір. При цьому відповідач зобов'язаний протягом 3-х робочих днів повернути всі отримані від позивача кошти (копії листів позивача про розірвання та повернення авансового платежу за вих. № 901 від 26.11.2008р., № 931 від 03.12.2008р. та № 995 від 12.12.2008р. долучені до матеріалів справи).

Відповідач визнав вимоги позивача щодо повернення авансового платежу, що підтверджується листами за вих. № 344 від 02.12.08 р., № 359 від 11.12.08 р. та №360 від 16.12.08 року (копії листів додаються).

Сума передплати складає 240100 грн. 00 коп., пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1.ст.230ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п.6.3. договору у разі порушення відповідачем строку передачі обладнання визначеного в п.4.1, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи з суми одержаної передоплати (авансу).

Крім того, відповідно п. 57 Постанови Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. №888, якою затверджено Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і яке є чинним на сьогоднішній день, за прострочення поставки або недопоставку продукції постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі 8 процентів від вартості не поставленого в строк товару.

Позивачем пред’явлена до стягнення сума пені в розмірі 11404 грн. 80 коп. Згідно проведеного перерахунку в судовому засіданні, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 11178 грн. 43 коп.

В решті пред’явленої до стягнення суми пені слід відмовити, як пред’явленій необґрунтовано.

В частині позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 76832 грн., яка заявлена позивачем на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. №888, якою затверджено Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, слід відмовити, так як згідно норм діючого законодавства поставка регулюється параграфом першим глави 30-ї Господарського кодексу України і параграфом третім глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 271 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог ГК України та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів. На даний момент вказані документи не були прийняті, таким чином, відносно складу законодавства, яким належить керуватися до реалізації положень ст. 271 ГК України, на даний час є його статті 264-270. В договорі, який укладений сторонами, сторони не передбачили керувати в їх відносинах Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. №888, якою затверджено Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання.

Відповідно до ч. 2 ст. ч 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановленнях договором або законом.

Вимога позивача щодо розірвання договору купівлі-продажу від 24 липня 2008р. № 06-219/08обл, укладений між ТОВ “Українська лізингова компанія” та ТОВ “Виробничо-проектним підприємством “Промнергокомплект”, заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, позов слід задовольнити частково.

Судові витрати, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 193, 230-232, 264-270, 693 ГК України, ст.ст. 526, 625, 651 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу від 24.07.2008р. № 06-219/08-обл, укладений між ТОВ “Українська лізингова компанія” та ТОВ “Виробничо-проектне підприємство “Променергокомплект”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-проектне підприємство “Променергокомплект”, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул.Узбекистанська, 17/16, фактична адреса: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3, літ. “Г” (п/р 26004976712890 в філії “ПУМБ”, м. Запоріжжя, МФО 313623, ЕДРПОУ 31449347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Михайлівська, 12, фактична адреса: 04070, м.Київ, вул. Еллінська, 8 (п/р 26003024740201 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005, ЕДРПОУ 30575865) 240100 грн. 00 коп. предоплати, 11178 грн. 43 коп. суми пені, 2512 грн. 78 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Видати довідку Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” на повернення з Державного бюджету зайве сплаченого держаного мита в розмірі 00 грн. 84 коп.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання “10” березня 2009р.

Суддя Н.С. Кутіщева