Рішення № 3933556, 26.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/8

26.01.09

За позовом Закритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Енерголізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»

про стягнення 125 528,32 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Сизов Ю.Ю. –довіреність б/н від 03.01.09;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Лізингова компанія «Енерголізинг»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт»про стягнення 125 528,32 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором фінансового лізингу № 3 від 16.03.2006 р. своєчасно не сплачує лізингові платежі, тим самим заборгувавши позивачу 106 367,35 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 106 367,35 грн. - боргу, 5 688,72 грн. –пені, 11 066,21 грн. –індексу інфляції, 2 460,04 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –1 255,82 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 12.12.2008 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.01.2009 р.

15.01.2009 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 26.01.2009 р.

26.01.2009 р. представник відповідача повторно в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чино.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.01.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № 3 (далі - Договір), згідно умов якого (п. 1.1, 1.2), сторони погодили, що позивач згідно заявки на фінансовий лізинг № 1/03 від 14.03.2006 р. (додаток № 1 до цього Договору) відповідача, за Договором № 2503Т-601П від 23.02.2006 р. здійснює придбання у ТОВ «БелМТЗцентр» трактори, а саме МТЗ 82.1 у кількості 5 од., МТЗ 892 у кількості 1 од. та МТЗ 1221.2 у кількості 1 од. (далі - майно), та передає їх відповідачу, а відповідач отримує їх від позивача в платне користування на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору вартість майна, що передається в фінансовий лізинг складає 576 833,33 грн., крім того ПДВ 115 366,67 грн.

Строк лізингу складає 36 місяців з моменту передачі майна в лізинг згідно Розділу 4. цього Договору (п. 2.1 Договору).

Пунктами 3.1 та 3.4 Договору встановлено, що плата за користування об’єктом лізингу вноситься відповідачем у вигляді лізингових платежів. Перерахування лізингових платежів проводиться відповідачем на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в рахунку-фактурі згідно графіку лізингових платежів, що є невід’ємною частиною цього Договору не пізніше 25 календарного дня місяця, вказаного в графіку.

Згідно з п. 4.1 передача позивачем та прийняття відповідачем майна в лізинг засвідчується актом прийому-передачі майна в лізинг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання по передачі обумовленого в Договорі майна, що підтверджується двостороннім актом-прийому від 31.03.2006 р. (копія у справі).

Відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 106 367,35 грн., на підтвердження іншого відповідачем не надано суду жодного доказу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 106 367,35 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився затримки лізингових платежів, а тому позивач, на підставі п. 3.5 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 5 688,72 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Відповідно до п. 3.5 Договору у випадку затримки лізингових платежів відповідач сплачує пеню з простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 5 688,72 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 11 066,21 грн. –індексу інфляції та 2 460,04 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та індексу інфляції здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Всесвіт» (01135, м. Київ, вул. Пестеля, 11, код ЄДРПОУ 33835595) на користь Закритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Енерголізинг»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 15, код ЄДРПОУ 24595280) –106 367 (сто шість тисяч триста шістдесят сім) грн. 35 коп. –боргу, 5 688 (п’ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 72 коп. –пені, 11 066 (одинадцять тисяч шістдесят шість) грн. 21 коп. –індексу інфляції, 2 460 (дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 04 коп. –3 % річних, 1 255 (одна тисяча двісті п’ятдесят п’ять) грн. 82 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: