Рішення № 3933682, 19.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/68

19.02.09

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Державного підприємства завод «Генератор»

про стягнення 1 362 382,81 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Радзівіло Т.О. –довіреність № Д07/2008/11/12-17 від 12.11.08;

Іваненко І.П. – довіреність № Д07/2008/12-18 від 12.11.08;

від відповідача: Хлапонін Д.Ю. –довіреність б/н від 16.12.08;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась в Господарський суд м. Києва з позовом до Державного підприємства завод «Генератор»про стягнення 924 942,85 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором про постачання електричної енергії № 576 від 29.03.2004 р. повністю не оплатив вартість спожитої електроенергії, заборгувавши позивачу 902 998,30 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 902 998,30 грн. - боргу, 18 076,43 грн. –індексу інфляції, 3 868,12 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –9 249,43 грн. –державного мита, 118, 00 грн. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Окрім, того 03.02.2009 р. позивач через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1 319 243,62 грн. –боргу, 36 982,24 грн. –індексу інфляції, 6 156,95 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати – 13 623,83 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних заперечив. У письмовому відзиві на позов (поданий 19.02.2009 через канцелярію суду) відповідач стверджує, що нарахування позивачем санкцій (з 01.07.2008 р. по 01.12.2008 р.) здійснено в період дії мараторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 23/735-б за заявою АЕК «Київенерго»до ДП «Генератор»про банкрутство, а з 21.07.2008 р. у провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться і триває розгляд справи № 50/155 за заявою ВАТ «державний Ощадний банк України» до ПД «Генератор»про банкрутство.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи викладене відповідач стверджує, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних слід відмовити.

Ухвалою від 13.01.2009 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.02.2009 р.

05.02.2009 р. представник відповідача в судове засідання в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 19.02.2009 р.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, в задоволенні інших позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.02.2009 р. за представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про постачання електричної енергії № 576 (далі - Договір) та Додаток № 4 до Договору.

Відповідно до п.1.1. Договору сторони погодили, що позивач зобов’язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього Договору, а відповідач зобов’язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені Договором та додатками до нього, які є його невід’ємною частиною.

Згідно п. 4.2. Договору для визначення величини використаної електроенергії знімати та надавати за установленою формою позивачу показання розрахункових електролічильників та електролічильників субспоживачів з кожної точки обліку окремо згідно з календарним графіком (Додаток 4), а також вести облік електричної енергії в журналі встановленої форми.

Разом з тим п. 3. Додатку № 4 передбачає, що позивач також може самостійно знімати показання електролічильників та надавати відповідачу для оплати платіжні документи, розрахунки для оплати електроенергії.

Пунктом 3. Додатку № 4 також встановлено, що оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється відповідачем до 25-го числа. Розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються, виходячи з діючих на момент розрахунку тарифів на електричну енергію, враховуючи ПДВ. Розрахунок оплат здійснюється у відповідності до очікуваного споживання електроенергії у розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий період.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав. За період з 01.07.2008 р. по 01.01.2009 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 3 014 804,72 грн., що підтверджується звітами про використану електричну енергію, копії яких долучені до матеріалів справи. У свою чергу, відповідач за поставлену енергію перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 1 684 129,14 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 1 319 243,62 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав повністю, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 319 243,62 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 36 982,24 грн. – індексу інфляції та 6 156,95 грн. –3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та індексу інфляції здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що позивач в період введеного ухвалами Господарського суду м. Києва у справах № 23/735-Б та № 50/155 мараторію на задоволення вимог кредиторів відповідача неправомірно нарахував та заявив до стягнення 36 982,24 грн. –індексу інфляції та 6 156,95 грн. –3% річних тим самим порушивши вимоги п. 4. ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Позовні вимоги щодо стягнення грошових сум індексу інфляції та 3% річних від суми боргу не є конкурсними вимогами, а є поточним боргом, а тому законодавство не перешкоджає стягненню вказаних сум в перерід банкрутства. Крім того, згідно чинного законодавства України індекс інфляції та 3% річних не є санкціями.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства завод «Генератор»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, код ЄДРПОУ 14312453) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –1 319 243 (один мільйон триста дев’ятнадцять тисяч двісті сорок три) грн. 62 коп. –боргу, 36 982 (тридцять шість тисяч дев’ятсот вісімдесят дві) грн. 24 коп. –індексу інфляції, 6 156 (шість тисяч сто п’ятдесят шість) грн. 95 коп. –3 % річних, 13 623 (тринадцять тисяч шістсот двадцять три) грн. 83 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: