Рішення № 39336607, 11.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/7084/13-ц 22-ц/774/861/К/14

Справа № 212/7084/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/861/К/14 суддя Водоп'янов С.М.

Категорія - 46 (ІV) Доповідач - Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Остапенко В.О., Савіної Г.О.

при секретарі: Кузьміній Н.В.

за участі: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа нотаріус Криворізького нотаріального округу ОСОБА_7 про розподіл спільного майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя , -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В серпні 2013 року ОСОБА_2 зернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа нотаріус Криворізького нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання угоди купівлі-продажу автомобіля недійсною.

Вищевказані позови розглядались в одному провадженні.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що з 10 червня 2003 року він перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2

Під час шлюбу в липні 2012 року ними було придбано автомобіль КІА CERATO ЕХ, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, за 105000 грн.

За домовленістю з відповідачкою ОСОБА_2, цей автомобіль був зареєстрований на її ім'я, і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було виписано також на її ім'я.

В даний час шлюб між ними розірвано і вони фактично шлюбні відносини припинили і спільне господарство разом не ведуть.

Згоди про добровільний поділ автомобіля між ними не досягнуто.

07.07.2013 року відповідачка ОСОБА_2 порушуючи його право власності на спірний автомобіль, який був придбаний в шлюбі, без його згоди і відома надала довіреність № 1549 громадянину ОСОБА_6 на право розпорядження автомобілем яку завірив приватний нотаріус Криворізького нотаріального округу ОСОБА_7

15 серпня 2013 року спірний автомобіль було знято з обліку для реалізації, та цього ж дня на підставі довідки - рахунку серії ААВ № 252939 від 15.08.2013 року було зареєстровано за громадянином ОСОБА_4, автомобілю було надано новий реєстраційний номер -AE 6657 HI.

У зв'язку із викладеним ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на ? частину спірного автомобіля, визнати недійсною угоду купівлі-продажу спірного автомобіля, витребувати спірний автомобіль з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_2 судовий збір.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що вона дійсно перебувала з позивачем у шлюбі і вони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу в липні 2012 року ними придбаний автомобіль КІА CERATO ЕХ, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 105000 грн.

Належний їй та позивачу на праві спільної сумісної власності автомобіль КІА CERATO був проданий ними за спільною згодою, коли вони перебували у шлюбі. А кошти, що отримані від його продажу, були розподілені між ними.

Проте крім автомобіля за час шлюбу ними було придбано наступне майно з орієнтовною вартістю на дату розірвання шлюбних відносин:

1. Холодильник ATLANT, вартістю 1000 грн.;

2. Пральна машина Samsung вартістю 1000грн.;

3. Телевізор Samsung вартістю 1000грн.;

4. Газова колонка Ariston вартістю 3 000грн.;

5. Газова плита ВЕКО вартістю 500 грн.;

6. Витяжка ARDO вартістю 200 грн.;

7. Принтер HP вартістю 1000 грн.;

8. Пилосос ВЕКО - 300 грн.,

9. Мікрохвильова піч ARDO - 500 грн.,

10. Диван шириною 1,5м. вартістю 500 грн.;

11. Диван шириною 2 м. вартістю 500 грн. ;

12. Комод вартістю 200 грн.;

13. Шафа вартістю 1000грн.;

14. Кухонний м'який куточок вартістю 500 грн.;

15. Тумба під телевізор вартістю 100 грн.;

16. Жалюзі на вікно у кімнату-1200 грн.;

17. Жалюзі на вікно у кухні - 300 грн.;

18. Обігрівач UFO - 500 грн.;

19. Масляний обігрівач - 100 грн.;

20. Парта дитяча зі стільцем - 500 грн.;

21. Люстра у залі - 150 грн.;

22. Стільці кухонні 2 шт. загальною вартістю - 280 грн.,

23. Блендер ВІШМ- 300 грн.,

Загальна орієнтовна вартість цього майна складає: 14 630 грн.

ОСОБА_2 в своїй позовній заяві просила виділити ОСОБА_1 майно на загальну суму 7230 грн., а саме;

телевізор Samsung вартістю 1000 грн.;

газову колонку Ariston вартістю 3000грн.;

газову плиту ВЕКО вартістю 500 грн.;

витяжку ARDO вартістю 200 грн.;

диван шириною 1,5м. вартістю 500 грн.;

диван шириною 2 м. вартістю 500 грн.;

комод вартістю 200 грн.;

кухонний м'який куточок вартістю 500 грн.;

тумбу під телевізор вартістю 100 грн.;

жалюзі на вікно у кухні - 300 грн.;

люстру у залі - 150 грн.;

стільці кухонні 2 шт. загальною вартістю - 280 грн.

Судові витрати просила покласти на ОСОБА_1

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його позовних вимог, позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені його позовних вимог та ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що судом першої інстанції не з'ясовано в повній мірі обставин справи.

Зокрема судом не враховано, що відповідно до вимог ст. 60 Сімейного Кодексу України спірний автомобіль є спільною сумісною власністю позивача і відповідача по справі, не враховано, що ? частки автомобіля належить позивачу та те, що спірний автомобіль продано без його згоди.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 10 червня 2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу в липні 2012 року ними було придбано автомобіль КІА CERATO ЕХ, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, за 105000 грн., який відповідно до вимог ст. 60 СК України є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

За домовленістю з відповідачкою ОСОБА_2, цей автомобіль був зареєстрований на її ім'я, і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було виписано також на її ім'я.

07.07.2013 року, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 відповідачка ОСОБА_2, порушуючи його право власності на спірний автомобіль, який був придбаний в шлюбі, без його згоди і відома надала довіреність № 1549 громадянину ОСОБА_6 на право розпорядження автомобілем яку завірив приватний нотаріус Криворізького нотаріального округу ОСОБА_7

15 серпня 2013 року спірний автомобіль було знято з обліку для реалізації, та цього ж дня продано на підставі довідки - рахунку серії ААВ № 252939 від 15.08.2013 року та було зареєстровано за громадянином ОСОБА_4 Автомобілю було надано новий реєстраційний номер -НОМЕР_3, чого сторони не оспорюють.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що він не надав суду доказів щодо вимог поділу майна, а саме спірного автомобіля та з того, що відповідач ОСОБА_2 була належним власником спірного автомобіля та мала право його відчуження.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна.

Оскільки ОСОБА_2 було подано зустрічний позов, судом першої інстанції встановлено обсяг спільно нажитого майна, та ухвалено в цій частині рішення.

П. 30 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачена рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів, відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, про те, що кошти, отримані нею від продажу спірного автомобіля, були розподілені між нею та ОСОБА_1

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 15.08.2013 року продала спірний автомобіль, який відповідно до вимог ст.60 СК України був об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Шлюб між сторонами розірвано 19.08.2013 року, тому, відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» необхідно врахувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Отже з огляду на вищевикладене кошти, одержані ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу спірного автомобіля, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягають розподілу між сторонами в рівних частках, відповідно до вимог ст. 70 СК України, сума за яку продано спірний автомобіль сторонами не оспорюється.

Щодо позовних вимог позивача про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, то вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною оспорюванню угоди купівлі-продажу автомобіля позивач не вказав, а суд першої інстанції не встановив підстав, з якими норми глави 16 ЦК України пов'язують необхідність визнання угоди недійсною.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з ст. 388 ЦК України добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 від свого імені уповноважила нотаріально посвідченою довіреністю, яка була чинна на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу автомобіля, відповідача ОСОБА_6 продати спірний автомобіль. Отже ОСОБА_6 не відчужував вдруге автомобіль ОСОБА_4, а виконував доручення ОСОБА_2 і діяв в її інтересах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, в цій частині нового рішення про часткове задоволення його позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_2 ? частини вартості проданого спірного автомобіля в сумі 45600 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 456 грн.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа нотаріус Криворізького нотаріального округу ОСОБА_7 про розподіл спільного майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа нотаріус Криворізького нотаріального округу ОСОБА_7 про розподіл спільного майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним задовольнити частково.

Розділити майно подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість ? частини автомобіля КІА CERATO ЕХ, який був проданий ОСОБА_2 15 серпня 2013 року за довіреністю ОСОБА_4, рахунок № 252939, в розмірі 45 600 (сорок п'ять тисяч шістсот) грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову в розмірі 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: