Рішення № 3933610, 25.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.09 р. Справа № 37/235

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Левшиної Г.В., Джарти В.В., при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Акціонерного товариства „Індустріально - експортний банк”, м. Київ, ідентифікаційний код 14361575

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко”, м. Волноваха, ідентифікаційний код 32362833

про: стягнення заборгованості в сумі 17 937 889,44 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Бурлака В.В (за довіреністю № 5843 від 19.11.2008р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд відбувається з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Ухвалою від 09.01.2009р. провадження у справі зупинено, ухвалою від 16.03.2009р. поновлено та призначено до розгляду на 26.03.2009р. Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 26.03.2009р. на 23.04.2009р., з 23.04.2009р. на 19.05.2009р., з 19.05.2009р. на 26.05.2009р., з 26.05.2009р. на 16.06.2009р., з 16.06.2009р. на 25.06.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерне товариство „Індустріально - експортний банк”, м. Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко”, м. Волноваха (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 16 396 390,27 грн., з яких: 10736380грн. – заборгованість за основним зобов’язанням; 1286446,89грн. – заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами; 1980691,78грн. – заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, що обліковується поза балансом; 212551грн. – заборгованість по сплаті комісії; 349553,86грн. – заборгованість по сплаті комісії, що обліковується поза балансом; 1830786,74грн. – штрафні санкції за несвоєчасно повернутий кредит та несплату відсотків за його користування.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за кредитними договорами № 1188/5-Дон від 28.12.2005р. та №161/6-Дон від 23.03.2006р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, а також – відмову керівництва Відповідача від проведення будь-яких переговорів з приводу погашення заборгованості.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає кредитні договори №1188/5-Дон від 28.12.2005р. та №161/6-Дон від 23.03.2006р., розрахунок суми позовних вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із позовною заявою Позивач надав заяву про забезпечення позову (а.с.а.с.19,20 т.1) шляхом накладання арешту на все майно та грошові кошти Відповідача в межах суми заявлених позовних вимог.

На виконання вимог ухвал суду та задля підтвердження своєю позиції Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.35-73, 116, 117, 119, 120 т.1, а.с.а.с.3-136, 143-158 т.2, 1-16, 21-34 т.3 ), у тому числі:

– додаткові пояснення, надані у судовому засіданні 26.05.2009р., щодо доказів надання Відповідачу кредиту, нарахування заборгованості з комісії та розміру відсотків за користування кредитними коштами, а також – договорів, укладених задля забезпечення грошових зобов’язань;

- пояснення, надані через канцелярію суду 24.06.2008р., щодо стану реалізації права вимоги за договорам, укладеними на забезпечення грошових зобов’язань Відповідача, та розрахунку вимог за пенею.

Заявою № б/н, поданою через канцелярію суду 18.05.2009р. (а.с.118 т.1) Позивач збільшив позовні вимог, вимагаючи стягнення 17937889,44грн., з яких 10736380грн. – сума простроченої кредитної заборгованості; 4021723,54грн. – сума прострочених відсотків по кредиту; 593765,97грн. – сума простроченої комісії; 2586019,93грн. – пеня по простроченому кредиту та відсоткам.

Заявою б/н від 11.06.2009р. (а.с.1 т.3) доповнені підстави позову в частині вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати комісії.

05.01.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство Данко”, м. Волноваха Донецької обл. (Позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства „Індустріально - експортний банк”, м. Київ (Відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсними кредитних договорів № 1188/5-Дон від 28.12.2005р. та № 161/6-Дон від 23.03.2006р.

Ухвалою суду від 05.01.2009р. (а.с.30 т.1) зустрічний позов було повернуто без розгляду. За результатами апеляційного перегляду зазначеної ухвали, Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. (а.с.а.с.91,92 т.1) вона залишена без змін.

У судові засідання представник Відповідача не з’являвся, витребувані судом документи не надавав, хоча про судовий розгляд був повідомлений належним чином, що вбачається з поштових повідомлень про отримання ухвал суду (а.с.а.с. 113 т.1, 142 т.2). При цьому, кореспонденція надсилалась Відповідачу судом за адресою, вказаною ним у зустрічному позові (а.с.а.с.28,29 т.1), та визначеною згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.154-156 т.2), достовірність яких (відомостей) презюмується в силу ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Крім того, Відповідач ухилявся від підписання (з зауваженнями або без) актів звірення розрахунків (а.с.а.с.41, 42 т.1, а.с.а.с.145-153 т.2) які складалися та надсилалися (а.с.а.с.43, 44 т.1, а.с.а.с.157, 158 т.2) Позивачем на вимогу суду.

Ухвалою суду від 16.06.2009р. задля встановлення обставин справи, формування достатньої доказовою бази для надання їм належної правової оцінки, у Відділу державної виконавчої служби (підрозділу примусового виконання рішень) Головного управління юстиції у Донецькій області були витребувані відомості про поточний стан проведення виконавчого провадження із здійснення стягнення на користь Акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк” з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” за виконавчими написами приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Ареп’євої О.О. №3194 та №3195.

Наразі витребувані відомості та документи надані не були.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачам документи, неявка його представника у судові засіданні та ненадання витребуваних судом документів, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України та закінчення 26.06.2009р. процесуальних строків розгляду справи (з урахуванням їх продовження у встановленому порядку), істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2005р. між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем (Позичальником) укладено кредитний договір № 1188/-Дон (а.с.а.с.7-12 т.1), за яким Позивач відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 8000000,00 грн., в рамках якої Банк надає позичальнику кредит, наступними траншами: перший транш в розмірі 4000000,00грн. після оформлення в забезпечення наступного майна: іпотека нерухомості загальною заставною вартістю 1108440,00грн.; автомобіля ГАЗ 4301 1995 р. в. заставною вартістю 8840,00грн.; сільгосптехніки строком виготовлення до 5 років загальною заставною вартістю149460,00грн.; сільгосптехніки строком виготовлення старше 5 років загальною заставною вартістю 460530,00грн.; товарів в обороті (гербіциди) загальною заставною вартістю 910440,00грн., гусей в кількості 10168 гол., живою вагою 32716,00грн., загальною заставною вартістю 294444,00грн.; качки в кількості 8718 гол., живою вагою 18548,00грн., загальною заставною вартістю 166932,00грн.; свині в кількості 123 гол., живою вагою 10924,00грн., загальною заставною вартістю 65540,00грн.; велика рогата худоба в кількості 91 гол., живою вагою 22354,00грн., загальною заставною вартістю 89416,00грн.; вівці в кількості 388 гол., живою вагою 13956,00грн., загальною заставною вартістю 133980,00грн.; майбутній урожай озимої пшениці з площі 9809 га в кількості 2842 тон, загальною заставною вартістю 896800,00грн.; насіння озимої пшениці в кількості 1520 тон по ціні 950,00грн. за тону загальною заставною вартістю 760000,00грн.; насіння ячменю ярового в кількості 1680тон по ціні 580,00 грн. за тону загальною заставною вартістю 588000,00грн. Наступні транші надавати після оформлення в забезпечення наступного майна: іпотека нерухомості загальною заставною вартістю 2079775,00грн.; сільгосптехніки загальною заставною вартістю 1072733,20грн.; автомобілів загальною заставною вартістю 877932,55грн.

Положеннями п. 1.2. кредитного договору сторони узгодили умови щодо строків функціонування кредитної лінії з 28.12.2005р. до 28.12.2006р. із визначенням відповідного графіку.

У п. 1.3. договору сторони визначали призначенням кредиту поповнення обігових коштів, а в п. 1.4. встановили відсоткову ставку на рівні 17% річних.

Положеннями п.п. 2.1. та 2.12. договору передбачається, що погашення кредиту має здійснюватися Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок №20629000392003 в філії „Донецька дирекція „АТ „Індекс-Банк”, який (рахунок) відкривається Кредитором у якості позичкового.

Згідно п. 2.11. договору Позичальник зобов’язується щомісячно, до „30/31” числа кожного місяця включно, та разом з повним погашенням кредит, погашати відсотки за користування кредитом шляхом перерахування грошових коштів в валюті кредиту на вказаний в п. 2.1. рахунок.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що виконання зобов’язань Позичальника за даним договором по поверненню кредиту, відсотків за кредит, плати за обслуговування кредитної лінії та пені забезпечується: договором застави продуктів тваринництва №1188/5-Дон від 28.12.2005р., договором про заставу автотранспортного засобу №1188/5-Дон від 28.12.2005р., договором застави майбутнього вражаю №1188/5-Дон від 28.12.2005р., договором застави основних засобів №1188/5-Дон від 28.12.2005р., договором про заставу товарів обігу №1188/5-Дон від 28.12.2005р., договором про заставу товарів на складі №1188/5-Дон від 28.12.2005р.

Розділом 4 кредитного договору сторони визначили умови щодо відповідальності, встановивши, серед іншого: п.4.1. відповідальність Позичальника перед Кредитором за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом та/або плати за обслуговування кредитної лінії, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення прострочення заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення; п.4.2 – в разі використання кредиту не за цільовим призначенням, позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 25 відсотків від суми коштів, використаних не за цільовим призначенням.

23.03.2006р. між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем (Позичальником) укладено кредитний договір № 161/6-Дон (а.с.а.с.13-16 т.1), за яким Кредитор надає Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 6738720,00грн. зі сплатою 17% річних на умовах, визначених цим договором, на термін користування з 23.03.2006р. до 23.03.2009р. із визначенням відповідного графіку, для придбання сільгосптехніки згідно договору купівлі-продажу №192 АТ від 12.12.2005р., укладеного між Відповідачем та ТОВ „АгроТек”.

Положеннями п.п. 2.1. та 2.10. договору передбачається, що погашення кредиту має здійснюватися Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок №20639000392004 в філії „Донецька дирекція „АТ „Індекс-Банк”, який (рахунок) відкривається Кредитором у якості позичкового.

Згідно п. 2.19. договору Позичальник зобов’язується щомісячно, до „30/31” числа кожного місяця включно, та разом з повним погашенням кредит, погашати відсотки за користування кредитом шляхом перерахування грошових коштів в валюті кредиту на рахунок № 20684000392004 в філії „Донецька дирекція „АТ „Індекс-Банк”.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що виконання зобов’язань Позичальника за даним договором по поверненню кредиту, відсотків за кредит, пені та штрафів забезпечується: договором застави основних засобів № 161/6-Дон від 23.03.2006р.

Розділом 4 кредитного договору сторони визначили умови щодо відповідальності, встановивши, серед іншого: п.4.1. відповідальність Позичальника перед Кредитором за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом та/або плати за обслуговування кредитної лінії у вигляді пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення прострочення заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення; п.4.2 – в разі використання кредиту не за цільовим призначенням, позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 25 відсотків від суми коштів, використаних не за цільовим призначенням.

Листом №78/16 від 2986 від 24.07.2007р. (а.с.116 т.1), який згідно повідомлення про вручення поштового відправлення був отриманий Відповідачем 25.07.2007р. (а.с.117 т.1), Позивач зазначав про наявну заборгованість та нараховані штрафні санкції за кредитним договором та пропонував її погашення задля уникнення звернення Кредитора до нотаріусу або суду.

При цьому, п. 2.17. кредитного договору встановлює право Кредитора достроково вимагати повернення суми заборгованості за кредитним договором (кредиту, відсотків за кредитом, пені та штрафів) в разі порушення Позичальником умов цього договору.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи банківських виписках (а.с.а.с.13-62 т.2) про рух грошових коштів між сторонами за кредитних договорів №1188/5-Дон від 28.12.2005р. та №161-Дон від 23.03.2006р.:

· Відповідач за кредитним договором №1188/5-Дон від 28.12.2005р. отримав від Позивача кредитних коштів у сумі 800000грн., тоді як повернув лише 3750000грн.; процентів нараховано у сумі 2931151,63грн., сплачено – 1369363,97грн.

· Відповідач за кредитним договором №161-Дон від 23.03.2006р. отримав від Позивача кредитних коштів у сумі 6738720грн., тоді як повернув лише 252340грн.; процентів нараховано у сумі 3436859,61грн., сплачено – 976923,73грн.

Додатковими угодами №392-1 від 28.12.2005р. (а.с.66 т.2) та № 392-2 від 23.03.2006р. (а.с. 67 т.2) до договору №73/19-392 банківського рахунку від 12.05.2005р. (а.с.а.с.63-65 т.2), сторони дійшли згоди щодо обов’язків Відповідача здійснювати щомісячну сплату комісії за ведення поточного рахунку Клієнта (Відповідач) у розмірі 3% річних, які нараховуються на залишок кредитної заборгованості згідно кредитних договорів №1188/5-Дон від 28.12.2005р. та №161-Дон від 23.03.2006р. відповідно.

Грошові зобов’язання Позичальника перед Кредитором за кредитними договорами №1188/5-Дон від 28.12.2005р. та №161-Дон від 23.03.2006р., у тому числі – щодо погашення кредиту, сплати відсотків, штрафних санкцій та інших витрат, забезпечені укладеними між сторонами наступними договорами (а.с.а.с.69-115 т.2): застави основних засобів №161/6-Дон від 23.03.2006р.; про заставу автотранспортного засобу №1188/5-Дон від 18.01.2006р.; застави основних засобів №1188/5-Дон від 28.12.2005р.; застави основних засобів №1188/5-Дон від 18.01.2006р.; про заставу продуктів тваринництва №1188/5-Дон від 28.12.2005р.; іпотеки нежитлового приміщення №1188/5-Дон від 27.01.2006р.; іпотеки нежитлового приміщення №1188/5-Дон від 24.08.2006р.; про заставу товарів на складі №1185-Дон від 09.08.2006р.; застави майбутнього врожаю №1188/5-Дон від 28.12.2005р.; про заставу товарів на складі №1188/5-Дон від 01.09.2006р.; застави майбутнього врожаю №1188/5-Дон-2 від 27.04.2006р.; про заставу товарів в обігу №1188/5-Дон від 28.12.2005р.; про заставу товарів на складі №1188/5-Дон від 28.12.2005р.; про заставу автотранспортного засобу №1188/5-Дон від 28.12.2005р.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов’язань за кредитними договорами № 1188/5-Дон від 28.12.2005р. та №161/6-Дон від 23.03.2006р., за зверненням Позивача приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ареп’євою О.О. 26.09.2007р. були здійснені виконавчі написи №3194 та №3195, за якими запропоновано звернути стягнення на майно Відповідача, визначене у вказаних вище договорах застави (іпотеки) задля погашення його грошових зобов’язань перед Позивачем за кредитними договорами №1188/5-Дон від 28.12.2005р. та №161-Дон від 23.03.2006р.

На підставі вказаних виконавчих написів головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Донецькій області 11.10.2007р. були відкриті виконавчі провадження №555/6-6н та №554/6-6н (а.с.а.с.121, 122 т.2).

Із наданого 24.06.2009р. Позивачем разом із поясненнями листування та певних матеріалів виконавчого провадження (а.с.а.с.21-34 т.3) не вбачається, що вимоги Стягувача (Банку) за вказаними виконавчими провадженнями були задоволені Боржником (Відповідачем) – будь-яких доказів іншого ані Відповідачем, ані державною виконавчою службою на вимоги суду до матеріалів справи не надано.

За таких обставин Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Заявою № б/н, поданою через канцелярію суду 18.05.2009р. (а.с.118 т.1) та заявою б/н від 11.06.2009р. (а.с.1 т.3) Позивач збільшив позовні вимоги, вимагаючи стягнення 17937889,44грн., з яких 10736380грн. – сума простроченої кредитної заборгованості; 4021723,54грн. – сума прострочених відсотків по кредиту; 593765,97грн. – сума простроченої комісії; 2586019,93грн. – пеня по простроченому кредиту та відсоткам, та доповнив підстави цих вимог в частині стягнення заборгованості з комісії. Зазначене збільшення зумовлено виникненням додаткової заборгованості за кредитними договорами в перебігу розгляду цієї справи.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву не надав, процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження.

Суд розглядає справу в контексті позовної заяви з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог (а.с.118 т.1) і про зміну підстав позову шляхом їх доповнення (а.с.1 т3).

Відносно об’єднання в межах одного провадження вимог щодо сплати основного боргу, процентів, комісій та штрафних санкцій за двома кредитними договорами, суд зазначає, що зазначені вимоги є однорідними (грошовими), об’єднанні підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобов’язань), сумісний розгляд цих вимог не утруднює вирішення спору і сприяє дотриманню процесуальної економії, що узгоджується із принципом розумності, передбаченим п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, та відповідає змісту права на ефективний судовий захист, гарантованого положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. (в контексті адекватності та своєчасності) та приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, до прийняття рішення у справі позивач управнений в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшувати розмір позовних вимог та доповнювати підстави позову.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю природою укладені між Позивачем та Відповідачем договір №1188/5-Дон від 28.12.2005р. та договір №161/6-Дон від 23.03.2006р. є кредитними договорами у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

В свою чергу, договір банківського рахунку №73/19-392 від 12.05.2005р. та додаткові угоди №392-1 від 28.12.2005р. і №392-2 від 23.03.2006р. опосередковують правовідносини між Позивачем та Відповідачем, передбачені положеннями ст. 1066 Цивільного кодексу України. При цьому, за змістом п. 6.3. ст. 6 та п.7.1.2. ст.7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, а також – Інструкції „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах”, затвердженої Постановою НБУ від 12.11.2003р. №492, не вбачається обмежень щодо встановлення комісійної винагороди банку за обслуговування поточного рахунку, що у сукупності із принципом свободи договору, закріпленому у п.3 ч. ст.6, ч.2 ст.6 та ст. 627 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про можливість встановлення грошових зобов’язань у такий спосіб.

Отже, в контексті зазначених норм укладені між Позивачем та Відповідачем кредитні договори та договір банківського рахунку (з додатковими угодами) є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобов’язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним та сплати комісії, визначених (зобов’язань) умовами таких договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачу суми кредиту та сплати процентів за весь період користування ним згідно умов кредитних договорів.

Зазначена позиція у повній мірі стосується із зобов’язань Відповідача зі сплати комісії згідно додаткових угод до банківського рахунку №73/19-392.

Як встановлено ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань Відповідачем є їх порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення зобов’язань з повернення позики позичальником є сплата останнім на користь позикодавця грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи банківських виписок (а.с.а.с.13-62 т.2) Відповідач отримав від Позивача кредитні кошти:

- за кредитним договором №1188/5-Дон від 28.12.2005р. у загальному розмірі 800000грн., з остаточною датою повернення до 28.12.2006р.

- за кредитним договором №161/6-Дон від 23.03.2006р. у загальному розмірі 6738720грн., з остаточною датою повернення до 23.03.2009р. (без урахування ініціювання дострокового повернення).

В свою чергу, Відповідачем станом на поточний момент було повернуто:

- за кредитним договором №1188/5-Дон від 28.12.2005р. – 3750000грн.;

- за кредитним договором №161/6-Дон від 23.03.2006р. - 252340грн., таким чином розмір заборгованості за цими договорами становить 4250000грн. і 6486380грн. відповідно.

Відповідач наявність вказаної заборгованості в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростував та не довів припинення відповідних грошових зобов’язань будь-яким передбаченим законом способом, у тому числі – внаслідок реалізації Позивачем прав заставо- та іпотекодержателя за відповідними договорами (а.с.а.с.69-120 т.2).

За таких обставин, позовні вимог в частині стягнення заборгованості (по тілу кредиту) за кредитними договорами у загальному розмірі 10736380грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

Перевіривши арифметичних розрахунок вимог Позивача щодо відсотків за користування наданими кредитами виходячи із ставки 17% річних, приведений (розрахунок) в актах звірки заборгованості від 18.05.2009р. (а.с.а.с.145-153 т. 2), суд встановив, що такий розрахунок відповідає умовам договорів, встановленим на підставі наявних в матеріалах справи обставин виконання Відповідачем грошових зобов’язань, у зв’язку із чим вимоги про стягнення заборгованості за відсотками:

- за кредитним договором №161/6-Дон від 23.03.2006р. у сумі 2459935,88грн.;

- за кредитним договором №1188/5-Дон від 28.12.2005р. у сумі 1561787,66грн.

і у загальному розмірі 4021723,54грн. задовольняються судом відповідно до приписів ст.ст. 625, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, заважаючи на відсутність в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів припинення відповідних грошових зобов’язань в порядку, передбаченому ст.202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України.

Перевіривши арифметичний розрахунок вимог Позивача щодо комісійної винагороди за обслуговування поточних рахунків згідно додаткових угод до банківського рахунку №73/19-392, викладений актах звірки заборгованості по комісії (а.с.а.с. 145-153 т.2), суд встановив, що такий розрахунок відповідає умовам додаткових угод, встановленим на підставі наявних в матеріалах справи обставин виконання Відповідачем грошових зобов’язань (розміру залишку заборгованості за кредитом – як база для нарахування відповідної комісії), у зв’язку із чим вимоги про стягнення заборгованості за відсотками:

- за додатковою угодою №392-1 від 28.12.2005р. до договору банківського рахунку - у сумі 235438,36грн.;

- за додатковою угодою №392-2 від 23.03.2006р. - у сумі 358327,61грн.

і у загальному розмірі 593765,97грн. задовольняються судом відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України, заважаючи на відсутність в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів припинення відповідних грошових зобов’язань в порядку, передбаченому ст.202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України.

Стосовно вимог про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості за кредитом та відсотками, позиція судової колегії полягає у наступному

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення повернення кредиту та відсотків сформульована безпосередньо у п. 4.1. кожного з кредитних договорів, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Як встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня коли, зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Оскільки положення укладених між сторонами кредитних договорів не містять застереження відносно можливості нарахування пені за межами такого 6-ти місячного строку, так само, як і не встановлено таких застережень діючим законодавством, суд вважає за можливе здійснити стягнення пені, нарахованої включно в межах цього 6-ти місячного строку. При цьому, посилання в п. 4.1. кожного з кредитних договорів на те, що пеня нараховується на суму непогашеного платежу за кожен день прострочення відповідним застереженням у розумінні ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України кваліфікуватися не може, так як відтворює лише встановлене у ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України порядок нарахування пені, за яким (порядком) законодавцем здійснено розподіл неустойки на штраф та пеню.

