Рішення № 3933765, 25.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.05.09 р. Справа № 28/160

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнайтед ФДС”, м.Київ, код ЄДРПОУ 33399801

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк, код ЄДРПОУ 36759020

про стягнення 67315грн.31коп.

Представники:

від позивача: Чікмарьова О.В.

від відповідача: Мірзоян Л.К.

СУТЬ СПОРУ:

З 12.05.2009р. по 20.05.2009р. та з 20.05.2009р. по 25.05.2009р. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Юнайтед ФДС”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 67315грн.31коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар №4/2007 від 20.04.2007р., додатки до даного договору, видаткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків від 07.10.2007р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.01.2009р. порушив провадження у справі № 28/160 та призначив її розгляд на 23.02.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно з яким позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність.

Відповідач надав до суду довідку № 90 від 07.05.2009р. та таблицю нереалізованого товару, отриманого від позивача, станом на 05.05.2009р. за підписом керівника та головного бухгалтеру, в яких зазначив, що товар на суму 47318 грн. 16 коп. не реалізований.

20.05.2009р. позивач надав пояснення, в яких зазначив, що просить стягнути з відповідача борг 46948грн. 14 коп. Позивач зазначив, що сума основного боргу взята з урахуванням проведення відповідачем оплати у розмірі 20000грн. 00коп., та з урахуванням нереалізованого, за твердженням позивача, товару. Тобто позивач зменшив розмір позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України, про що він зазначив в судовому засіданні 20.05.2009р. та 25.05.2009р. (протокол судового засідання від 20.05.2009р., 25.05.2009р.). Суд приймає до уваги ці пояснення та розглядає зменшені позовні вимоги.

25.05.2009р. відповідач надав заперечення на пояснення позивача від 20.05.2009р., в яких зазначив, що не згоден з поясненнями позивача від 20.05.2009р. та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Протягом розгляду справи сторони надавали пояснення по суті спору.

16.03.2009р. сторонами надане клопотання про продовження строку розгляду справи на два місяці. Судом дане клопотання сторін задоволене та ухвалою від 16.03.2009р. строк розгляду справи продовжено до 19.05.2009р. на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України. 12.05.2009р. сторонами надане клопотання про продовження строку розгляду справи на 7 днів. Судом дане клопотання сторін задоволене та ухвалою від 12.05.2009р. строк розгляду справи продовжено до 26.05.2009р. на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

16.03.2009р. позивач надав клопотання про витребування доказів у відповідача, а саме складську довідку за підписом директора, головного бухгалтера та завідуючого складом відповідача по залишкам товару на складі, отриманого від позивача станом на день розгляду справи у суді. Ухвалою від 16.03.2009р. зазначений документ був затребуваний у відповідача.

29.04.2009р. до суду надійшло клопотання позивача щодо стягнення з відповідача в доход державного бюджету України штраф у розмірі до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

20.04.2007р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Юнайтед ФДС”, м.Київ, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк, укладено договір купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар №4/2007 від 20.04.2007р., відповідно з яким продавець (позивач) поставляє та передає у власність покупця, а покупець (відповідач) приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному цим договором, згідно замовленню на поставку та товаросупроводжувальної документації, яка є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Згідно п.8.1 договору, даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 15.01.2008р. Якщо жодна зі сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п.8.2 договору).

Оскільки відповідні заяви сторін про припинення дії договору на 2008р. в матеріалах справи відсутні (доказів зворотнього сторонами не представлено), суд вважає, що даний договір є пролонгованим на 2008р.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар №4/2007 від 20.04.2007р.

Відповідно до п.2.1 договору, поставка товару на склади покупця здійснюється транспортом продавця та за рахунок продавця.

Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що продавець повинен постачати товари своєчасно, у відповідну торгівельну точку, у відповідності до отриманих замовлень на поставку, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності з іншими вимогами, вказаними у замовленні на поставку.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 94506грн.30коп. за період з лютого по травень 2008р., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. В зазначених видаткових накладних є посилання на договір № 4 від 20.04.2007р.

Крім того, позивачем надані відповідні податкові накладні.

Відповідно до пояснень відповідача податкові накладні ним були отримані, що підтверджується реєстрами отриманих податкових накладних, наявних в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних в графі „отримав(ла)” та відповідним штампом підприємства відповідача.

Відповідач в судових засідання підтвердив, що товар отримував в рамках договору №4/2007 від 20.04.2007р.

Згідно п.5.3 договору, покупець повинен оплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 14 банківських днів від моменту реалізації такого товару.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару та здійснив часткове повернення товару, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 67315грн.31коп., що також, на думку позивача, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 07.10.2008р.

Після подачі позовної заяви та порушення провадження по справі відповідач частково сплатив позивачу заборгованість в сумі 20000 грн. 00 коп. (докази оплати наявні в матеріалах справи).

Відповідно до пояснень позивача від 20.05.2009р. та усних пояснень представника позивача в судових засіданнях позовні вимоги були зменшені на цю суму, що відображено в протоколах судових засідань від 20.05.2009р., від 25.05.2009р.

Як зазначено вище, відповідач у відзиві на позов не визнає вказаної позивачем заборгованості, посилаючись на те, що в розумінні п.5.3 договору у останнього не настав строк оплати, оскільки отриманий товар не є реалізованим.

Суд приймає заперечення відповідача та зазначає наступне:

Дійсно, як зазначено вище, згідно п.5.3 договору, покупець повинен оплачувати кожну товарну накладну, переданого продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 14 банківських днів від моменту реалізації такого товару. Розрахунок строків оплати за товари, поставлені до відкриття будь-якого нового торгового об`єкту покупця, починається з моменту офіційного відкриття, а не від дати отримання товару (п.5.4 договору). Відповідно до пояснень відповідача від 12.05.2009р. поставка товару по спірним видатковим накладним здійснювалась після відкриття торгівельних об’єктів.

У позовній заяві позивачем не зазначено з якого саме моменту він вважає, що у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати отриманого товару.

Суду надана таблиця нереалізованого товару, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнайтед ФДС”, м.Київ станом на 05.05.2009р., в якій зазначено, що загальна сума нереалізованого товару складає 47318 грн. 16 коп., що також підтверджується довідкою відповідача № 90 від 07.05.2009р. за підписом головного бухгалтера та керівника відповідача.

В поясненнях від 20.05.2009р. позивач зазначив, що в листі відповідача № 53 від 27.01.2009р., який був направлений позивачу, відповідач просить забрати у нього нереалізований товар на суму 370грн. 02коп. Тобто, позивач робить висновок, що інший поставлений відповідачу товар є реалізованим.

Суд не погоджується з твердженням позивача на підставі наступного.

Відповідно до п. 3.2. договору у випадку виявлення покупцем, що поставлений товар не користується попитом, продавець протягом 3 банківських днів з моменту повідомлення зобов’язаний за згодою з покупцем замінити товар.

Згідно з приписами п. 10.8. договору протягом 14 банківських днів з моменту прийняття рішення про припинення роботи з товаром, що поставлявся покупцю, продавець зобов’язаний прийняти нереалізований товар.

Таким чином, саме відповідач приймає рішення про припинення роботи з товаром, тобто відповідно до вимог договору це право відповідача повернути нереалізований товар, а не обов’язок.

Таким чином, посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на лист № 53 від 27.01.2009р. не приймається судом до уваги.

В період розгляду справи позивач направив відповідачу лист № 68 від 20.03.2009р. (докази направлення відповідачу наявні в матеріалах справи), в якому позивач повідомив відповідача про припинення дії договору № 4/2007 від 20.04.2007р. з 10.04.2009р. та просить повернути нереалізований товар, а також сплатити за реалізований товар.

Як встановлено судом, на момент подачі позовної заяви до суду договір №4/2007 від 20.03.2009р. був діючим, таким чином суд не приймає до уваги лист №68 від 20.03.2009р. в якості належного доказу по справі.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки позивачем не надано суду доказів підтвердження настання строку оплати, суд робить висновок, що в контексті п.5.3 договору у відповідача не настав строк оплати, оскільки отриманий товар не є реалізованим.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнайтед ФДС”, м.Київ щодо стягнення основного боргу в розмірі 46948грн. 14коп. є необґрунтованими, недоведеними, а відтак такими, що підлягають залишенню без задоволенню.

29.04.2009р. до суду надійшло клопотання позивача щодо стягнення з відповідача в доход державного бюджету України штраф у розмірі до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на підставі п.5 ч.1 ст.83 ГПК України. Розглянувши зазначене клопотання суд вважає його безпідставним та таким що не підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнайтед ФДС”, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

За згодою сторін у судовому засіданні 25.05.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 26.05.2009р.

Суддя