Арифметичний перерахунок пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційної бази „Законодавство”, з урахуванням висновку щодо періоду можливого правомірного нарахування пені, а також – частково здійснених Відповідачем платежів, що зменшили базу нарахування, встановив, що:

1. відносно пені за кредитним договором №1188/5-Дон від 28.12.2005р., нарахованої на:

- тіло кредиту – правомірні вимоги становлять суму у розмірі 358746,58 грн.;

- відсотки за користування кредитом – правомірні вимоги становлять суму у розмірі 30806,39 грн.

2. відносно пені за кредитним договором №161/6-Дон від 23.03.2006р., нарахованої на:

- тіло кредиту – правомірні вимоги становлять суму у розмірі 585617,23 грн.;

- відсотки за користування кредитом – правомірні вимоги становлять суму у розмірі 248798,03 грн.

і, відповідно, у сукупності складають суму у розмірі 1223968,23грн., в межах якої відповідні вимоги задовольняються судом.

Відтак, решта вимог щодо пені судом відхиляються як юридично неспроможні в контексті обмежувального строку її нарахування.

Суд відмовляє у задоволенні заяви 355-4/129 від 02.12.2008р. (а.с.а.с.19,20 т.1) Позивача про забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно і грошові кошти Відповідача в межах первісно визначеної суми позовних вимог у розмірі 16396390,27грн., з урахуванням наступного:

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов’язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. №01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення відповідними доказами наявність зазначеної обов’язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку – Позивача.

Між тим, за висновком суду, Позивачем на надано належним та переконливих доказів на підтвердження обґрунтованості припущення утруднення або унеможливлення виконання рішення у цій справі, зумовлене, за твердженням заявника, ймовірністю протиправного відчуження активів Відповідачем. Дійсно, надані до матеріалів справи рішення інших судів відносно Відповідача лише можуть підтверджувати про наявність зобов’язань останнього перед іншими особами, проте не вказують самі по собі про наявність намірів вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання виконання рішення у цій справі.

Судом також приймається до уваги, що грошові вимоги Позивача, які були предметом розгляду у цій справі, забезпечені заставою та іпотекою майна Відповідача, щодо якого державною виконавчою службою навіть розпочато звернення стягнення задля задоволення таких вимог. В свою чергу, за змістом ст.ст. 1, 3, 9 Закону України „Про іпотеку” та ст.ст. 1, 17 Закону України „Про заставу” статус Позивача як іпотеко- і застоводержателя гарантує забезпечення задоволення його вимог за рахунок відповідного майна, відносно якого сторони під час укладання відповідних угод дійшли згоди про його достатність для забезпечення відповідних зобов’язань, та унеможливлює правомірне відчуження такого майна без попереднього погодження із Кредитором.

У світлі викладеного, за відсутністю інших належних доказів ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення у цій справі внаслідок відповідних дій Відповідача, на запобігання яким спрямовані запропоновані Позивачем заходи, суд дійшов висновку, що їх (заходів) застосування призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін.

У відповідності до вимог ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача, оскільки саме внаслідок його неправомірних дій виник розглядуваний спір, а розміру задоволених судом вимог відповідає максимальний розмір державного мита, фактично сплачений Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства „Індустріально - експортний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 14361575) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко”, м. Волноваха (ідентифікаційний код 32362833) про стягнення 17937889,44грн., з яких 10736380грн. – сума простроченої кредитної заборгованості; 4021723,54грн. – сума прострочених відсотків по кредиту; 593765,97грн. – сума простроченої комісії; 2586019,93грн. – пеня по простроченому кредиту та відсоткам, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко”, м. Волноваха (ідентифікаційний код 32362833) на користь Акціонерного товариства „Індустріально - експортний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 14361575): заборгованість за кредитом у сумі 10736380грн., заборгованість за відсотками у сумі 4021723,54грн., заборгованість за комісією у сумі 593765,97грн., та пеню в сумі - 1223968,23грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко”, м. Волноваха (ідентифікаційний код 32362833) на користь Акціонерного товариства „Індустріально - експортний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 14361575): відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 25500 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 25.06.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 25.06.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя